Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Політичні інститути, етнополітична конфліктологія, національні та політичні процеси і технології


Романюк Анатолій Семенович. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. : Дис... д-ра наук: 23.00.02 - 2008.



Анотація до роботи:

Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2008.

У дисертації виконано комплексне порівняльне дослідження політичних інститутів 16 країн Західної Європи після Другої світової війни. Обґрунтовано зменшення значення економічної основи соціополітичних поділів у всіх країнах. Доведено, що етнічна основа соціополітичних поділів сьогодні представлена у двох варіантах: як етномовна і етнічна, що територіальна основа трансформувалася в регіональну підставу соціополітичного поділу. З’ясовано сутність соціополітичного поділу “нова політика” і вмотивовано оформлення соціополітичного поділу на основі ставлення до іммігрантів. Досліджено основні тенденції зміни сили президентів і прем’єр-міністрів європейських країн. Визначено особливості формування та функціонування однопартійних і коаліційних урядів більшості та меншості. Зазначено, що уряди меншості є звичайним різновидом урядів, які в багатьох випадках сприяють стабілізації політичної системи національної країни. Проаналізовано зміни в середовищі лівих, центристських і правих партій. Виявлено тенденцію зміщення всіх основних різновидів політичних партій європейських країн до центру в ліво-правому ідеологічному спектрі. Розглянуто сутність та відмінності між “традиційними” та “новими” політичними партіями в країнах Європи. Вивчено існуючі форми участі громадян у політичному житті.

Національні політичні системи країн Західної Європи характеризуються значним рівнем самобутності, що зумовлюється актуальними та існувавшими попередньо властивостями політичних інститутів, станом політичних відносин між основними акторами, діючими правовими нормами та традиціями тощо. Попри належність країн до окремих/близьких груп на підставі подібності форм правління, форм територіального устрою, моделей виборчих систем, кожна політична система є оригінальним утворенням, яке потребує комплексного підходу, внаслідок складної мережі подібностей і відмінностей між країнами, які виявляються одночасно з широкого кола питань. Тобто, політична система однієї країни у форматі її інститутів може одночасно мати спільні характеристики з політичною системою/системами іншої/інших країн в одній площині або декількох і водночас мати значні відмінності в інших площинах. Оцінка цього стану подібностей і відмінностей залежить від дії багатьох чинників. Серед них домінуючою змінною є час. Верифікація стану справ у політичних системах різних країн через певні проміжки часу допомагає виділити спільні та особливі характеристики в національних політичних системах. Одночасно порівняльний аналіз є тим знаряддям, за допомогою якого ми в стані отримувати нові знання, перевіряти існуючі теоретичні, методологічні концепти, виробляти пропозиції і прогнози.

Наше дослідження 16 країн Західної Європи охопило період з кінця Другої світової війни і до 2007 р. Шістдесят років це незначний відрізок в історії для макротеоретичних висновків. Проте цей відрізок часу був надзвичайно насиченим, тому що відбулося багато подій, змін в основних політичних інститутах національних країн, що дає підстави зробити висновки стосовно тенденцій розвитку політичних систем зазначених країн.

  1. Проведений нами аналіз дає змогу виділити своєрідний рубіж у розвитку політичних систем європейських країн – період середини 80-их – початку 90-их років. Виявами рубіжності стали: зміна структури домінуючих соціополітичних поділів та їхнього змісту, “розмерзання” партійної системи, протиставлення “старої” і “нової” політики, вирівнювання “сили” президентів і прем’єр-міністрів європейських країн, суттєве посилення ролі парламентів, зростання значення позиції громадян у національному політичному процесі тощо. Оскільки визначений рубіж збігся з падінням “Берлінського муру,” то це сприяло процесові зменшення ідеологічного протистояння європейських партій. На зазначені тенденції суттєво вплинув процес пришвидшення і поглиблення інтеграційних процесів у середині Європейського Союзу та активна імміграція до країн Європи представників неєвропейських народів.

  2. Соціополітичні поділи, властиві для європейських країн протягом першої та другої половини ХХ ст., які ґрунтувалися на: соціально-економічній, етнічній, релігійній, територіальній основах, на рубежі двох століть зазнали суттєвих трансформацій. Цими змінами стали – ослаблення значення соціально-економічного як універсального соціополітичного поділу; трансформація етнічного поділу в етномовний та етнічний; ослаблення суспільно-політичного значення відмінностей між містом і селом, центром і периферією, внаслідок чого зник тип поділів в європейських країнах при одночасному посиленні значення відмінностей між центром і регіонами та між регіонами, перетворенні цих відмінностей у підставу соціополітичного поділу в Бельгії, Іспанії, Італії та Сполученому Королівстві; інтеграції етномовного та регіонального поділів, що спричинило появу ефекту їхнього взаємного посилення в Бельгії, Іспанії та Сполученому Королівстві .

