Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Біологічні науки / Генетика


70. Маріуца Алла Ергашівна. Популяційно-генетичні механізми адаптації і розповсюдження напівлетальних рецесивних мутацій на прикладі BLAD у великої рогатої худоби: дис... канд. с.-г. наук: 03.00.15 / Інститут агроекології та біотехнології УААН. - К., 2005. - 22 с.



Анотація до роботи:

Маріуца А. Е. Популяційно-генетичні механізми адаптації і розповсюд- ження напівлетальних рецесивних мутацій на прикладі BLAD у великої рогатої худоби.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальностю 03.00.15.- генетика.- Інститут агроекології і біотехнології УААН, Київ, 2005.

З метою виявлення можливих механізмів розповсюдження напівлетальних мутацій у заводських порід великої рогатої худоби, зокрема, дефіциту адгезивності лейкоцитів (BLAD) у тварин голштинської породи, виконано порівняльний аналіз гетерозиготності за рядом генетико-біохімічних систем у тварин носіїв мутації BLAD і вільних від неї. Виявлено збільшення носіїв мутації BLAD у господарствах України з 1995 (3,2 % ) по 2003 (16,7 %) рр. і асоціацію присутності BLAD із підвищеною гетерозиготністю за такими генетико-біохімічними системами, як рецептор до вітаміну Д та пуриннуклеотид- фосфорилаза. Показано, що збільшення рівня гетерозиготності пов’язане з факторами природного відбору, які сприяють накопиченню гетерозигот за генетико-біохімічними системами. Виявлений збільшений рівень гетерозиготності тих же систем у гетерозигот АВ за локусом каппа-казеїну (CSN3) в порівнянні з носіями гомозигот CSN3 АА у деяких аутохтонних порід, але не у високоспеціалізованої молочної голштинської породи. Отримані дані свідчать про те, що такі мутації як BLAD і CSN3 можуть підтримуватися природним відбором, який сприяє відтворенню гетерозигот, і частота їх зустрічальності може зменшуватися під впливом штучного відбору, спрямованого проти деяких алелів, як у випадку CSNЗ В у варіанті з тваринами голштинської породи.

1. Генетичне різноманіття за генетико-біохімічними системами контролюють системи загального метаболізму порід великої рогатої худоби і, в основному, підтримуються факторами природного відбору. Виявлений зв’язок рівня гетерозиготності за мутацією BLAD з гетерозиготністю таких генетико-біохімічних систем, як пуриннуклеозидфосфорилаза та рецептор до вітаміну Д свідчить про те, що висока швидкість розповсюдження напівлетальних мутацій у голштинів, таких як BLAD, може бути обумовлена факторами природного відбору, які підтримують відтворення гетерозигот при інтродукції тварин в нові умови мешкання.

2. Показано, що кількість носіїв мутації BLAD в гетерозиготному стані у тварин голштинської породи із різних господарств України збільшилась з 1995 р. по 2003 р. від 3,2 % до 16,7 % , що відповідає даним літератури про швидкість розповсюдження цієї мутації у голштинів в інших країнах.

3. Гетерозиготність за мутацією BLAD співпадає з статистично ймовірним (P<0,05) збільшенням кількості гетерозигот за генетико-біохімічними системами, зокрема, за локусом рецептора до вітаміну Д, пуриннуклеозидфосфорилази в порівнянні з тваринами з тих же господарств, але вільних від мутації.

4. Розповсюдження мутації пов’язане з механізмами популяційно-генетичної адаптації голштинів до нових умов мешкання, зокрема, з підвищеною гетерозиготністю ряду генетико-біохімічних систем. Видалення носіїв мутації з відтворення може супроводжуватися зниженням ефективності селекційної роботи з імпортованими голштинами, оскільки сприяє зменшенню внутрішньопородного генетичного різноманіття, яке підтримується природним відбором.

5. В умовах дії факторів природного відбору у тварин голштинської породи старше чотирьох років відбувається накопичення гетерозигот, причому переважно за такими локусами, як трансферин і рецептор до вітаміну Д.

6. Інтенсивний штучний відбір сприяє генетичній консолідації тварин; природний – підвищенню рівня середньої гетерозиготності за генетико-біохімічними системами. Так, у тварин із Головного селекційного центру (тільки штучна селекція) виявляються статистично вірогідно менші значення середньої гетерозиготності у групі тварин старше чотирьох років, у порівнянні з тваринами молодше двох років (0.120 і відповідно 0.254). В умовах відсутності штучного відбору і інтенсивністю природного, в експериментальному господарстві “Новошепеличі” зони відчуження Чорнобильської АЕС, для “старої” групи тварин характерний підвищений рівень гетерозиготності в порівнянні з “молодими” (0.385 і відповідно 0.326).

7. Рівнинні аутохтоні породи з різною чисельністью (червона степова, червона горбатівська, костромська, ярославська), а також аутохтонні (гірська чорна уельська, сіра українська) відрізняються одна від одної за розподілом алелей семи поліморфних генетико-біохімічних систем; із них найбільший внесок в такі відмінності вносили локуси TF, AM1, HB. За рівнями середньої гетерозиготності аутохтонні породи не відрізнялись одна від одної і від заводської голштинської породи (за виключенням сірої української), не зважаючи на суттєву різницю між породами за величинами генетичних відстаней (гетерозиготність змінювалась 0.243 і до 0.346; генетичні відстані за поліморфними системами між породами становили – 0.012 і 0.136). Отримані дані свідчать на користь гіпотези Ю.П. Алтухова про існування “оптимуму” гетерозиготності у різних порід сільськогосподарських видів, які підтримуються природним відбором.

