Анотація до роботи:

Ванджура В.М. Порівняння антиангінальної та антигіпертензивної ефективності фелодипіну та амлодипіну у хворих на хронічну ішемічну хворобу серця із супутньою артеріальною гіпертензією.- Рукопис.

Дисертаця на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за

спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. – Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2001.

Дане дослідження мало за мету порівняти антиішемічну та антигіпертензивну ефективність нових похідних дигідропіридину – фелодипіну та амлодипіну у хворих на стабільну стенокардію напруги із супутньою артеріальною гіпертензією.

Встановлено що обидва препарати вірогідно покращують толерантність до фізичного навантаження (за даними велоергометрії) через 3 тижні лікування. За результатами 24-х годинного холтерівського моніторування ЕКГ виявлено, що фелодипін та амлодипін суттєво зменшують кількість та тривалість больових ішемічних епізодів. Тільки амлодипін був ефективний в зменшенні асимптомної ішемії міокарда. При переважаючому ефекті фелодипіну на зниження систолічного та діастолічного АТ, амолдипін вірогідно зменшував варіабельність артеріального тиску та вдвічі зменшував кількість пацієнтів без достатнього зниження АТ в нічний переод. Обидва препарати не погіршували скоротливу функцію міокарда..

1. На підставі аналізу результатів навантажувальних тестів, 24-х годинного холтерівського моніторування ЕКГ, добового моніторування АТ, даних Ехо-КГ та клінічного спостереження проведено порівняльний аналіз ефективності монотерапії фелодипіном і амлодипіном і виявлено іх позитивний вплив на перебіг стабільної стенокардії напруги і толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів, як із супутньою артеріальною гіпертензією, так і без неї, встановлено специфіку дії на добову ішемічну активність та внутрісерцеву гемодинаміку, особливості антигіпертензивного ефекту і впливу на циркадні ритми АТ.

2. 3-х тижнева монотерапія фелодипіном у хворих на стабільну стенокардію напруги супроводжується зростанням часу педалювання на 3 хв у 47,8% нормотензивних та у 67,8% пацієнтів із супутньою АГ ( за результатами ВЕМ-проб). Амлодипін забезпечує вірогідний приріст толерантності до фізичного навантаження у 50% та у 51,8% хворих відповідно. Одночасно досягнення цільового рівня АТ спостерігається у 69% лікованих фелодипіном та у 59% пацієнтів котрі отримували амлодипін.

3. Гострий фармакодинамічний ВЕМ-тест з фелодипіном (10 мг) супроводжувався вірогідним приростом толерантності до фізичного навантаження у половини хворих із стабільною стенокардією напруги, незалежно від наявності АГ, і є інформативним предиктором антиангінальної дії препарату при тривалому (упродовж 6-ти місяців) лікуванні. Одноразовий прийому амлодипіну (10 мг) покращував параметри ВЕМ у 34% нормотензивних та у 20% осіб з підвищеним АТ. Негативний фармакодинамічний тест з амлодипіном не мав прогностичного значення, оскільки у 35% із цих пацієнтів з’явився антиангінальній ефект через 3 тижні лікування.

4. За даними 24-х годинного холерівського моніторування ЕКГ амлодипін суттєво зменшує як больову (на 62,8 %), так і безбольову (на 36,4 %) ішемію міокарда, зберігаючи індивідуальні циркадні ритми епізодів ішемії. Фелодипін є ефективним у випадках ішемії міокарда, зв’язаної з больовим синдромом і не впливає на ранкові піки ішемії.

5. У хворих на стабільну стенокардію напруги з супутньою артеріальною гіпертензією встановлено взаємозв’язок циркадних ритмів ішемії та артеріального тиску із співпадінням піків останніх.

6. Фелодипін справляє виражену антигіпертензивну дію, суттєвіше ніж амлодипін зменшує навантаження лівого шлуночка артеріальним тиском на фоні вірогідного збільшення ЧСС. Проте, амлодипін зменшує варіабельність артеріального тиску та покращує його добовий профіль (вдвічі збільшуює кількість пацієнтів з типом “dipper”), не впливає на ЧСС, що є прогностично сприятливим, стосовно зменшення ураження органів-“мішеней” і доведено фактом вірогідної регресії індексу маси міокарда у пацієнтів через 12 місяців монотерапії амлодипіном

7. Фелодипін вірогідно збільшуює фракцію викиду лівого шлуночка через 3 тижні лікування. Однак, через 6-12 місяців терапії відмічається зниження ФВЛШ до вихідних величин. Амлодипін не справляв суттєвої дії на скоротливу функцію лівого шлуночка.

