Для України незалежність, політична, економічна та духовна самоідентифікація, а також цивілізаційний вибір – стали фундаментально новими викликами. Однією з відповідей на ці виклики повинно стати формування ідеалу політичного розвитку і реалізація його в політичній практиці. В сучасних умовах потрібно в суворій теоретичній формі переосмислити: що складало традиційну геополітичну сутність України, якою повинна бути відповідь на політичну й економічну переструктуризацію світу та Європи на рубежі ХХ і ХХІ століть, яку політичну систему суспільства ми будуємо і чи відповідає вона інтересам більшості народу, яким чином необхідно конструювати українську політичну ідентичність, щоб вона відповідала вимогам тих світових і європейських інституцій, повноправними членами яких ми прагнемо стати? Принципова значимість цих питань стимулює політичну науку на постійний аналіз внутрішньополітичного розвитку України і зовнішньополітичного курсу. Без відповідей на питання: “Яку державу ми будуємо? Куди ідемо і з ким?” – будь-які політичні реформи та політичні модернізації втрачають сенс. В дисертації показано, що ці питання виникли вже при створенні перших цивілізацій, стародавніх держав. В ті часи філософи і політики зрозуміли важливість політичних ідеалів і ретельно обґрунтували їх. Доба Середньовіччя, коли держави зникали і народжувались, коли релігії наклали свій відбиток на всі форми мислення та дій, не знизила інтересу до політичних ідеалів, хоча науковість аналізу в політичній сфері різко впала. Епоха буржуазних революцій надала нове дихання філософії політики, усім політичним та юридичним наукам, зокрема тим, які обрали в якості предмета дослідження політичний ідеал. Марксизм, позитивізм, прагматизм, раціоналізм, ірраціоналізм та інші філософські і політичні течії не обійшли проблем політичного ідеалу та шляхів його реалізації. Важливою умовою пізнання сучасної епохи і адаптації до її вимог є дослідження тих теоретичних витоків, які обумовили становлення сучасних суспільств, тих “внутрішніх” конструкцій, на яких тримаються держави, тих ідей, проектів, які надихають нації та народи на пошук нових моделей політичного розвитку та реалізацію їх на практиці. Однак сучасна українська політична свідомість усе ще не засвоїла раціональне моделювання цих конструктів за умов незалежності України. До цього часу домінують або ілюзорні конструкти у стилі марксизму-ленінізму, або утопії про швидке входження в європейські політичні та економічні структури, про перетворення України у “центр Європи” тощо. В умовах постійного ускладнення та прискорення розвитку сучасного світу в політичних науках починає складатись думка, що без реконструкції внутрішньої логіки формування політичних ідеалів, без аналізу причин здійснення або нездійснення їх на практиці процес пізнання невідворотно буде схилятися до парадигм, які штовхають до утопізму або штучного конструювання моделей майбутнього. Для політичної думки України це особливо небезпечно, оскільки це знайомий шлях відтворення звичайних авторитарних стереотипів мислення та дій. Найбільш адекватною відповіддю на виклики сучасності може бути реконструкція процесу становлення різного типу політичних ідеалів, визначення цілісності нової політичної реальності в світі й Україні, окреслення політичного ідеалу України на базі врахування тенденцій політичного розвитку світу і наукового прогнозу політичного майбутнього України. Це можливо через побудову принципово нової “системи координат” політичного аналізу та відповідної системи категорій і понять, в якій би сама соціополітична реальність одночасно була обґрунтована онтологічно, структурно-логічно і прогнозно-динамічно. Новизна конструкції цієї монографії визначається насамперед поєднанням історико-філософського та політологічного підходів. При цьому не відкидаються з сучасного політичного буття дохристиянські і християнські проекти історії, безперервність та саморозгортання політичного життя людства і народу України, розвиток цінностей державності і демократії, які сьогодні отримали можливості самопроектування та самоздійснення, хоча поки що в недостатній мірі для України. В роботі також враховано, що людина входить у світ авторитаризму або свободи в залежності від тих об’єктивних умов, які склалися в суспільстві та державі, де існують різні варіанти взаємовідносин суспільства та особи. В сучасній глобальній цивілізації зростає не тільки ступінь гуманізму та справедливості загалом, а й роль суб’єктивного фактору, особливо в політичній сфері. Політичні суб’єкти – держава, інститути влади і громадянського суспільства, еліти та лідери мають великий вплив на формування політичних ідеалів, на втілення їх в практику. Політичні кризи, конфлікти виникають тоді, коли занепадає віра в політичні ідеали, коли політична культура населення зменшується. Тому вивчення процесів формування політичної свідомості та культури є необхідним моментом дослідження політичних ідеалів та їх регулятивної ролі. В роботі також розгорнуті основні інтелектуальні параметри, обмеження та структури, які можуть бути “будівельним матеріалом” для нових політичних проектів, в яких людина функціонує як історичний діяч і вільна особа. Сьогодні в Україні спостерігається зсув в основоположних категоріях політики, виникають нові надії на більш демократичне, гуманне та справедливе суспільство. Але в чому ж полягають основи для цих надій? Інколи знаходиться надзвичайно проста відповідь – у всьому винне попереднє тоталітарне суспільство та політичні суб’єкти того суспільства. Але ж пройшло п’ятнадцять років незалежності України. І чому наші досягнення в політичній сфері такі скромненькі? Може нове українське суспільство само породжує для себе проблеми? І якщо протиріччя нашого політичного розвитку залежать виключно від недоліків сучасного ладу, то, мабуть, варто глибше пізнати сутність цих протиріч. Загибель старої віри у можливість досягнення земного Рая тоталітарними засобами привела значну частину науковців до двох висновків: а) треба відмовитися від думки знайти єдиний рецепт, який відкриє абсолютно новий шлях та нові засоби здійснення земного Рая; б) треба відмовитись від надії досягти такого щасливого майбутнього, яке стане останнім періодом історії. Історія вічно оновлюється, але не обіцяє повної світової гармонії. Щоб подолати сучасні гострі проблеми потрібно вивчати історію, дивитись в майбутнє з позицій науки, а не утопій, і працювати заради майбутнього, використовуючи досвід світу та нашої країни. |