  1. Означений рубіж збігся із переходом європейських країн до постматеріального етапу соціально-економічного розвитку. Відповідно в політичній сфері європейських країн визначилась тенденція, коли нові генерації громадян поставили на порядок денний питання про нездатність “традиційних” політичних партій, які домінували на національних політичних сценах після Другої світової війни, адекватно відповідати на актуальні виклики. Це призвело до привнесення в політичне життя “нових” проблем і цінностей, протиставлення “старої” і “нової” політики. Наслідком цього стало оформлення “нового” типу лівих партій, а з часом і правих партій. Загальним результатом нового етапу розвитку політичних систем європейських країн стало оформлення якісно відмінного соціополітичного поділу “нової” політики.

  2. Розвиток процесів регіоналізму як загальна тенденція європейських країн, в поєднанні з наявними етнічними та етномовними поділами в Бельгії, Іспанії та Сполученому Королівстві призвів до гострого протистояння в площині регіон-центр у цих державах, коли наочним стало прагнення до національно-державного відокремлення Фландрії в Бельгії, Каталонії та Країни Басків в Іспанії та Шотландії в Сполученому Королівстві в межах/відповідно до прийнятих у цих країнах демократичних механізмів суспільно-політичного життя.

  3. Спільною тенденцією усіх європейських країн є послаблення і вирівнювання сили/політичної ваги президентів. Вирівнювання їхніх повноважень відбувається на низькому/слабкому рівні, коли позиції президентів, як глав держав, мають тенденцію до послаблення. Одночасно здатність глав держав вирішально впливати на політичну ситуацію у випадках кризових ситуацій зберігається і засновується не лише на нормах права, а й на потребах ситуації, традиціях.

  4. Суттєві відмінності в обсязі повноважень, здатності впливати на суспільно-політичні процеси національних країн, зумовлені діючою нормативно-правовою базою, особливостями та традиціями політичного розвитку, зумовили існування трьох груп прем’єр-міністрів країн Західної Європи. Протягом зазначеного періоду ми можемо виділити тенденцію до зростання та вирівнювання сили/політичної ваги прем’єр-міністрів всіх європейських країн. Вирівнювання повноважень прем’єр-міністрів відбувається за рахунок однакової їхньої ваги у вирішенні загальноєвропейських питань, пріоритетності й обов’язковості загальноєвропейських рішень щодо національної площини тощо.

  5. Одночасно з тенденцією зростання ролі глав урядів, відбувається і посилення значення урядів у політичному житті власних країн. В системі урядів, властивих країнам Західної Європи, можна виділити чотири типи – однопартійні та коаліційні уряди більшості і меншості. Уряди меншості є традиційними різновидами урядів європейських країн.

  6. Країнам Західної Європи властива також сильна позиція парламентів у національному політичному житті та зростання ролі парламентських комісій.

  7. Політичні партії продемонстрували здатність до постійної трансформації, відповідно до змін системи суспільних викликів. Вісімдесяті-дев’яності роки стали певним рубежем у партійному розвитку, який спричинив появу “нового” типу політичних партій, які стали символами “нової” політики. Попри прогнози кризи “старого” типу політичних партій вони зуміли пройти процес модифікації, так само як “нові” партії змушені були запозичити низку інституційних характеристик від “традиційних” партій. Сьогодні обидва типи не поділяють взаємовиключаючі відмінності, вони успішно взаємодіють на політичній арені власних країн.

  8. З середини 90-их років простежується тенденція до зменшення відмінностей між національними партійними системами країн Західної Європи за показником ефективної кількості політичних партій; збільшилась кількість держав, де виборці надають великим (понад 15,0 %) партіям переважаючу підтримку; малі партії здебільшого пов’язані з новими суспільними викликами та суспільними групами, стабілізували підтримку виборців, яка допомагає їм закріпитися на політичній сцені власних країн.

  9. Відходять у минуле двопартійні та дво – і півпартійні системи, домінуючим типом партійної системи для держав Західної Європи сьогодні стала багатопартійна система з обмеженим плюралізмом.

  10. Внаслідок поширення державного фінансування та тривалої належності обмеженої кількості політичних партій країн Західної Європи до формату урядової партії відбувається формування системи спільних інтересів політичних партій і держави, що сприяє перетворенню партій із з’єднувальної ланки між суспільством і державою у державно-суспільний інститут.

