У дисертації зроблено теоретичне узагальнення проблеми порівняльної переваги та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо формування механізму оптимізації міжнародної товарної спеціалізації України за принципом порівняльної переваги в євроінтеграційному просторі, який полягає в створенні належних рамкових умов і забезпеченні відповідних процесів у виробничій сфері і міжнародній торгівлі для отримання нашою країною максимальних вигод в системі міжнародного поділу праці. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють дійти висновків, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення: 1. Порівняльна перевага – це одна з головних засад міжнародної спеціалізації міжсекторного та вертикально внутрісекторного характеру, що ґрунтується на відмінностях між країнами у виробничих можливостях, а саме у технології виробництва (рікардіанська та новорікардіанська теорія), або відмінностях у факторній забезпеченості між країнами та відмінностях у факторомісткості їхніх виробничих секторів (теорія Гекшера–Оліна та теорія пропорцій нових факторів), і здатна описувати місце та роль країн в системі міжнародного поділу праці. 2. Принцип порівняльної переваги є базисом для інтенсифікації міжнародної торгівлі між країнами з відмінними між собою виробничими та торговими структурами, а також структурами попиту. Крім цього, реалізація цього принципу забезпечує оптимальність міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру. Критерієм оптимальності для міжнародної спеціалізації країни в цьому разі має бути узгодженість між собою трьох ланок: а) відносної факторної забезпеченості країни, б) відносної факторомісткості та технології виробництва секторів, в) міжнародної торгівлі країни. 3. Результати аналізу факторної забезпеченості України та країн євроінтеграційного економічного простору підтвердили, що перша порівняно краще забезпечена фактором праця. Крім цього, Україна все ще має значний нагромаджений потенціал людського капіталу, який в останні роки розвивався недостатньою мірою через повільні структурні зміни в економіці, низький рівень ВВП на особу в умовах низького економічного зростання, неоптимальну систему перерозподілу доходів та надання пільг і субсидій, штучне підтримання рівня зайнятості в депресивних видах виробництва (наприклад, текстильній промисловості, сільському господарстві, вугільній та інших видобувних промисловостях тощо). Водночас, Україна відносно гірше, порівняно з країнами євроінтеграційного простору, забезпечена фізичним та технологічним капіталом. Таким чином, Україна на сучасному етапі економічного розвитку з огляду на структуру взаємних пропозиції та попиту, а також на теоретичні засади теорії міжнародної торгівлі має гіпотетично виявляти порівняльну перевагу щодо країн євроінтеграційного простору в працемістких товарах Гекшера–Оліна та ресурсних (рікардіанських) товарах. У довготерміновому періоді при вчасно проведеній державою ефективній економічній політиці та залученні країни в обслуговування євроінтеграційного простору можуть бути забезпечені можливості для розвитку порівняльної переваги у виробничих секторах економіки з високою часткою нагромадженого людського та людського технологічного капіталу, передусім у секторах 24 “Хімічне виробництво”, 33 “Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів та годинників”, 29 “Виробництво машин та устаткування”, зокрема 35.3 “Будування повітряних та космічних літальних апаратів”. 4. Результати порівняльного аналізу продуктивності праці та зарплатомісткості продуктивності праці України з країнами “ширшої Європи” показали, що продуктивні сили як традиційних країн ЄС, так і його нових членів перебувають у зовсім іншій площині розвитку, ніж в Україні. Слід говорити про порівняно недорозвинуті виробничі відносини в нашій країні, що ставить під сумнів можливість досягнення рівня країн євроінтеграційного простору в середньотерміновій перспективі. Проте наявність порівняно низьких заробітних плат в Україні може забезпечити для неї за умов зростання реальної продуктивності праці порівняльну перевагу в міжнародній торгівлі у багатьох виробничих секторах. 