8 .Монотерапія фелодипіном та амлодипіном супровожувалася доброю переносимістю. Серед побічних ефектів терапії фелодипіном найчастіше спостерігався біль голови (у 24% пацієнтів), серцебиття (у18% випадків) та гіперемія обличчя (у10% хворих). Амлодипін викликав подібні побічні ефекти у поодиноких випадках, провокуючи частіше виникнення ( у 8% осіб) набряку гомілок. Побічні ефекти частіше зустрічалися при максимальних добових дозах препаратів.

Публікації автора:

1. Лутай М.І., Ванджура В.М. Досвід клінічного використання амлодипіну – антагоніста кальцію з унікальними фармакологічними властивостями. // Ліки.- 1998.-.№2.- С.114-117. (автор самостійно проводила обстеження хворих, ВЕМ-проби, статистичну обробку отриманих результатів, підготовка статті до друку).

2. Лутай М.І., Слобідський В.А., Ванджура В.М. Лікування сталої стенокардії напруги. Застосування похідного дигідропіридину амлодипіну. // Ліки України.- 1999.- №1.- С.39-40. (автором проводилося клінічне обстеження хворих, парні навантажувальні тести, статистичне опрацювання даних, підготовка матеріалів до друку).

3. Ванджура В.М. 24-х годинна антиішемічна ефективність фелодипіну та амлодипіну у хворих на стабільну стенокардію напруги та супутню артеріальну гіпертензію. // Галицький лікарський вісник.- 2000.- Т.7, №3.- С.12-15.

4. Лутай М.І., Ванджура В.М. Добова антигіпертензивна ефективність амлодипіну та фелодипіну у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, поєднаною з артеріальною гіпертензією. // Укр. кардіол. журнал.- 2000.- № 5-6.- С.30-33. (автором особисто проводився підбір хворих з числа власних пацієнтів, запис та дешифрація результатв холтерівського моніторування ЕКГ, статистична обробка даних, підготовка матеріалу до друку).

5. Ванджура В.М. Гострий фармакодинамічний тест в прогнозуванні терапевтичної ефективності амлодипіну та фелодипіну у хворих на стабільну стенокардію напруги. // Матеріали IIУкраїнської наукової конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми клінічної фармакололгії”.- Вінниця .-1998. – С.118-119.

6. Libryk O.M., Vandzhura V.M., Nejko E.M., Seredyuk N.M., Vakalyuk I.P. Climatic and meteorogical regularities of the indices of 24-hours blood pressure monitoring and antigipertensive effect of amlodipine in patients with essential hypertension.(abstract) //Am.J.Нypertens.-2000.- Vol.13, № 4, Part 2.- Р 92 А.(автором проводився підбір хворих, 24-х годинний моніторинг АТ, дешифрація отриманих результатів, статистична обробка даних,підготовка публікації).

7. Бугаенко В.В., Ванджура В.М. Поражение коронарного русла и результаты холтеровского мониторирования ЭКГ у больных ИБС со стенордией и без стенокардии. // Матеріали VI конгресу кардіологів України.- Київ.- 2000.- С. 82. (автором проводився підбір хворих, “24-х годинне холтерівське моніторування ЕКГ,статистична обробка даних, підготовка до друку).

1. . Лутай М.І., Ломаковський О.М., Корніліна О.М., Мойсеєнко О.І., Ванджура В.М. Різні форми клінічного перебігу ІХС: аутосенсибілізація до антигенних структур міокарда. // Матеріали VI конгресу кардіологів України.- Київ.- 2000.- С. 92.( автором проводився підбір хворих, ВЕМ-тести, статистичне опрацювання отриманих результатів, підготовка публікації до друку).

9. Ванджура В.М. Вплив фелодипіну та амлодипіну на навантаження артеріальним тиском у хворих на ІХС та супутню артеріальну гіпертензію за даними 24-х годинного моніторування АТ. // Матеріали VI конгресу кардіологів України.- Київ.- 2000.- С. 159.