- Аналіз стану вивчення постаті П. Калнишевського українською історіографією засвідчив досить нерівномірне зацікавлення цією проблематикою і неоднозначне ставлення до неї, починаючи з праць сучасників і завершуючи дослідженнями нинішніх українських істориків. Історичні розвідки кінця ХVІІІ – ХІХ ст. і публікації документів, спогадів заклали основу для подальшого формування напрямку об’єктивних досліджень з історії Нової Січі та безпосередньо діяльності П. Калнишевського. Однак в той час з’явилися й перші псевдодослідження, що висвітлювали цю проблематику з позиції офіційного ставлення Російської імперії до Запорозької Січі. Радянська доба привнесла свої корективи в історичні дослідження, на власний розсуд визначаючи пріоритети у вивченні історії козацтва. Лише розвиток сучасної національної історіографії та доступ до архівних сховищ уможливив формування цілого напрямку досліджень, що розвивається й на сьогоднішній день. Джерельна база цієї проблематики представлена архівними документами і матеріалами, опублікованими документами, приватним та офіційним листуванням, що дало змогу максимально об'єктивно висвітлити життя та діяльність П. Калнишевського. - В останні роки діяльності кошового отамана П. Калнишевського царський уряд проводив політику, спрямовану на обмеження самоврядування Запорожжя та реорганізацію Запорозького війська в інтересах зміцнення імперії. З цієї метою царизм втручався у внутрішні справи Запорожжя. Промовистими наслідками політики російського уряду щодо козацтва стало оточення Запорозької Січі смугою укріплень і військових поселень, обмеження військової території, роздача запорозьких земель російським та українським вельможам. У такій ситуації кошовий отаман вживав різних заходів, щоб перешкодити наступу на козацькі вольності, не раз апелюючи до Катерини ІІ, беручи участь у козацьких делегаціях до імператриці з метою вирішення різних питань. Однак, як переконуємося, доля Запорожжя була вирішена заздалегідь, а не в 1775 р., коли розгорнувся цілеспрямований наступ на землі Запорозької Січі. Інкорпорація Російською імперією українських земель, руйнування традиційних основ устрою Запорожжя, прагнення до стабілізації кордонів Січі, зростання майнового розшарування козацтва та конфронтація між сіромою й заможними впливовими січовиками становили сукупність проблем, що зумовлювали діяльність останнього кошового отамана П. Калнишевського. - Одним із важливих напрямків діяльності кошового отамана П. Калнишевського було сприяння українській колонізації Північного Причорномор’я. Протидіючи російській експансії на український південь, зокрема запорозькі території, П. Калнишевському вдалося впровадити в життя нову прогресивну систему господарювання, що передбачала розвиток хутірських господарств, створення козацьких зимівників, започаткування промислів. У часи Нової Січі стрімкого розвитку набула внутрішня та зовнішня торгівля. Запорожжя не лише позбулося економічної залежності від Росії, а й стало її серйозним торговельним конкурентом у регіоні. Все це разом взяте спричинило ліквідацію Запорозької Січі, яка стала на заваді економічних інтересів Росії на півдні України. - Всіляко піклуючись про долю української церкви, виділяючи значні кошти на спорудження храмів в унікальному тогочасному національному стилі, відстоюючи інтереси церков та духовенства на Січі, надаючи їм фінансову підтримку, П. Калнишевський зміг на нетривалий термін призупинити активну експансію (і насамперед духовну) Російської імперії на терени України. З іншого боку, його доброчинна діяльність стала ще одним з непоодиноких прикладів жертовності, що здійснювалася справжніми українськими патріотами в минулому. Власним коштом чи за сприяння кошового збудовано понад тридцять православних храмів. П. Калнишевський зробив вагомий внесок у розвиток духовності, культури й освіти України, своєю меценатською діяльністю засвідчив розуміння їхнього високого призначення в житті суспільства. - Значні бойові успіхи Запорозького Війська під час воєнних кампаній 1768-1774 рр., майстерність справжнього полководця й особиста хоробрість, авторитет серед козаків кошового отамана П. Калнишевського привели до активізації дій Російської імперії по нищенню української вольності та розправи над її останнім кошовим. З одного боку, надсилалися подяки, вітальні листи та подарунки козакам, з іншого - імператриця прийняла рішення про знищення Січі. Доля останнього кошового досить символічна в історії боротьби українського народу за право на самовизначення, оскільки саме розправа над П. Калнишевським зайвий раз засвідчила те, що могла вчинити Російська імперія з нескореним народом і його прагненнями до свободи. Основний зміст дисертації викладено в 4-х одноосібних фахових статтях: 1. Шовкун Ю. Останній кошовий отаман Запорозької Січі П.І. Калнишевський: історіографія // Часопис української історії: Зб. наук. ст. – К., 2007. – Вип. 7. – С. 14-24. 2. Шовкун Ю. Наукова популяризація проблем української державності в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Наукові записки з української історії: Зб. наук. ст. – Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 301- 309. 3. Шовкун Ю. Іноземці ХVІІІ ст. про Запорозьку Січ та П. Калнишевського // Часопис української історії: Зб. наук. ст. – К., 2005. – Вип. 3. – С. 14-16. 4. Шовкун Ю. Історики козаччини Д.І. Яворницький та А.О. Скальковський про внесок останнього кошового отамана Запорозької Січі П.І. Калнишевського в церковно-релігійне життя України // Часопис української історії: Зб. наук. ст. – К., 2004. – Вип. 1. – С. 33- 40. Двох фахових статтях у співавторстві: 5. Коцур Г., Шовкун Ю. Петро Калнишевський і церкви Різдва Богородиці та Миколаївська в Лохвиці на Полтавщині // Часопис української історії: Зб. наук. ст. – К., 2007. – Вип. 6. – С. 19-21 (Автору належать матеріали про будівництво П. Калнишевським церкви Різдва Богородиці в м. Лохвиці на Полтавщині). 6. Горошко С., Шовкун Ю. Два образи, два символи в українській історії: порівняльний аналіз // Часопис української історії: Зб. наук. ст. – К., 2005. – Вип. 2. – С. 13-21 (Автору належать матеріали про оцінку феномена запорозького козацтва Д.І. Яворницьким, знищення Запорозької Січі, ідею близькості західноєвропейських лицарів і козаків-запорожців). Двох збірниках матеріалів науково-практичних конференцій: 7. Шовкун Ю. Постать кошового отамана Запорозької Січі П.І. Калнишевського в історіографії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. // Інтелектуально-духовна еліта України: історія та сучасність: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 17-18 травня 2007 р. – Коломия, 2007. – С. 13-22. 8. Шовкун Ю. Запорозька Січ, П. Калнишевський і козацька чаша "побратими" // Українське державотворення: від минувшини до сьогодення: Матеріали наук.-практ. конф., 11-12 травня 2004 р. – Коломия, 2004. – С. 7-9. | 