У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення окремих аспектів каталітичних та регуляторних властивостей АМФ-дезамінази як in vіtro, так in vivo. Виявлено, що при дії гіпероксії та гіпоксії відбувається перерозподіл між вільною та зв’язаною формами АМФД в різних органах досліджуваних риб. Отримані результати поглиблюють знання про каталітичні та регуляторні властивості АМФД. 1. Виявлено, що серед тканин досліджуваних видів риб найвища активність АМФД є в білих м’язах. Активність цього ферменту в тканинах коропа зменшувалась в наступній послідовності: білі м’язи > червоні м’язи > зябра > нирки, а відсоток зв’язаної форми АМФД в цих тканинах склав 40, 40, 64 та 50% відповідно. У сріблястого карася активність АМФД зменшувалась в такій послідовності: білі м’язи > червоні м’язи > мозок > зябра > нирки, а відсоток зв’язаної форми АМФД склав 36, 30, 80, 100 і 38% відповідно. У білих м’язах ротана 33% активності припало на зв’язану форму ферменту. 2. Вперше встановлено, що внаслідок стресу, спричиненого гіпероксією, змінюється не тільки загальна активність АМФД, але й перерозподіл між її вільною та зв’язаною формами в білих м’язах, нирках і мозку карася сріблястого. З усіх досліджуваних тканин найбільші зміни проявлялись в мозку, де не тільки збільшилась загальна активність ферменту, але й не виявили зв’язаної її форми. Підвищення температури води з 20 до 33С збільшувало активність зв’язаної форми АМФД в білих м’язах ротана. При поверненні риб до нормальних умов (температура води – 20С; концентрація кисню – 5–6 мг/л) активність зв’язаної АМФД залишалась вищою, ніж у вихідному стані в 1,5 рази, що може бути адаптаційною відповіддю організму на подальші зміни температури води. 3. Активність АМФД, очищеної з білих м’язів коропа звичайного і карася сріблястого становила 1000-1200 Од/мг білка і 250-300 Од/мг білка, відповідно. Молекулярна маса субодиниці ферменту – приблизно 55 кД. 4. Отримано, що рН-оптимум для АМФД, виділеної з білих м’язів коропа звичайного і карася сріблястого, склав 6,3 і 6,5 відповідно. Зміна рН не призводила до зміни коефіцієнта Хіла, але збільшувала константу половинного насичення ферменту субстратом. Це свідчить про те, що протонування субстрату чи субстрат-зв’язуючого центру ферменту збільшує спорідненість останнього до АМФ. Хлориди калію та натрію в концентраціях до 200 мМ збільшували активність АМФД, очищеної з білих м’язів коропа звичайного та карася сріблястого, а 250-1000 мМ – інгібували її. Максимальна активність ферменту спостерігалась за концентрації хлоридів калію та натрію біля 100 мМ. Іони кальцію та магнію, фтору та фосфату інгібували АМФД, а АТФ та АДФ – активували фермент. 5. Активність АМФД з білих м’язів коропа звичайного при температурі 50C не змінювалась в присутності KCl концентрацією 1 M, тоді як в 25 мМ імідазольному, гістидиновому і фосфатному буферах, 150 мМ КСl та воді активність ферменту зменшувалась. 6. Встановлено, що в присутності Fe2+ і Н2О2 зменшується максимальна активність АМФД, що може свідчити про відповідне зменшення кількості активних молекул ферменту. Аскорбат в концентраціях нижчих за 0,1 мМ збільшував активність АМФД, а за вищих інгібував її. |