У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності «ноу-хау» як об’єкта права інтелектуальної власності, з’ясуванні його правової природи та оборотоздатності. Основні висновки, одержані в результаті дослідження й аналізу даного питання, полягають у наступному. 1. «Ноу-хау» - специфічний, нетрадиційний об’єкт права інтелектуальної власності, правовий режим якого характеризується такими особливостями, як конфіденційність – основа надання права на «ноу-хау», квазівиключний характер такого права, незастосування формальних процедур (посвідчення права, його реєстрація, експертиза тощо) як умов надання його охорони. 2. Охорона «ноу-хау» як об’єкта права інтелектуальної власності здійснюється шляхом нормативного закріплення особливого способу охорони – забезпечення режиму конфіденційності інформації, що становить його зміст. 3. Право на «ноу-хау» - це не традиційне виключне право на об’єкт інтелектуальної власності здійснюється, що становить собою повноцінне абсолютне право, а урізане, обмежене право, яке характеризується як «квазівисключне». 4. Суб’єктами права на «ноу-хау» можуть бути юридичні й фізичні особи незалежно від здійснення останніми підприємницької діяльності. Між тим право на «ноу-хау» виникає в особи тільки при здійсненні нею юридично значущих дій, пов’язаних з наданням інформації режиму конфіденційності, й існує, доки зберігається фактична монополія володільця на цю інформацію. 5. Зміст права на «ноу-хау» складають наступні правомочності його володільця: (а) на використання «ноу-хау», (б) на розпорядження ним, (в) на захист права на «ноу-хау». 6. Договір про передачу «ноу-хау» є самостійним договором у сфері права інтелектуальної власності. Передумовою його укладення є договір про розкриття «ноу-хау», за яким одна сторона – володілець права на нього – з метою попереднього ознайомлення з «ноу-хау» іншої сторони – потенційного його набувача – для прийняття рішення про укладення між ними договору про передачу «ноу-хау» надає іншій стороні інформацію, що становить сутність «ноу-хау» в обсязі, достатньому для цього. Інша сторона зобов’язується оплатити доступ до наданої інформації, не розголошувати її й не використовувати до укладення договору про передачу «ноу-хау» або втрати таємності інформації. |