Дяченко Віктор Вікторович. Поширеність і особливості перебігу хвороб органів дихання у різних категорій військовослужбовців Збройних сил України: дисертація канд. мед. наук: 14.01.27 / АМН України ; Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Дяченко В.В. Поширеність і особливості перебігу хвороб органів дихання у різних категорій військовослужбовців Збройних сил України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.27 – пульмонологія. – Інститут фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено вирішенню актуальної задачі пульмонології - оптимізації пульмонологічної допомоги в Збройних силах України шляхом вивчення захворюваності й поширеності хвороб органів дихання та особливостей перебігу пневмонії, бронхіальної астми та хронічного бронхіту у різних категорій військовослужбовців (військовослужбовці строкової служби, офіцери, пенсіонери Міністерства оборони України).
У дисертації доведено достовірність відмінностей у захворюваності та поширеності хвороб органів дихання в залежності від категорій військовослужбовців. Визначені особливості перебігу неспецифічних захворювань легенів (пневмонія, хронічний бронхіт, бронхіальна астма) у різних категорій військовослужбовців. Встановлені штатні нормативи медичного персоналу пульмонологічних відділень військових госпіталів та нормативи потреби різних категорій військовослужбовців у пульмонологічних ліжках.
У дисертації вивчені рівень та структура захворюваності та поширеності хвороб органів дихання у різних контингентів військовослужбовців (військовослужбовці строкової служби, офіцери, пенсіонери), особливості перебігу у них негоспітальної пневмонії, бронхіальної астми та хронічного бронхіту, запропоновані шляхи оптимізації пульмонологічної допомоги в Збройних силах України, визначені нормативи потреби в пульмонологічній допомозі різним контингентам військовослужбовців та штатні нормативи медичного персоналу пульмонологічних відділень військових госпіталів.
Захворюваність хворобами органів дихання (без грипу та ГРЗ) військовослужбовців строкової служби складає (93,24 ± 4,45) ; офіцерів – (60,43 ± 5,30) , пенсіонерів МОУ – (59,70 ± 2,94) . Захворюваність військовослужбовців строкової служби та офіцерів за даними власних досліджень та офіційної військово-медичної звітності достовірно не відрізняється (р > 0,05).
Захворюваність військовослужбовців строкової служби гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією становить відповідно (31,86 ± 2,59) та (15,22 ± 1,79) , офіцерів – відповідно (19,53 ± 3,01) та (4,18 ± 1,39) , пенсіонерів МОУ – відповідно (16,25 ± 1,53) та (6,71 ± 0,98) . Захворюваність військовослужбовців строкової служби та офіцерів гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією згідно даних власних досліджень та офіційної статистики достовірно не відрізняється (р > 0,05). Захворюваність військовослужбовців строкової служби гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією достовірно вища (р < 0,05), ніж офіцерів, тоді як у захворюваності тими ж нозологіями офіцерів та пенсіонерів МОУ достовірної різниці не виявлено (р > 0,05).
Поширеність хронічних хвороб органів дихання серед військовослужбовців строкової служби становить (32,41 ± 2,64) , в тому числі: хвороби верхніх дихальних шляхів – (31,22 ± 2,56) та бронхіальна астма – (1,19 ± 0,51) . Рівень поширеності хронічних хвороб органів дихання серед офіцерів складає (44,37 ± 4,54) та визначається хворобами верхніх дихальних шляхів ((30,89 ± 3,79) ), хронічним бронхітом ((11,16 ± 2,28) ) та бронхіальною астмою ((1,86 ± 0,93)) . Поширеність хронічних хвороб органів дихання серед офіцерів достовірно (р < 0,05) вища, ніж серед військовослужбовців строкової служби за рахунок хронічного бронхіту. Поширеність хронічних захворювань органів дихання у пенсіонерів МОУ складає (72,92 ± 3,24) , в основному визначається хронічним бронхітом ((35,38 ± 2,26) ), хронічними хворобами верхніх дихальних шляхів ((29,28 ± 2,06) ) та бронхіальною астмою ((7,32 ± 1,03) ). Рівні захворюваності та поширеності хронічного бронхіту та бронхіальної астми серед пенсіонерів МОУ достовірно значно вищі (р < 0,05), ніж серед офіцерів.
