Лаута Олена Дмитрівна. Поняття "досвід" в контексті класичного ідеалу раціональності : Дис... канд. наук: 09.00.04 - 2009.
Анотація до роботи:
Лаута О. Д. Поняття «досвід» в контексті класичного ідеалу раціональності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2009.
Дисертація присвячена філософсько-антропологічному аналізу поняття «досвід», який формується в процесі трансформації класичного ідеалу раціональності. Редукція змісту поняття «досвід» прояснює парадигмальні константи класичного ідеалу раціональності: неупередженість, об’єктивність, позадосвідність пізнавальних структур суб’єкта.
В класичному ідеалі раціональності досвід індивіда зводиться до висхідної самоочевидності суб’єкту. Феноменологічна онтологія досвіду дозволяє говорити про респонзитивну раціональність, а структуралістські стратегії експлікації досвіду спрямовані на викриття настанов логоцентризму. Тому антропологічний зміст природи досвіду являє собою інтеграцію життєвого шляху конкретного суб’єкта, дозволяє акумулювати продуктивні сили людини за логікою тих форм культури, в яких вони сформовані.
У дисертації сформульовані основні підсумки проведеного дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи. Вони конкретизовані в наведених нижче положеннях:
Поняття «досвід» за своєю змістовною значущістю є суперечливим, і тому його неможливо до кінця розчинити у всепоглинаючій універсальності класичного ідеалу раціональності. Воно не лише демонструє неможливість заперечення класичної редукції його змісту, але і виявляє необхідність трансформації самого підгрунття філософського дискурсу. Аналіз філософсько-антропологічних теорій дозволяє виявити спорідненість природи досвіду з такими проблемами як інтенціональність, інтерсуб’єктивність, трансгресивність та визначити перспективи розвитку раціональності в західноєвропейській традиції філософування.
Досвід можна розглядати як підгрунття конституювання суб’єктивних структур, що інтерсуб’єктивне тло життєвого світу вписує в автобіографічну ситуацію. Філософсько-антропологічне розуміння досвіду дозволяє уникнути крайнощів натуралізму, та психологізму, які беруть свій початок в класичному ідеалі раціональності. Традиційна для філософського дискурсу редукція досвіду до різновиду знання, комплексу відчуттів бере свій початок саме на ґрунті цього філософського стилю мислення.
Вперше встановлено, що фундаментальними ознаками класичного ідеалу раціональності є: абстрактне заперечення настанов традиції, що критикуються як забобони та спростовуються рефлексивним зусиллям; обґрунтування методологічного значення сумніву, що стає програмою переосмислення не лише наявного досвіду, але і структур самого розуму; формування ідеалу об’єктивності і неупередженості знання; висування безумовності / позадосвідності знання як критерію істинності пізнавальних процедур.
Встановлено спільність методологічних настанов в класичному ідеалі раціональності (очевидність – в раціоналізмі, достовірність – в емпіризмі) щодо розуміння природи досвіду, при певному розходженні гносеологічних наслідків його редукції: раціоналізм оцінює значення досвіду лише як ілюстрації дедуктивно виведеного знання, емпіризм – шукає доцільність і межі індукції досвідного знання.
Уточнено, що трансцендентальне відкритя досвіду І. Кантом обмежує методологічні крайнощі раціоналізму та емпіризму (досвід не є редукцією мислення чи рецепцією відчуттів), формулює необхідність апріорних структур досвіду. Кантівський критицизм у розумінні досвіду створює підгрунтя для виникнення антропологічних запитань в філософському дискурсі й готує ґрунт для виникнення некласичної перспективи розвитку раціональності.
Феноменологічна традиція філософування, відштовхуючись від критики натуралізму та психологізму, що визначали методологічні настанови попередньої філософії, постулює інтенціональну природу досвіду. Під феноменологією, яка бере свої витоки від Е. Гусерля, перш за все розуміється особливий спосіб розгляду філософських проблем (феноменологічна редукція). Виникли різні варіанти цього методу, зумовлені рухом феноменології від трансцендентального типу філософування до інтерсуб’єктивного. Представник феноменологічної антропології М. Шелер вважав, що при такій бурхливій ідейній повноті феноменологія була місцем знаходження прояснень та орієнтацій від філософії як «строгої науки», що займається «предметними сутностями», «актовими сутностями» та «їхніми сутнісними зв’язками», і до онтології життєвого світу.
