Висновки дисертаційного дослідження підводять підсумки виконаної роботи, узагальнюють і викладають основні її положення, визначають перспективи подальшого розвитку висвітлених проблем. У даній роботі було проаналізовано та розглянуто базові моменти соціальних доктрин Римо-католицької церкви та ісламу. Відтак варто наголосити на таких положеннях: Для більш повного розуміння обох соціальних доктрин є вкрай необхідним дослідження їхніх ідейних засад. З'ясовано, що центром суспільного життя в ісламі виступає концепція Єдиного Бога, тобто принцип "таухід". Що ж стосується католицизму, то в якості таких основ і мірил соціальних відносин виступають: Любов-агапе, волюдення Христа, богоподібність і богообразність людини. На відміну від римо-католицької, в ісламській соціальній доктрині на передній план виступає категорія справедливості. Соціальні принципи солідарності та спільного блага Римо-католицької церкви знаходять свої аналоги в соціальній доктрині ісламу. Проте відсутність ідейних підмурків в ісламі, існування двох сфер буття ("аль-Гайб" та "аш-Шахада"), проголошення обмеженості пізнання, часткова свобода вибору людини та віра у напередвизначення долі зумовлюють те, що принцип субсидіарності є нехарактерним для мусульманської соціальної доктрини. Як ісламська, так і римо-католицька соціальні доктрини відзначаються у яскравим моральнісним спрямуванням. Проте передумовою цього в соціальній доктрині Римо-католицької є сама людина та її поступове уподібнення Христу. Джерелом моралі в мусульманській соціальній доктрині проголошується Аллах. В економічній сфері соціальна доктрина ісламу відзначається чіткою моральною інтенціональністю. Римо-католицька соціальна доктрина також проголошує, що зв'язок між моральністю й економікою є необхідним і вкрай суттєвим. Обидві доктрини схвалюють прагнення до збагачення, але, водночас, виступають за правильне розуміння багатства та його використання. З католицького бачення свободи випливає те, що соціальні, економічні та політичні структури не мають права маніпулювати особистістю, котра є метою всіх суспільних процесів. Тому будь-яка надто матеріальна чи тоталітарна ідеологія суперечать баченню людської особистості римо-католицької соціальної доктрини. Ісламське вчення так само стверджує, що Аллах поклав на людину відповідальність за свої вчинки та наділив її свободою вибору, виходячи з її волі. Проте в ісламі також йде мова про межі цієї свободи, яких варто дотримуватись. Ці межі зумовлені вірою мусульман у напередвизначення людської долі, що, у свою чергу, зумовлює меншу ініціативність людини та відсутність антропоцентричного спрямування у мусульманській соціальній доктрині. Обидві соціальні доктрини однаковою мірою обгруновують важливе значення політики. Ісламський принцип "таухід" контрастує із визнанням верховної політичної влади за людиною, котре визнається у римо-католицькій соціальній доктрині. Соціальна доктрина римо-католицької церкви виступає за демократію лише настільки, наскільки перша служить людині. Деякі положення ісламської соціальної доктрини також є цілком співзвучними із основними демократичними принципами. Зокрема, у ній проголошується рівність усіх перед законом та плюралізм. Основоположні принципи ісламської та римо-католицької соціальних доктрин можуть бути запропоновані для налагодження міжрелігійного діалогу. Співпраця у руслі вирішення основних соціальних проблем сучасності здатна стати важливою передумовою для досягнення міжрелігійного порозуміння. |