1. У дисертації наведені результати аналізу, теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання удосконалення діагностики шизофренії, маніакальних станів, депресії, органічних психічних розладів на підставі вивчення маніпулятивного поводження, асоційованого з мовою. 2. Виявлено розходження за основними ознаками спонтанної маніпулятивної активності між хворими і здоровими, які найбільш виражені у пацієнтів за 40 років і тривалим перебігом захворювання. До значущих ознак маніпулятивного поводження хворих віднесено інтенсивність маніпуляцій: її високий ступінь найбільш виражений при шизофренії (51,1%) і маніакальному синдромі (82,7%), і мінімальний – при депресії (11,9%). Інформативними ознаками гендерних розходжень у хворих і здорових є пріоритетність локалізації маніпуляцій в області волосся та їхній зв'язок з центральною орієнтацією зору в жінок (44,0%) і з повсякденними предметами у сполученні з периферійною окуломоторикою у чоловіків (41,2%). Для хворих характерна вища варіабельність зон локалізації маніпуляцій та їхнього зв'язку з зором. 3. У структурі спонтанних маніпуляцій при шизофренії, поряд з їхньою вираженою інтенсивністю реєструється високий рівень пріоритетної локалізації у чоловіків в області голови (27,0%), рук (28,4%) і геніталій (7,4%), на відміну від жінок, у яких частіше реєструвалася моторика аутогруминга. При маніакальному епізоді в осіб різної статі спостерігається швидка зміна локалізації інтенсивних маніпуляцій із широким зональним діапазоном. Для хворих на депресію є характерним зменшення активності спонтанних маніпуляцій, їхня монотонність і низька інтенсивність. При органічних психічних розладах спонтанне маніпулювання має середню інтенсивність (31,4%) і не має типових рис. 4. При експериментальному маніпулюванні розходження за вибором предмету в більшій мірі залежать від приналежності до тієї чи іншої статі (р < 0,001), ніж між хворими і здоровими. Вибір чоловіків складають тверді предмети й об'єкти подовженої форми, жінок – м'які предмети й об'єкти округлої форми. У хворих чоловіків переважають деструктивні маніпуляції, дії переміщення, у хворих жінок – конструктивні й опосередковані дії з тілом. 5. Високий рівень пальцьового індексу, як ознака зниження тонкості маніпулювання, відзначений при шизофренії (0,83±0,01 од.), маніакальному стані (0,80±0,03 од.), органічних розладах (0,82±0,02 од) у зіставленні зі здоровими (0,42±0,02 од). Прості лінійні послідовності маніпуляцій у виді дій переміщення переважають при органічних психічних розладах (54,3%) і депресії (65,8%), нелінійні послідовності, переважно у виді ігрових форм, – при маніакальному синдромі (72,9%). Відзначено взаємозв'язок між ступенем інтенсивності спонтанного маніпулювання і складністю послідовності маніпуляцій. При депресії слабка виразність спонтанних маніпуляторних дій сполучалася з їх простими лінійними послідовностями (47,1%). При маніакальних станах висока інтенсивність спонтанних маніпуляцій відповідала нелінійним послідовностям (64,2%). 6. Виявлено феномен кінетико-лінгвістичного паралелізму між виразністю послідовності маніпулювання і рівнем складності мовної активності. При депресії низькоінтенсивні лінійні послідовності маніпуляцій сполучаються з низькою мовною активністю. При маніакальному стані варіабельні інтенсивні нелінійні послідовності маніпуляцій супроводжуються складними мовними конструкціями і високими значеннями психолінгвістичних показників активності (р <0,01), предметності дій (р <0,05), директивності (р <0,05). При органічних психічних розладах переважає сполучення простих лінійних послідовностей маніпулювання і стереотипних вербальних реакцій, простих пропозицій, односкладових висловлень. При шизофренії виявляється неоднорідність співвідношень мовної та маніпулятивної активності: нескладні мовні висловлення сполучаються з вигадливими імпульсивними варіантами спонтанного маніпулювання, а складні мовні звороти – із простими лінійними маніпуляційними послідовностями. 7. Для об'єктивізації оцінки психопатологічного статусу хворих на підставі розробленого глосарія рекомендовано проведення комплексного аналізу типології маніпулятивного поводження, асоційованого з мовою, шляхом реєстрації ступеня інтенсивності, латеральності та пріоритетної локалізації маніпуляцій і їхнього зв'язку з зором. Запропоновані методи можуть використовуватися як додаткові способи діагностики, підвищення контролю ефективності лікування та прогнозування перебігу психічних хвороб. |