Анотація до роботи:

Кучанська Л.С. Поняття та система злочинів проти моральності у кримінальному праві України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, Одеса, 2007.

Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням злочинів проти моральності на системному рівні. Внаслідок цього запропоновано розв’язання низки дискусійних теоретичних і практичних питань, а також сформульовані пропозиції щодо законодавчого корегування як системи цих злочинів у цілому, так і її окремих елементів, тобто конкретних складів злочинів, з метою уникнення певного перетинання їх ознак з ознаками інших видів злочинів та розмежування складів злочинів проти моральності з суміжними складами. Досліджено історію становлення та розвитку кримінального законодавства України щодо злочинів проти моральності, проаналізовано цю групу злочинів у порівняльно-правовій площині, на підставі чого виявлені окремі недоліки, прогалини та колізії діючого КК України.

Запропоновано поняття родового об’єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України як моральнісних устоїв суспільства, а також класифікацію цієї групи злочинів.

На підставі історичного, порівняльно-правового та системного аналізу злочинів проти моральності зроблено наступні висновки:

1. Теоретичні уявлення щодо юридичної природи злочинів проти моральності, а також юридичні характеристики та правила кваліфікації цих діянь, які панували у кримінально-правовій доктрині часів дії Укладення про покарання кримінальні та виправні та Кримінального Укладення, більшою мірою не втратили своєї актуальності. Це, зокрема, трактовка злочинів проти моральності як діянь, що «подрывают этические устои общества», критерії розмежування суто статевих злочинів та злочинів проти моральності у статевій сфері, майнових злочинів та осквернення («поругания») місць поховання, пам’ятників історії та культури як злочинів проти моральності та інше.

2. Не враховуючи особливості законодавчої техніки, різноманітність підходів національних КК до конструювання окремих складів злочинів та ін., мають місце певні спільні тенденції кримінально-правового регулювання щодо визначення кола цих діянь. Традиційно до цих злочинів відносяться дії, пов’язані з проституцією, розповсюдженням порнографічних матеріалів чи творів, що пропагують культ насильства та жорстокості. Але питання про юридичну природу цих діянь вирішується неоднозначно. Вони розглядаються і у якості посягань на народне здоров’я, і у якості злочинів проти громадського порядку чи порядку управління, і у якості статевих злочинів. Навіть у тих державах, КК яких передбачає самостійну главу чи розділ, присвячений охороні моральності, немає єдності щодо самої назви.

3. Система злочинів проти моральності, передбачена кримінальним законодавством України, є однією з найбільш повних та розвинутих. Цьому, безсумнівно, сприяло відокремлення моральності у якості самостійного об’єкту кримінально правової охорони. Разом з тим, аналіз кримінального законодавства країн світу щодо зазначеної проблеми дозволяє зробити висновок, що вдосконалення цієї системи не тільки можливе, а й необхідне і може здійснюватися шляхом: а) доповнення розділу ХІІ КК України іншими складами злочинів, основним безпосереднім об’єктом яких є певні сфери моральнісних устоїв суспільства; б) певного корегування ознак об’єктивної сторони деяких злочинів проти моральності; в) приведення санкцій статей, які передбачають відповідальність за злочини проти моральності у відповідність із справжнім ступенем небезпеки цих злочинних проявів.

4. Вважаємо за необхідне диференціювати кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину та за втягнення їх в антигромадську діяльність шляхом розподілу ст. 304 КК України на дві: ст. 304 КК України «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність» і ст. 304¹ «Втягнення неповнолітніх у вчинення антигромадських дій».

5. Видовим об’єктом злочинів, передбачених ст. 297-304 КК України виступають моральнісні устої суспільства, як певне поєднання сфери належного (моральнісні норми, принципи та правила поведінки) та сфери сущого (моральні установки конкретної особистості).

Моральнісні устої суспільства – це сукупність суспільних відносин, які забезпечують певний паритет (узгодження) інтересів суспільства та окремих його членів при задоволенні своїх потреб та інстинктів на підставі існуючих моральнісних норм, принципів та правил поведінки.

6. Моральнісні устої суспільства, що охороняються розділом ХІІ КК України, включають до себе три групи відносин: 1) моральнісні устої, що забезпечують збереження та існування національних, релігійних та загальнолюдських традицій, на які посягають злочини, передбачені ст. ст. 297-299 КК України; 2) моральнісні устої у статевій сфері (ст. ст. 301-303 КК); 3) моральнісні устої у сфері розвитку неповнолітніх ( ч. 2, ст. 299; ст. 300; ч. 2 і 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ст. 304).

Злочини проти моральності можна визначити як передбачені КК України суспільно небезпечні діяння, вчинені суб’єктом злочину, які спрямовані на заподіяння шкоди певним сферам моральнісних устоїв суспільства.

7. Оскільки ані моральність, ані мораль не можуть виступати у якості об’єкту злочинів, передбачених ст. ст. 297-304 КК України, назву розділу ХІІ «Злочини проти громадського порядку і моральності» слід визнати не зовсім вдалою. У зв’язку з цим пропонується використовувати термін «злочини у сфері моральнісних устоїв суспільства», який буде акцентувати увагу на тій обставині, що внаслідок вчинення діянь, передбачених ст. ст. 297-304 діючого КК, порушуються не моральнісні устої взагалі, а його окремі сфери, що поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Відокремлення моральнісних устоїв суспільства у якості самостійного об’єкту кримінально-правової охорони викликає необхідність розташування відповідних злочинів у межах окремого розділу КК. Це дозволить більш чітко розмежувати ці посягання із злочинами проти громадського порядку, здоров’я населення, статевими злочинами, а також підвищити ефективність захисту певних сфер моральнісних устоїв суспільства кримінально-правовими заходами.