8. Встановлено, що гетерозиготи за локусом каппа-казеїну асоційовані з підвищеною гетерозиготністю за локусом рецептору до вітаміну Д тільки у окремих аутохтонних порід, але не у високоспеціалізованої молочної голштинської породи.

Публікації автора:

  1. В.И. Глазко., Р.В. Облап., А.Э. Мариуца., С. И. Тарасюк., Т.Н. Дымань. Внутрипородная дифференциация пинцгау и бурой карпатской породы крупного рогатого скота в связи с эколого- географическими особенностями их разведения. // Збірник наукових праць. Інституту землеробства УААН.-К., Вип.1, 1998.- С.282-291 (проведення досліджень, обговорення результатів).

  2. Глазко В.И., Лавровский В.В., Филенко А.Н., Мариуца А.Э. Внутрипородная генетическая дифференциация и наличие мутации BLAD у крупного рогатого скота голштинской породы // Сельскохозяйственная биология, - 2000, - № 4 - С.45-48 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів).

  3. Глазко В.І., Тараріко Ю.А., Тарасюк С.І., Копилов К.В., Маріуца А.Е. Генетична компонента стійких агросистем / Вісник аграрної науки. – № 6. - Київ, 2003. – 63-68 с. (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів).

  4. Глазко В.И., Мариуца А.Э. Гетерозиготность у носителей мутации BLAD среди голштинского скота Украины. Вісник Полтавської державної аграрної академії № 1-2, 2003,- с.-106-109 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів, написання статті).

  5. Мариуца А.Э., Глазко В.И. Распространение мутантных аллелей как результат отбора на повышенную гетерозиготность. // Фактори експериментальної еволюції організмів /Збірник наукових праць, Т. 2. Київ. Аграрна наука. 2004. - с.106-111 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів, написання статті).

  6. Маріуца А.Е., Глазко В.І. Генетична структура групи чорно-рябих голштинів. // Вісник аграрної науки. Вісті з наукових установ. Київ,- № 11,- 2002, - с.24 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів).

  7. Маріуца А. Е., Глазко В. І. Генетична структура носіїв мутації BLAD і можливі причини поширення. // Вісник аграрної науки. Київ,- № 5,- 2003,- с.52 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів).

  8. Кобозев Ю.А., Облап Р.В., Мариуца А.Э., Глазко В.И. "Генетический портрет" голштинов и англеров импортируемых в Украину. // Тезисы докладов между народной конференции по агробиотехнологиям растений и животных. – К., 1997. - С. 63-64 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів).

  9. Zhuravel E.V., Glazko V.I., Oblap R.V., Glazko G.V., Mariuza A.E. Interloci association as a new characteristic of genetic structure of cattle breeds. // Czech J. of Animal Sci.-Prague, 1998.-P.404 (проведення досліджень, аналіз експери- ментальних результатів).

  10. Копылов К.В., Мариуца А.Э., Тарасюк С. И. Генетическая дифференциация красной степной породы и голштинов в связи с условиями их разведения. //Московская сельскохозяйственная академия им. К.А.Тимирязева. Материалы научной генетической конференции, - Москва. - Изд., МСХА.- 26-27 февраля 2002, - С. 176- 178 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів, написання статті).

  11. Мариуца А.Э., Тарасенко Е.А., Мельников Ю.В. Генетическая структура группы черно-пестрых голштинов АОО “Княжичи”. Матеріали Всеукраїнської конференції молодих вчених. ”Засади сталого розвитку аграрної галузі”, Київ,- надруковано в друкарні Українського фітосоціологічного центру.-28-30 жовтня 2002,- С.78-79 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів.

  12. Мариуца А.Э., Глазко В.И. Распространение мутации BLAD у черно- пестрых голштинов.//Международная научная конференция. “Современные достижения и проблемы биотехнологии сельскохозяйственных животных”. Всероссийский государственный научно-исследовательский институт животноводства (ВИЖ) Москва,-19-20 ноября 2002,- С. 150-151 (проведення досліджень, обговорення експериментальних результатів, ).

  1. Mariutsa A. BLAD mutation and possible mechanism of its distribution. Інститут молекулярної біології і генетики. Київ.- вересень 25-27, 2003, - с.21 (проведення досліджень, обговорення результатів).

  2. Мариуца А.Э., Глазко В.И. Генетическая структура носителей мутации BLAD, возможные причины распространения.//Актуальные проблемы генетики. Материалы 2-й конференции Московского общества генетиков и селекционеров им. Н.И. Вавилова. Изд МСХА. Москва,- 2003,- С.355-356 (проведення досліджень, аналіз експериментальних результатів, формування висновків).

Методичні рекомендації, в розробці та підготовці яких автор приймав безпосередню участь

15. Глазко В.И., Мариуца А.Э. Выявление полулетальных рецессивных мутаций и предупреждение их негативных эффектов у крупного рогатого скота. К.: 2005, – c. 23.