Для виявлення надскладної структури світу феноменологія пропонує дослідження внутрішніх пластів досвіду, який пройшов через різні види феноменологічних редукцій і позбавився всіх апофатичних рис та психологічного тлумачення. Основними категоріями даного феноменологічного поняття виступають очевидність та самоданість, виявлення яких передбачає інтенційно-конститутивний аналіз свідомості.
Розробкою проблеми досвіду в межах зазначеного напрямку займалися його фундатор Е. Гусерль в контексті проблеми інтерсуб’єктивності, а також Б. Вальденфельс (респонзитивність досвіду), М. Гайдеггер (досвід буденності), Р. Інгарден (інтенціональність досвіду), М. Мерло-Понті (тілесний досвід), М. Шелер (внутрішній досвід), А. Шюц (досвід повсякденності). Розуміння «феноменологічного досвіду» рухається від «чистих або абсолютних фактів» свідомості до його респонзитивного контексту.
Однією з форм досвіду, що задає його феноменологічну спрямованість, є досвід чужого. Чужість виступає як «доступність попередньо недоступного», переплетіння власного й чужого. Досвід чужого дає світу соціальні обрії й розширює тілесність до соціального виміру.
Уточнено, що структуралізм формує власну перспективу критики класичного ідеалу раціональності, розкриває його логоцентричну спрямованість. В цьому контексті розкриваються антропологічні проблеми впорядкування «дикого досвіду» в трансцендентальному емпіризмі Ж. Дельоза, значення трансгресивної природи досвіду людини для розкриття «архіву свідомості», проаналізованого М. Фуко.
Філософсько-антропологічний аналіз поняття «досвід» показує, що це поле конституювання суб’єктивності людини розкриває її онтологічну укоріненість у бутті культури. Воно не може обмежитись гносеологічною модальністю. Досвід, формуючись на ґрунті діяльнісних структур, що задані історико-соціальним контекстом, має автобіографічний характер, оскільки являє собою інтеграцію життєвого шляху конкретного суб’єкта, а не лише його раціональних надбань. Він дозволяє акумулювати продуктивні сили людини за логікою тих форм культури, в яких вони сформовані.
Публікації автора:
Лаута О. Д. Глобалізаційний варіант інтеграції людства: аналіз соціокультурного досвіду / Лаута О. Д. // Нова парадигма : Журнал наукових праць / гол. ред. В. П. Бех. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. – Вип. 65, ч. 1. – С. 180–186.
Лаута О. Д. Парадигмальні константи класичного ідеалу раціональності / О. Д. Лаута // Вісник Черкаського університету. Серія «Філософія». – Черкаси : Видавничий відділ Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, 2007. – Вип. 109. – С. 122–128.
Лаута О. Д. Становлення поняття «досвід» в трансформації соціокультурних практик: аналіз структуралістської концепції М. Фуко / О. Д. Лаута // Філософія і соціологія в контексті сучасної культури : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : Темплан, 2008. – С. 244–250.
Лаута О. Д. Феноменологічний аналіз інтенціональності досвіду / О. Д. Лаута // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. праць / гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 72. – К., 2008. – С. 64–74.
Лаута О. Д. Ґенеза поняття «досвід» в класичному раціоналізмі / Олена Лаута // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. – Чернівці : Рута, 2008. – Вип. 410-411 «Філософія». – С. 103–107.
Лаута О. Д. До питання визначення класичного ідеалу раціональності / О. Д. Лаута // Дні науки філософського факультету – 2007 : міжнар. наук. конф. : матеріали доповідей та виступів (Київ, 18–19 квіт. 2007 р.). – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2007. – Ч. IV. – С. 65–66.
Лаута О. Д. Криза національної ідентифікації в контексті ґлобалізаційних процесів : український досвід /Лаута О. Д. // Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства : всеукр. наук.-практ. конф. : матеріали конф. (Івано-Франківськ, 27–28 квітня 2007 р.). – Івано-Франківськ, 2007 – С. 186–188.
Лаута О. Д. Значення формування внутрішнього досвіду як педагогічне завдання вищої школи доби Постмодерну / О. Д. Лаута // Українська освіта у світовому часопросторі : матеріали Другого міжнар. конгресу (Київ, 25–27 жовтня 2007 р.) – К. : Українське агентство інформації та друку «Рада», 2007. – Кн. 1. – С. 298–300.
Лаута О. Д. Ґерменевтичні стратегії розуміння досвіду у Ґ. Ґадамера / О. Д. Лаута // Дні науки філософського факультету – 2008 : міжнар. наук. конф. : матеріали доповідей та виступів (Київ, 16–17 квіт. 2008 р.). – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – Ч. VІІІ. – С. 48–50.
