У висновках узагальнюються результати проведення дисертаційного дослідження, окреслено основні науково-теоретичні положення, що відображають зміст роботи.
Компетентність у сучасному суспільстві – це здатність розуміти соціальні процеси й здійснювати на них вплив, це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній предметній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. Тобто необхідно мати набір специфічних компетентностей різного рівня (спостерігати, бути глибоко обізнаним у предметі, самостійно ставити питання, писати ділові листи, доводити власну правоту, справлятися з міжособистісними конфліктами й т.п.). Можна бути обізнаним, але абсолютно некомпетентним. Отже, компетентність – це складна інтегрована характеристика особистості, під якою слід розуміти набір знань, вмінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних позитивних результатів у галузі професії або виді діяльності.
Виділяються «компетентності вищого рівня», які припускають наявність у людини високого рівня ініціативи, здатності організувати інших людей для досягнення поставлених цілей, здатність оцінювати й аналізувати соціальні наслідки своїх дій тощо. До такого виду компетентностей й відноситься політична компетентність державної влади в системі управління.
Політична компетентність формується при наявності, насамперед, мотивації та здатності включатися в діяльність високого рівня, вже потім готовності й здатності включатися в суб'єктивно значимі дії. Необхідною умовою є адекватне розуміння того, як функціонує суспільство й сприйняття власної ролі й ролі інших людей в цьому процесі. Рівень політичної компетентності безпосередньо пов'язаний із системою цінностей. Тобто, політична компетентність – це й наявність у людини моральних якостей, внутрішньої мотивації, здібностей і відповідної кваліфікації для діяльності в системі управління.
Важливою ознакою політичної компетентності є те, що вона містить в собі не тільки здібності. Вона опирається, насамперед, на внутрішню мотивацію, яка не входить в поняття здібностей як таких. Тут необхідно враховувати не тільки актуальні практичні компоненти політичної компетентності, але і латентні, сховані, свого роду віртуальні, які можуть виявлятися (і нерідко реально виявляються) у нових ситуаціях політичної діяльності й є важливими для управлінської практики застосування механізмів соціальних очікувань. Адже продуктивність впливу значною мірою визначається створюваним їм ефектом чекання, безпосередньо регулюючою поточною діяльністю.
Визначено, що наявність компетентної розвиненості у суб'єкта політичної діяльності дозволяє йому ефективно «конструювати» політичну обстановку.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовується теза, що від того, як ці суб’єкти інтерпретують такі поняття, як управління, участь, відповідальність – залежить їх продуктивність праці й особисті можливості. Також підкреслюється, що схильність до аналізу всіх цих понять і закономірностей функціонування організації, а також прагнення застосовувати результати такого аналізу є важливими компонентами політичної компетентності.
На основі результатів емпіричних досліджень можна стверджувати, що для України назріла потреба в перетворенні системи соціальної, громадської і політичної освіти, у впровадженні зовсім нових програм організаційного й особистісного розвитку в навчальних закладах і в системі управління.
Виходячи з традиційної концепції політичної діяльності, здобувачка дає класифікацію функцій політичної діяльності, що впливають на характер політичної компетентності в умовах нашої держави. Саме зміст функцій політичної діяльності й визначає ті необхідні знання, вміння, якості і т.п., якими повинен володіти державний чи політичний діяч. Реалізуючи ці функції, суб'єкт політичної діяльності впливає на проведену політику. Отже, сутність, структура і функції політичної діяльності, її специфічні особливості мають визначені критерії, яким повинна відповідати особистість управлінця як суб'єкта діяльності. Відповідність суб'єкта політичної діяльності висунутим критеріям свідчить про його професійну придатність.
Особливої компетентності вимагає період реформ. В українських умовах політична відповідальність – це над-проблема. На сучасному етапі кардинальних соціально-політичних перетворень необхідно підвисити вимоги до політичної компетентності політично відповідальних урядовців. Доступ неосвічених та некомпетентних до уряду має бути принципово перекритий оновленими критеріями зайняття державних посад.
Загалом, реформу треба починати із введення нових представлень про демократію, бюрократію й науку, що дає рекомендації із планування нової структури організацій, опису різних видів професійної діяльності й побудові систем оцінки персоналу, а також з побудови поліпшених систем контролю й аналізу ефектів тих або інших впливів. Це дасть можливість для більш чіткого й конкретного розуміння тих же проблем у більше широкому контексті політичного та державного управління, політичного процесу та політичної діяльності.
Запропоновано шляхи підвищення компетентності і професіоналізму в системі управління. Показано, що проблема компетентності державної влади в системі управління – одна з найбільш гострих практичних проблем політики. Влада лише тоді може ефективно та успішно здійснювати свою діяльність, коли вона має необхідну і достатню сукупність знань і вмінь, що дозволяють їй не порушувати вольовим шляхом соціальне життя суспільства, а діяти згідно з законами та закономірностями соціальних процесів. І як результат – посилення дієздатності держави, оптимізування виконання нею своїх функцій, сприяння становленню України як демократичної, високорозвиненої, правової держави та її інтеграції до Європейського Співтовариства.
|