  11. Проведений аналіз дає підстави стверджувати про зменшення дистанції між партійними системами західноєвропейських держав і про наявність тенденції до зростання подібних характеристик між партійними системами держав цього регіону. Домінуючим напрямом для всіх партійних систем європейських країн є посилення центризму, рух лівих і правих у минулому політичних партій до центру.

  12. У середовищі лівих партій країн Європи за визначений період відбулися суттєві зміни. Якщо після Другої світової війни ці партії були представлені комуністичними та соціал-демократичними партіями за умови, що в південних країнах Європи домінували комуністичні партії, а в північних – соціал-демократичні, то наприкінці ХХ ст. домінуючими в усіх країнах стали соціал-демократичні партії. Натомість другою за силою впливу серед лівих партій стали – зелені. В програмно-ідейному плані соціал-демократичні партії мають тенденцію до переміщення в центр ліво-правого спектра, перетворюючись на ліво-центристські. Партії зелених дещо виходять за межі традиційного ліво-правого поділу, оскільки вони уособлюють постматеріальний напрям.

  13. Для консервативних партій у програмно-ідейному плані властиве широке залучення засад лібералізму. Внаслідок цього родину консервативних партій можемо умовно поділити на дві групи, які між собою відрізняються за кількісними параметрами та за місцем у ліво-правому політичному спектрі. Консервативні партії північних/скандінавських країн відрізняються від партій цього спрямування інших європейських країн тим, що вони менші чисельно і за рівнем впливу та домінуючою ліберально-консервативною орієнтацією.

  14. Правий спектр європейської політичної сцени сьогодні займають крайні праві партії. До головних їхніх характеристик належить антиіммігрантський і популістичний характер. Серед чинників, які призвели до появи цієї групи партій, варто зазначити симетричність відповіді на появу та діяльність партій “зелених”, відповідно постматеріалістичні проблеми та виклики.

  15. Домінуючою в європейських країнах є пропорційна виборча система, яка має багато різновидів. Попри суттєві відмінності застосування виборчих систем у кожній конкретній країні, всі вони відповідають і забезпечують демократичний розвиток, зорієнтовані на всебічне врахування позиції та преференцій громадян, спрямовані на забезпечення відповідальності політичних акторів. Виборчу систему вони трактують як визначальний чинник політичних змін на національному рівні.

  16. Активна імміграція до європейських країн представників неєвропейських країн спричинила низку нових політичних проблем. Ці проблеми, пов’язані з труднощами цивілізаційної інтеграції та ідентифікаційними альтернативами, сприяли виділенню нової лінії соціополітичного поділу на підставі ставлення до іммігрантів. Політичними репрезентантами антиіммігрантських вимог і дій стали крайні праві політичні партії. Їхніми опонентами виступають передусім партії зелених та соціал-демократичні і ліберальні партії.

  17. Простежується тенденція зростання частки свідомої/критичної участі громадян у політичному житті, коли підставою участі перестає бути групова належність. Одночасно посилюється тенденція використання інституту референдуму та народної ініціативи в політичному житті. Важливим інструментом захисту прав громадян впливати на владу і політичне життя власних країн став інститут омбудсмена.

Отже, проведений аналіз дає змогу нам констатувати, що європейським країнам притаманний процес поступового зменшення традиційних відмінностей, властивих національним політичним системам. Результатом дії цієї тенденції є збільшення подібних характеристик, вирівнювання статусів і функцій національних політичних інститутів, їх уніфікація. Тобто, сформульована нами на початку нашого дослідження гіпотеза знайшла підтвердження.

Основні положення і висновки дисертації висвітлені у таких публікаціях автора

Монографії

  1. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

Рецензія: Гетьманчук М., Харченко В. Дослідження політичних систем країн Західної Європи – важливе завдання української політичної науки // Збірник наук. праць “Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”. Вип.16. 2005. – С.152 – 154.

  1. Романюк А.С. Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – 391 с.

Рецензія: Бабкіна О.В. Рецензія на монографію А.Романюка: «Порівняльний аналіз політичних інститутів країн Західної Європи» // Політологічний вісник. Збірник наук. праць. – К.: “ІНТАС”, 2007. – Вип.30. – С.432-435.

Наукові статті, опубліковані у фахових виданнях

  1. Романюк А. Християнська демократія: стан та розвиток у ХХ столітті // Вісник Львівського університету. Філософські науки. – Вип.5. 2003. – С.324-333.

