У результаті дослідження проблеми взаємної залежності політики й економіки можна зробити висновок, що спроби їх роз’єднання або протиставення є неспроможними. Уявляється неправомірним розглядати економіку як самостійну сферу громадського життя, ізольовану від інших суспільних явищ, тому що економіка і політика знаходяться в нерозривній єдності, постійній взаємодії і взаємозалежності. Від того, наскільки ця взаємодія правильна і збалансована, залежить економічний потенціал суспільства, добробут населення, рівень розвитку демократичних процесів, а в цілому – життєдіяльність і стабільність політичної й економічної систем. Проте суттєві причини виникнення політики не піддаються поясненню лише економічними факторами. Для більш глибокого і всебічного розуміння сутності політичних інститутів і процесів важливо розглядати їх не тільки відокремлено, але й у контексті з іншими подібними явищами. Одне з таких явищ – економіка. Яку роль відіграє економіка у формуванні і функціонуванні політичних інститутів і процесів? Як політичні інститути і процеси впливають на економіку, як вони взаємодіють між собою? Не випадково ці питання завжди хвилювали вчених, тому що від того, як вони розуміються, залежить успіх у вирішенні таких, наприклад, проблем, як стабільність політичних систем, їхня здатність вирішувати завдання, які виникають перед сучасним суспільством, ефективність держави і політичної системи, їхня пристосованість і самоадаптація до умов, які змінюються. Відповідно до наявних теорій існує пряма залежність між рівнем демократизації і ступенем економічної волі, а згодом і з процвітанням. Чим більш значущими є успіхи держави на шляху демократизації, тим більш розвинутою повинна бути її економіка. Аналіз проблеми, яка розглядається, приводить нас до правомірного висновку про те, що розвиток процесу демократизації залежить не тільки від стану внутрішньої економіки країни, але і від стану національних економік у системі світової економіки. Центральним політичним інститутом є держава. В економіці держава завжди виступає як власне політична організація. Проте, це не означає, що потрібно абсолютизувати її політичний характер і тому розглядати лише як політичний інститут. Відомо, що в різнобічній діяльності держави існують не тільки чисто політичні. Те саме можна сказати і про окремі державні органи – парламент, уряд, міністерства, судові інститути та ін. Хоча вони і є складовими частинами політичного державного апарату, проте, виконують функції і неполітичні – економічні, фінансові та інші, які мають у структурі політичної системи суспільства важливе значення. Економічна політика України повинна бути заснована на державному регулюванні в рамках демократичного суспільства, а в перспективі прагнути до зваженого скорочення втручання держави в соціально-економічну сферу суспільства. Вона повинна бути орієнтована на досягнення економічного зростання на основі індивідуальних цінностей, самовираження кожного, вільного підприємництва і права власності. Аналіз економічної ситуації в Україні також дає підставу дисертанту зробити висновок про те, що в України є вибір між двома варіантами розвитку економіки із застосуванням регулюючої функції держави: радикальні дії жорсткого регулювання економіки, результатом яких може стати різка поляризація суспільства та істотне зниження рівня життя населення; або демократичні, ліберальні реформи, метою яких є створення соціально орієнтованого ринкового господарства. Позитивні зміни, що відбулися в українському суспільстві, свідомості людей вселяють надію на те, що демократичний розвиток і соціально орієнтована ринкова економіка, як напрямок розвитку країни, альтернативи не мають. |
