У висновках дисертаційної роботи узагальнюються результати дослідження, які мають науково-теоретичне і політико-практичне значення. На основі здійсненого аналізу визначено наступне: 1. Збалансований екологічний розвиток – це екологічно орієнтований соціально-економічний розвиток, за якого зростання добробуту людей не супроводжується погіршенням середовища проживання і деградацією природних екосистем. Це економічно і екологічно узгоджений процес, який забезпечує збалансоване вирішення проблем соціально-економічного розвитку на перспективу, збереження природно-ресурсного потенціалу і надійного біосферного простору з метою задоволення життєво необхідних потреб людей і суспільства в цілому. У понятті „збалансований екорозвиток” акцент має бути зроблений на гармонізацію економіки й екології, переорієнтацію вектору розвитку з економічного на екологічний. Людство повинне зробити рішучий крок від психології підкорення до психології захисту природи, де діє правило: „Економічним є лише те, що екологічне”. Поняття „збалансований екорозвиток” потребує подальшого серйозного обгрунтування і у зв’язку з цим – визначення його якісних і кількісних індикаторів. Для забезпечення урівноваженого екорозвитку кожна країна повинна виробити власну стратегію поведінки. 2. Результати міжнародних зустрічей, конференцій, угод з екологічної проблематики мають дещо подвійну оцінку. Так, з одного боку, Конференція Ріо-92, Йоганнесбург 2002 - це справжній прорив у розумінні масштабів проблеми переходу до збалансованого екорозвитку. З іншого, документи екологічних форумів, що базуються на розробках кращих представників наукової еліти планети, схожі на художні твори митців, яких не розуміє переважна більшість сучасників. Досягти безумовної пріоритетності екологічного збалансованого розвитку для 14 більшості країн світу і світового співтовариства в цілому можливо двома шляхами. Перший , це планомірна цілеспрямована праця по підвищенню екологічної свідомості, збільшенню наукового потенціалу можливостей, підсиленню екологічних, політичних, міжнародних факторів, що сприяють переходу до збалансованого екорозвитку. Цей шлях - керований, у певній мірі планомірний, незважаючи на велику різноманітність суперечностей з “тактичних питань” і підходів. І другий - шлях хаотичного сповзання у прірву екологічної кризи, коли лише катастрофічний масштаб екологічних потрясінь змусить людство усвідомити себе як єдине ціле. Найближчим часом ми будемо, очевидно, свідками поєднання обох варіантів. Але у якій мірі відбудеться таке поєднання і якою ціною доведеться заплатити за розуміння безальтернативності збалансованого екорозвитку - залежить від нас. 3. У сучасному світі існують міжнародні об’єднання типу Всесвітньої Федерації Профспілок, Соцінтерну і т.п., діючих як достатньо ефективні механізми політичної або соціально-економічної конкуренції за відповідні моделі суспільного розвитку в цілих регіонах. На жаль, „зелений” рух не зміг утворити подібного міцного міжнародного об’єднання. Пріоритетність стабільного екологічного розвитку неодноразово фіксувалася в офіційних документах провідних міжнародних організацій, регіональних об’єднаннях, урядових документах провідних світових держав. Але про безумовний пріоритет екологічних проблем в реальній політиці поки що говорити не доводиться. Партії „зелених”, маючи реальну політичну вагу в багатьох країнах, не змозі в своїй практичній роботі абстрагуватися від поточних тактико-політичних завдань. Звичайно, вони розуміють глобальний, планетарний характер екологічних проблем, але це розуміння виражається у вигляді малозобов’язуючих декларативних закликів на міжнародних симпозіумах та конференціях. 4. Практика вирішення екологічних проблем свідчить, що природоохоронне законодавство потужньо втручається в сферу політики і економіки. І не лише у формі заборон, обмежень, санкцій, пільг, а і як підгрунтя забезпечення життєздатного, екологічно безпечного, збалансованого розвитку. Разом з тим, реалії життя показують, що люди все ще недостатньо розуміють неминучість і глибину наступаючої екологічної кризи. Настав час зрозуміти, що сукупність окремих зусиль і навіть абсолютно необхідної загальної „екологічної грамотності” недостатньо, щоб подолати складності виживання людства. Необхідно перш за все визнати цю проблему найбільш фундаментальною, такою, що має найбільший пріоритет перед іншими. 5. Забезпечення збалансованого екорозвитку проблема багатопланова. Його не можна досягти без збереження у первозданному вигляді природних територій та об’єктів, без виконання рекреаційних програм, організації 15 відпочинку населення тощо. Такий широкий діапазон необхідних (відзначених і невідзначених) передумов для переорієнтації системи сучасного матеріало- та енергоємного, екологічно небезпечного природокористування підкреслює масштабність завдань, що постали перед Україною. Об’єднання в єдиний комплекс різнопланових заходів - від удосконалення технологій до формування екологічної свідомості громадян і переосмислення засад та стратегій подальшого існування - буде надзвичайно корисним для досягнення стану збалансованого розвитку, реалізації його головної установки – задоволення потреб нашого часу, не створюючи при цьому загрози самій можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. СПИСОК |