  2. Романюк А. Вплив системи фінансування політичних партій на розвиток демократії: світовий досвід та Україна // Романюк А.С., Шведа Ю.Р., Шумельда Ю.Р. Політико-правові аспекти фінансування політичних партій: світовий досвід та Україна. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – С. 54 – 70.

  3. Романюк А. Становлення порівняльної політології та головні особливості методу поріняльних досліджень // Збірник наукових праць “Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку”. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”. Вип.16. 2005. – С.15-21.

  4. Романюк А. Крайні праві політичні партії – як нова сім’я політичних партій країн Західної Європи // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2005. – Вип.15. – С.131-141.

  1. Романюк А. Інститут президента у системі представницької демократії // РоманюкА., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД -“Астролябія”, 2005. – С.286 – 309.

  2. Романюк А. Сутність та основні підходи щодо визначення соціально-політичних поділів // Вісник. Соціогуманітарні проблеми людини. – Львів. 2005. № 1. – С.41 -47.

  3. Романюк А. Новий інституціоналізм та поняття інституту в політичній науці // Вісник Львівського університету. Серія : філософські науки. – 2006. – Вип. 9. – С.190 – 199.

  4. Романюк А. Уряди меншості у системі урядів країн Західної Європи // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2006. – Вип.17. – С.88 - 94.

  5. Романюк А. Переваги і проблеми виборчої системи відносної більшості на прикладі Сполученого Королівства // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2006. – Вип.18. – С.79- 86.

  6. Романюк А. Феномен урядів меншості в країнах Західної Європи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Збірник наукових праць. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”. 2006, № 17. – С.24 – 27.

  7. Романюк А. Інститут прем’єр-міністра в країнах Західної Європи // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. Збірник наукових праць. – Львів: Вид-во НУ “Львівська політехніка”. 2006, № 18. – С.184 – 189.

  8. Романюк А. Оцінка переваг і проблем пропорційної виборчої системи на прикладі країн Західної Європи та у світлі парламентських виборів в Україні у 2006 р. // Вибори та демократія. – 2006, № 3 (9). –
    С.4 -10.

  9. Романюк А. Порівняльний аналіз повноважень президентів України та країн Західної Європи і США // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Політологія, соціологія, філософія. – Ужгород: Вид-во Ужгородського НУ “Говерла”. 2006. Вип. 4. – С.200 -205.

  10. Романюк А., Поліщук Х. Становлення політико-порівняльних близькосхідних досліджень // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – 2007. № 1 (51). – С.135 – 139.

  11. Романюк А. Порівняльний аналіз стабільності урядів України та європейських країн з напівпрезидентською формою правління // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Філософія. Вип. 5-6. – Ужгород: Вид-во Ужгородського національного ун-ту «Говерла». 2007. – С.390-395.

  12. Романюк А. Оцінка пропорційності виборчих систем країн Західної Європи та України: порівняльний аспект // Вісник Центральної виборчої комісії. 2007. № 2(8). – С.58-63.

  13. Романюк А. Типологія урядових кабінетів в країнах Західної Європи: порівняльний аналіз // Вісник Львівського університету. Серія : філософські науки. – 2007. – Вип. 10. – С.235 – 244.

  14. Романюк А. Соціополітичний поділ “нової політики” в країнах Західної Європи // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. – К.: “ІНТАС”, 2007. – Вип.27. – С.239-253.

  15. Романюк А. Основні тенденції змін партійних систем держав Західної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Філософія. Вип. 7-8. – Ужгород: Вид-во Ужгородського національного ун-ту “Говерла”. 2007. – С.212 - 218.

  16. Romaniuk A.Instytucija Prezydenta na Ukrainie // Wspczesna Ukraina / Red. .Donaj, A.Romaniuk. – dz: Wysza szkola studiw midzynarodowych, 2007. – S.7 -38.

  17. Романюк А. Порівняльний аналіз основних форм політичної участі громадян країн Західної Європи // Віче. – 2008, № 1. – C.44 – 47.

Статті в інших наукових виданнях

  1. Романюк А. Політична могутність // Основи політології / За ред. Б.Кухти. Частина 2. – Львів: Вид-во “Кальварія”, 1997. – C.65-69.

  2. Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник / Б.Кухта, А.Романюк, М.Поліщук . За ред. Б.Кухти. – Вид.2-ге, перероб. і доп. – Львів: Кальварія, 1997. – 288 с.

  3. Романюк А. Монархія //Українські варіанти. – 1998, № 2 (4). –
    С.92 – 97.

