Анотація до роботи:

Савчук Г.М. Польсько-литовсько-руські відносини пізнього середньовіччя у польській історіософії другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

У дисертації досліджено польське історіософське бачення другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. проблеми польсько-литовсько-руських відносин періоду пізнього середньовіччя (ХІІІ/XIV – XVI століття). Через аналіз наукових праць провідних істориків пануючих у польській історичній науці означеного часу шкіл реконструйовано бачення ними польської, литовської та руської складових відносин у межах Польського королівства та Великого князівства Литовського перед Люблінською унією 1569 р. Прослідковано відмінності в історіософському баченні проблематики вченими різних історичних шкіл та осередків, різних періодів, а також розбіжності в історіософських підходах вчених однієї школи чи осередку. Визначено загальні закономірності висвітлення у польській історіософії другої половини ХІХ – першої половини ХХ ст. проблеми польсько-литовсько-руських відносин пізнього середньовіччя та виокремлено положення, що зберігають свою актуальність для сучасної української історичної науки.

1. На початку другої половини ХІХ ст. польська історіософія виходить на новий рівень свого розвитку, що характеризується оформленням окремих шкіл, які дають альтернативні бачення минулого як Польщі, так і сусідніх країн. Представники краківської консервативної школи першими виступили з науковою критикою панівної доти романтично-республіканської концепції, протиставивши їй бачення польської історії з державницьких позицій. Представники львівської школи намагалися пов’язати консервативне бачення з романтичною традицією. Загалом у польській історіософії другої половини ХІХ ст. переважав консервативний напрямок польського позитивізму.

2. Виходячи з гасла повернення через історію полякам політичних традицій, краківські консерватори будували свої концепції на основі критичного ставлення до минулого Польщі, шукаючи у ньому причини втрати політичної незалежності. Тому такі питання як польська експансія на схід, польсько-литовські унії розглядалися більш різньосторонньо. Кожна сторона у трикутнику Польща-Литва-Русь була наділена державними, етнічними та територіальними ознаками. Критичність краківських консервативних істориків в оцінці минулого дозволила їм продемонструвати неоднозначність польсько-литовсько-руських стосунків пізнього середньовіччя, але політична зумовленість вимагала демонстрації польського чинника як основного у даних історичних концепціях.

3. Львівські історики другої половини ХІХ – початку ХХ ст. будували свої концепції під сильним впливом краківської школи, однак були менш критичними в оцінці політичного минулого Польщі. У даному баченні роль руського державного чинника у Великому князівстві Литовському постає применшеною порівняно з краківською концепцією. Польський чинник домінує над литовським і руським, але й литовський чинник у свою чергу теж домінує над руським. Панує тенденція представити польсько-литовсько-руські відносини пізнього середньовіччя як гармонійні, позбавлені внутрішніх конфліктів. Поєднання романтичної традиції з консервативними тенденціями визначає особливість львівської школи.

4. Новий етап боротьби за незалежність, що завершився відновленням незалежної Польської держави у 1918 р., позначився в науці гострою критикою краківського консерватизму і новим інтересом до лелевелівських ідей. Проте у науковому плані вплив краківської школи позначився і на новому поколінні істориків. Основним науковим центром стає політичний центр – Варшава, Львів виступає як другий за важливістю центр міжвоєнної польської історичної науки. Даний етап завершився для Львова у 1939 р., а для Варшави – у 1948 р., з впровадженням марксистської ідеології у суспільній та науковій сферах.

5. Для варшавських істориків міжвоєнного періоду історія Великого князівства Литовського, як східна проблематика загалом, постає однією з центральних тем. Вивчення у Варшаві історії Великого князівства Литовського у рамках історії Східної Європи доби пізнього середньовіччя визначало широкий територіальний спектр дослідження різних державних утворень як під владою Ґедиміновичів, так і московських, татарських, турецьких володарів.

6. Львівські історики у міжвоєнну добу більше зосереджувалися на місцевій проблематиці – історії Галицької Русі. Руський державний чинник поступається польському і литовському, водночас опонуючи їм. У етнічному ракурсі інтерес львівських істориків зосереджено на поляках, у тому числі й на Литві та Русі. Підкреслюється, що дослідження львівських істориків були спрямовані на утвердження за Польською державою історичних прав на нові східні кордони.

Публікації автора:

1. Савчук Г. Діалектика всесвітньої і національної історії в історіософському баченні Мирона Кордуби // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Зб. наук. праць. – Львів, 2003. – №5-6. – С.395-402.

2. Савчук Г. Політичні процеси у Великому князівстві Литовському в польській історичній думці другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Історичні науки. – Острог, 2003. – Вип.3. – С.60-64.

3. Савчук Г. Коронація у Східній Європі в середині ХІІІ ст. як історичне і політичне явище (Порівняльний аналіз на прикладі Данила Галицького та Міндовга Литовського) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених і аспірантів / Національна Академія наук України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського. – К., 2005. – Т.10. – С.21-43.

4. Савчук Г. Консервативний напрямок в польській історичній думці 1914-1948 рр. // Nad Wis i Dnieprem – Над Дніпром і Віслою. Україна і Польща в європейському вимірі – минуле і сучасність. Наукові праці викладачів та студентів Київського національного лінгвістичного університету та Університету Миколая Коперника в Торуні. Серія: Історія, Міжнародні системи і глобальний розвиток. – Київ-Торунь, 2003-2004. – №2-3. – С.112-118.