1. Діяльність регіональних осередків польських селянських партій спрямовувалася на захист орієнтованої на них частини населення – польське селянство. Широкий комплекс суспільно-політичних, економічних, культурно-освітніх потреб цієї категорії населення залишався визначальним чинником, що впливав на розвиток польського селянського руху краю. 2. Розвиток регіональної мережі польських селянських партій визначався історичними традиціями польського селянського руху, характерними для даного регіону, організаційними можливостями та активністю представників партій, популярністю їхніх лідерів у середовищі місцевого селянства. 3. Пріоритетним завданням економічної політики регіональних осередків польських селянських партій була необхідність проведення земельної реформи. У міжвоєнний період погляди лідерів польського селянського руху щодо цього питання постійно радикалізувалися, чому сприяла негативна економічна кон’юнктура, що спонукала до усвідомлення необхідності проведення парцеляції великих земельних володінь без компенсації. 4. Підходи до вирішення низки політичних та економічних проблем визначали взаємовідносини регіональних осередків польських селянських партій з іншими організаціями польського політичного спектру Західної України. Вимоги проведення земельної реформи за рахунок парцеляції поміщицьких маєтків мали негативний вплив на стосунки селянських організацій з представниками консервативних сил, зокрема, ендеків та хадеків. Проте в Західній Україні на тлі протистояння польських селянських партій з політичними організаціями українського національного табору співпраця селянських організацій зі своїми політичними опонентами, на відміну від центральних регіонів Польщі, залишалася поширеним явищем. 5. Попри підтримку поміркованими та радикальними людовцями різних концепцій розв’язання національного питання, зусилля регіональних організацій польських селянських партій спрямовувалися, передовсім, на забезпечення цілісності Польської держави шляхом посилення її впливів на територіях, де переважало українське населення. Після об’єднання польських селянських організацій в єдину селянську організацію СЛ у середовищі місцевих прихильників польського селянського руху домінувала інкорпоративна концепція вирішення національного питання. 6. Діяльність польських селянських партій, спрямована на колонізацію краю, першочергове надання розпарцельованих земельних наділів польським селянам, надання пільг етнічним полякам на виборах до законодавчих та самоврядних органів, спроби залучення українського населення до своїх організацій, викликала негативну реакцію політичних партій українського табору, тобто була каталізатором міжнаціонального протистояння на Західній Україні. |