  4. Романюк А. Західна Європа: Політичний довідник – Львів: ЦПД ЛДУ ім.І.Франка, 1999. – 39 с.

  5. Романюк А. Порівняльний аналіз позицій та компетенцій президентів у країнах Західної Європи // Інститут президентства у світі. Хто є хто. / Упор.: Романюк А., Скочиляс Л., Шведа Ю. – Львів: ЦПД, 1999. – С.4 – 15.

  6. Romaniuk A. Zrda finansowania kampanii wyborczych i partii politycznych na Ukrainie // Kulisy finansowania polityki. Pod reakcj Marcina Waleckiego. – Warszawa: Instytut Spraw Publicznych, 2002. – P.105 – 115.

  7. Політологічний енциклопедичний словник / Упорядник В.П.Горбатенко; За ред.: Ю.С.Шемчушенка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Генеза, 2004. – 736 с. (авторські – 0,5 др.арк.).

  8. Романюк А. Політичні наслідки застосування пропорційної виборчої системи під час виборів до парламенту у березні 2006 р. // Політичні партії на Львівщині напередодні виборів 2006: Посібник-довідник / Укладачі: Романюк А.С., Скочиляс Л.С. – Львів: ЦПД ЛНУ ім.І.Франка, 2005. – С.7 – 12.

  9. Romaniuk A. Wybory parlamentarne 2006 na Ukrainie a perspektywy systemu partyjnego // Czechy. Polska. Ukraina. Partie i systemy partyjne. Stan i perspektywy / Red. K.Kowalczyk, .Tomczak. –Toru: Wyd. Adam Marszalek, 2007. – S.123 – 130.

Матеріали наукових конференцій

  1. Romaniuk A. Integration and Disintegration Processes in the Party System of Ukraine// The Future of East-Central Europe. Ed. By A.Dumala & Z.J.Pietras. – Lublin: Maria Curie-Skladowska University Press. – 1996. – P.504-509.

  2. Романюк А. Моделі політичних визначень України в контексті європейського інтеграційного процесу // Україна і Центральна Європа: проблеми і перспективи інтеграції. Матеріали міжнародної конференції (Львів, 22-24 квітня 1999 р.)/ Упор. Романюк А.С., Скочиляс Л.С. – Львів: ЦПД, 1999. – С.69-74.

  3. Романюк А. Джерела фінансування виборчих кампаній політичних партій // Міжнародна конференція “Політичні фінанси: регулювання і практика”. Київ, 29.04.2002. – К., 2002. – С.111- 114.

  4. Романюк А. Особливості інституту політичних партій в європейських країнах // Політико-правові аспекти фінансування політичних партій України: Матеріали конференції ( Львів, 27-28 червня 2003 року). – Львів: Генеза, 2003. – С.22 – 30.

  5. Романюк А. Урядова стабільність в Західній Європі та Україні: індикатори виміру та фактори впливу // Трансформація політичних систем України і Польщі в умовах європейської інтеграції: Тези конференції / Укладачі: Романюк А.С., Скочиляс Л.С. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004. – С.80 – 86.

  6. Романюк А. Розширення Європейського Союзу – наслідки для України //Україна-Польща-Німеччина. Матеріали VIII міжнародної наукової конференції “Національна ідентичність і європейська інтеграція: Україна- Польща-Німеччина”, яка відбулася 15-19 вересня 2003 р. у Львівському національному університеті імені Івана Франка. – Львів, 2004. – С.76-80.

  7. Романюк А. Порівняльна політологія в системі політичних наук // Наукова конференція “Політична наука в Україна: стан і перспективи”. Львів, 10-11.05.2007. – Львів: ЦПД ЛНУ ім.І.Франка. – С. 14 - 22.

  8. Романюк А. Основні тенденції змін у лівих партіях країн Західної Європи 1945-2007 років // Тези міждисциплінарної конференції “Трансформація парадигм мислення та концепцій знання під впливом сучасних викликів у загальній, соціальній, практичній і прикладній філософії”, 29-30 листопада 2007 р. / Відп. за випуск професор А.Карась. – Львів, 2007. – С. 76- 78.

  9. Romaniuk A., Hayduk Y. System polityczny wspczesnej Ukrainy a zachodnioeuropejskie demokracje: analiza porwnawcza // Politologia i Stosunki Midznarodowe. Od Wsplnot Europejskich do Unii Europejskiej w 50. rocznic podpisania Traktatw Rzymskich. – Toru: Wyd. Adam Marszalek, 2007. – S.277- 284.