Список використаних джерел Додатки У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка виявляється у з’ясуванні особливостей процесу формування політики зайнятості у контексті трансформації економіки України. Проведене дослідження дало підстави сформулювати такі висновки та пропозиції. 1. Порівняльний аналіз поглядів на зайнятість дає авторові підставу вважати, що всі вони містять елементи глобальної концепції зайнятості і лише частково їх можна спроектувати на вітчизняну економіку. В Україні економісти повинні розвинути власну модель зайнятості, яка має ґрунтуватися на поглядах кейнсіанців і неокласиків, на ідеях змішаної економіки і ринкового господарства, гармонійне поєднання яких становитиме концептуальну основу соціально зорієнтованого ринку праці. Це дасть змогу найповніше врахувати національну специфіку у формуванні вітчизняного ринку праці та наблизити його у русло світових цивілізованих закономірностей формування зайнятості. 2. Зниження рівня зайнятості простежувалося в усіх країнах з перехідною економікою. У цих країнах різним було співвідношення між активними та пасивними заходами політики зайнятості, застосовувались неоднакові методи визначення розміру допомоги у разі безробіття, використовувались різні програми навчання і перекваліфікації робочої сили. Узагальнення досвіду країн з перехідною економікою у проведенні політики зайнятості дає змогу уникнути помилок і негативних наслідків у реалізації державної політики на вітчизняному ринку праці. 3. Зниження рівня зайнятості населення в Україні є наслідком взаємодії двох груп чинників: ті, що склалися внаслідок перебування України у складі Радянського Союзу; ті, які виникли після відновлення Україною незалежності. До першої групи чинників відносимо: відсутність приватної власності, зовнішню закритість економіки, недоступність інформації, бюрократизацію економіки, існування “повної” зайнятості, виплату заробітної плати незалежно від виконаної роботи тощо. До другої групи чинників відносимо: фінансову розбалансованість економіки, відсутність досконалої нормативно-правової бази, значне податкове навантаження, і відповідно, зростання тіньової економіки, низька заробітна плата, недостатнє соціальне забезпечення. 4. Побудовані за допомогою регресійного аналізу моделі впливу форми власності на зайнятість населення в Україні свідчать, що підприємства з недержавною формою власності забезпечують робочими місцями населення на значно нижчому рівні, ніж підприємства з державною формою власності. На рівень зайнятості несприятливо впливають систематичне зниження коефіцієнта народжуваності і зростання коефіцієнта смертності населення, зростання коефіцієнта демографічного навантаження на працездатне населення. Зроблений у роботі прогноз свідчить, що за нинішньої динаміки коефіцієнтів народжуваності та смертності населення виникне реальна необхідність залучати іноземну робочу силу для підтримання відтворення вітчизняної економіки та рівня життя непрацездатного населення. 5. Однією з найгостріших макроекономічних проблем є досягнення збалансованості між вільними робочими місцями і вивільненими з виробництва працівниками. У всіх регіонах України пропозиція праці перевищує попит на неї, зростає тривалість вимушеного безробіття, збільшується навантаження на одне вільне робоче місце, розширюється вторинна і нерегламентована зайнятість населення. Крім того, невідповідність попиту і пропозиції робочої сили веде до нагромадження соціальної напруги в суспільстві, декваліфікації, соціальної деградації особи. На підставі даних про попит і пропозицію робочої сили в Україні, визначено рівноважну заробітну плату, рівень якої дуже низький, що свідчить про відсутність у вітчизняній економіці мотиваційного механізму зайнятості. Для посилення її стимулювальної функції потрібно суттєво реформувати нинішню систему оплати праці. 6. У перші роки після відновлення незалежності кількість безробітних зростала повільно. Рівень офіційного безробіття був далеким від реального і коливався в межах його природної норми для країн з розвинутою ринковою економікою. Однак у другій половині 1990-х років рівень зайнятості у вітчизняній економіці помітно знизився. Наш прогноз зайнятості населення на найближчі роки не є оптимістичним. Загальна кількість зайнятого населення і надалі зменшуватиметься практично у всіх галузях вітчизняної економіки. Найбільшим воно буде у промисловості, сільському господарстві, будівництві, освіті, культурі та науці. 7. Державна політика зайнятості, на наш погляд, мало результативна. Державні служби зайнятості не виконують функцій координаційних центрів, не керують організацією працевлаштування. В Україні державне регулювання ринку праці дедалі більше використовує інструменти пасивної політики, зокрема виплати допомоги з безробіття. Проте саме заходи активної політики зайнятості допомагають переміщувати робочу силу з одного сектору ринку праці до іншого. У дослідженні подано рекомендації щодо реформування політики зайнятості та акцентується увага на необхідності здійснювати активні заходи на ринку праці. |