8. Система злочинів проти моральності, передбачена розділом ХІІ КК України, є неповною. До цієї системи можуть бути віднесені: а) осквернення релігійних святинь (ст. 179 КК); б) посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК); в) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 КК); г) розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК); д) злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК);

9. Викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі – це злочин не проти моральності, а проти власності. Тому вказівку на цю форму об’єктивної сторони наруги над могилою з тексту диспозиції ст. 297 КК України треба виключити. Якщо вилучення тих чи інших предметів не супроводжувалося діями, які містять у собі ознаки осквернення місць поховання чи трупу, вчинене потрібно кваліфікувати тільки як розкрадення. Викрадення, про яке йдеться у диспозиції ст. 297 КК України, немає підстав зводити лише до крадіжки, оскільки вилучення можливе і в інших формах, зокрема, грабежу чи розбою. У випадках, коли незаконне заволодіння майном об’єктивно містить у собі і ознаки осквернення трупів чи місць поховання, що цілком усвідомлюється винним, вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів як розкрадення і наруга над могилою.

10. Термін «знищення руйнування або пошкодження», що вжитий у диспозиції ч. 1 ст. 298, КК треба замінити на термін «осквернення» і викласти її у такій редакції: «Осквернення пам’яток – об’єктів культурної спадщини, карається ...».

Ст. 298 КК у її сьогоднішній редакції пропонується розташувати у розділі VI у вигляді ст. 194² .

У випадку вчинення осквернення, яке призвело до знищення, руйнування чи пошкодження пам’ятки, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

11. Диспозицію ст. 299 КК України слід доповнити вказівкою на публічний характер дій, пов’язаних з жорстоким поводженням з тваринами та викласти її у такій редакції: «публічне знущання над тваринами, що відносяться до хребетних, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, - караються ...».

12. Ст. 155 та ст. 156 КК України пропонується викласти у такій редакції:

ст. 155. Статеві зносини з особою, що не досягла чотирнадцятирічного віку.

Статеві зносини з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, - караються ...

Ст. 156 Розпусні дії.

Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, - караються ... .

13. Ч. 1 ст. 303 КК України пропонується викласти у такій редакції: Втягнення або спонукання особи до заняття проституцією з використанням обману, шантажу чи вразливого стану цієї особи - караються ...

14. Пропонується пов’язати сутенерство із звідництвом для розпусти, яке повторно вчинюється з метою наживи та викласти ч. 2 ст. 302 КК у такій редакції: Ті самі дії, вчинені з метою наживи або організованою групою, - караються ... .

Доповнити ст. 302 КК частиною четвертою наступного змісту: Сутенерство, тобто звідництво для розпусти, вчинене з метою наживи повторно, - карається ... . Такий підхід не позбавляє можливості доповнення сутенерства й і іншими формами об’єктивної сторони.

Вказівку на сутенерство у ч. 1 ст. 303 КК та примітку 1 до цієї статті з тексту закону треба виключити.

15. Пропонується доповнити КК України ст. 302¹ (заняття проституцією) наступного змісту:

1. Заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, - карається ...

2. Ті самі дії, вчинені повторно, - караються ...

3. Звільняється від кримінальної відповідальності за проституцію особа, яка добровільно звертається за допомогою до правоохоронних органів (органів державної влади) та сприяє розкриттю злочинів, пов’язаних з проституцією.

Ст. 181¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно скасувати.

Публікації автора:

1. Кучанська Л.С. Злочини проти моральності: історичний аспект // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2004. - № 4. – С. 103-108.

2. Кучанська Л.С. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність: кримінально-правові аспекти / Матеріали Між. наук-практ. конференції «Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави». – Одеса, 2004. – С. 34-37.

3. Кучанська Л.С. Злочини проти моральності: об’єкт та система // Правова держава. – 2004. - № 7. – С. 109-115.

4. Кучанська Л.С. Щодо проблеми розмежування проституції або примушування чи втягнення до заняття проституцією від суміжних складів злочинів / Материалы 59-ой науч. конфр. проф.-препод. состава экономико-правового ф-та ОНУ им. И.И.Мечникова «Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика». – Одесса, 2005. – С. 157-161.

5. Кучанська Л. Кримінальне законодавство про злочини проти моральності: порівняльно-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 8. – С. 124-127.

6. Кучанська Л.С. Кримінально-правове поняття проституції // Адвокат. - 2005. - № 2. - С. 11-13.

7. Кучанська Л.С. Проблеми криміналізації та декрамілізації окремих злочинів проти моральності у сучасній кримінально-правовій доктрині України// Правова держава. – 2005. - №7. – С. 162-170.

8. Кучанська Л. С. Основні положення сучасної системи Особливої частини Кримінального кодексу Федеративної Республіки Німеччини / Матеріали Між. наук. конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правова спадщина Нюрнберзького процесу: історія та сучасність. Другі юридичні читання». – Одеса, 2006. – С. 89-90.

9. Кучанская Л.С. Преступления против нравственности и половые преступления в законодательстве иностранных государств / Матеріали Між. наук. конференції студентів і аспірантів «Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання». - Одеса, 2006. – С. 43-45.