5. На сучасному етапі Україна в міжнародній торгівлі з країнами євроінтеграційного простору виявляє порівняльну перевагу скоріше за капіталомісткими товарами Гекшера–Оліна з високою енергомісткістю та ресурсними (рікардіанськими) товарами. Цей факт вказує частково на підтвердження парадоксу Леонтьєва у межах теорії пропорцій нових факторів. 6. Результати побудованої кореляційно-регресійної моделі перевірки оптимальності міжнародної спеціалізації України з країнами євроінтеграційного простору підтвердили, що міжнародна торгівля нашої країни щодо цих країн не визначається принципом порівняльної переваги. Це пояснюється такими діалектично взаємопов’язаними причинами: а) використанням застарілих технологій виробничих процесів, що відображається у порівняно низькому рівні продуктивності праці; б) відносно більшим зростанням у виробничих секторах заробітних плат порівняно зі зростанням продуктивності праці; в) наявністю чинників, що суттєво порушують природні економічні процеси і особливо пов’язані з внутрішньою та зовнішньою економічною політикою протекціонізму в сфері виробництва та міжнародної торгівлі; г) невизначеністю щодо декларованого зовнішньоекономічного курсу України, що призводить до зволікання інтеграції української виробничої системи в європейський економічний простір та з огляду на це до низької інтенсивності економічної кооперації нашої країни з країнами цього простору. 7. В Україні, де сформувалась олігопольна економічна система закритого типу, яка характеризується значним поєднанням інтересів бізнесу та державних органів, провадиться політика, орієнтована на попит та соціальний захист населення за відсутності сигналів до зростання реальної продуктивності праці. Механізм функціонування укладеної Угоди про утворення Єдиного економічного простору (ЄЕП), суперечить правилам СОТ та ЄС і порушує об’єктивні економічні закони, насамперед закон вартості через запланований механізм цін на сировинні та енергетичні ресурси, які в кілька разів нижчі за світові, що забезпечуватиме відповідно нижчу собівартість продукції без достатніх для трансформаційного процесу якісних змін фактору праця. За цих умов забезпечення принципу порівняльної переваги України в європейському економічному просторі є неможливим і це буде ставити під сумнів подальші успіхи декларованого українською державою шляху до євроінтеграції. 8. Важливою передумовою для оптимальної міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру, а отже, для реалізації принципу порівняльної переваги, є функціональна ринкова конкуренція, яка передбачає природну реалокацію факторів виробництва у продуктивніші виробничі сектори та стимули з боку самих підприємців до перманентних змін у технології виробництва без будь-яких обмежуючих дій державних органів. Передумовою оптимальності міжнародної спеціалізації міжсекторного характеру є також встановлення ринком не тільки товарних, але й факторних цін. Вільна торгівля товарами та факторами виробництва між країнами нівелює порушення реалізації принципу порівняльної переваги, які за умов торгової політики протекціонізму викликаються тарифними і нетарифними бар’єрами та іншими торговими обмеженнями. Вільна торгівля і функціональна ринкова конкуренція найповніше можуть проявлятись сьогодні в країнах, які беруть за основу економічну політику, орієнтовану на пропозицію, є членами Світової організації торгівлі та/або створюють між собою вільний економічний простір. При цьому вільний економічний простір має ґрунтуватись на засадах ринкової економіки та прийнятих нормах і практиці міжнародної торгівлі, сформованих організаціями, які є представниками світової спільноти. В процесі глобалізації та відкриття економіки трансформаційної країни, держава повинна поступово змінювати свої орієнтири. Їй потрібно відходити від сприяння окремим вітчизняним підприємствам у збільшенні цінової порівняльної переваги чи виявленої порівняльної переваги продукції певного сектору, натомість розпочинати інтенсивно провадити політику створення рамкових умов переважно за регіональним принципом (поряд із галузевим) з метою забезпечення привабливості місць розміщення виробництва в країні як для вітчизняних, так й іноземних компаній. Саме за такого підходу Україна зможе швидше нагромаджувати капітал, поліпшувати якість фактору праця та забезпечувати в період становлення і трансформації її економіки природне функціонування принципу порівняльної переваги. | 