Клінічний перебіг негоспітальної пневмонії повільніший у пенсіонерів МОУ, ніж у військовослужбовців строкової служби та офіцерів. У більшості пенсіонерів МОУ ((83,3 ± 6,8) %) наявні тяжкі супутні захворювання, що суттєво впливають на перебіг хвороби та вибір антибактеріальної терапії. Найчастіше тяжкий перебіг хвороби у військовослужбовців строкової служби зумовлений інфекційно-токсичним шоком, у офіцерів – ексудативним плевритом, у пенсіонерів МОУ – гнійно-деструктивними ускладненнями. Тривалість госпіталізації в усіх трьох групах хворих ((16,4 ± 1,1) дня у військовослужбовців строкової служби, (14,1 ± 0,8) дня у офіцерів та (15,7 ± 0,7) дня у пенсіонерів) достовірно не відрізнялась (р > 0,05) через організаційні причини. Рядовий склад та офіцери по закінченні лікування згідно діючих нормативних документів проходили військово-лікарську комісію, що потребувало додатково до 3 діб перебування в госпіталі.
Для пенсіонерів МОУ характерний більш тяжкий перебіг хронічного бронхіту: ІІ та ІІІ стадія хронічного обструктивного бронхіту визначається у (36,7 ± 8,8) % та (9,3 ± 4,6) % пацієнтів відповідно. Офіцери в основному хворіють на необструктивний бронхіт, І стадія хронічного обструктивного бронхіту виявлена лише у (36,7 ± 8,8) % хворих. Пенсіонери МОУ достовірно частіше мають супутні захворювання, які потребують додаткового обстеження та лікування, а також значно уповільнюють зворотній розвиток симптомів загострення хронічного бронхіту та зумовлюють більшу тривалість їх лікування ((13,1 ± 1,1) дні), що достовірно (р < 0,05) більше, ніж офіцерів – (10,3 ± 0,8) дні).
Військовослужбовці строкової служби найчастіше хворіють на інтермітуючу та персистуючу бронхіальну астму легкого перебігу (відповідно у (25,9 ± 8,6) % та (55,6 ± 9,7) % хворих), офіцери – на персистуючу бронхіальну астму легкого та середньотяжкого перебігу (відповідно (43,3 ± 9,2) % та (20,0 ± 7,4 %)), пенсіонерів МОУ – на персистуючу бронхіальну астму середньотяжкого та тяжкого перебігу (відповідно (56,6 ± 9,2) % та (26,7 ± 8,2) % хворих). Для пенсіонерів МОУ характерні більш тяжкі загострення бронхіальної астми та більш повільний зворотній розвиток симптомів, у (76,7 ± 7,7) % хворих спостерігаються ознаки емфіземи легень, у (46,7 ± 9,3) % пацієнтів – гормонозалежність.
Захворюваність на бронхіальну астму військовослужбовців строкової служби ((1,19 ± 0,51) ) свідчить про недостатній обєм медичного обстеження призовників. У 78,8 % військовослужбовців строкової служби – пацієнтів пульмонологічного відділення ГВКГ – діагноз бронхіальної астми міг бути встановлений до призову за умови повноцінного обстеження.
Для оптимальної роботи пульмонологічних відділень військових госпіталів доцільно дотримуватись наступних нормативів навантаження на медичний персонал: 1 військовий лікар на 17 ліжок, 1 цивільний лікар на 13 ліжок; 1 маніпуляційна медсестра на 40 ліжок, 1 денна палатна медсестра на 22 ліжка, одна нічна палатна медсестра на 39 ліжок, або 1 пост на 20 ліжок із розрахунку 4,5 посади палатних медичних сестер на пост.
Для надання спеціалізованої пульмонологічної допомоги в Збройних силах України необхідна наступна кількість спеціалізованих ліжок: для військовослужбовців строкової служби – 5,2 ліжка на 10 тис. осіб; для офіцерів – 2,2; для пенсіонерів МОУ – 5,4.
Публікації автора:
Хижняк М.І., Гальченко Г.І., Дяченко В.В. Про методичні підходи до визначення потреби в спеціалізованій стаціонарній медичній допомозі у військовослужбовців Збройних Сил України // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Сб. науч. труд. Украин. воен.-мед. академии. - К.: “Логос”. - 1997. - С. 60-63.
Внесок здобувача: узагальнення відомостей літератури і визначення ключових положень роботи, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу.
Дяченко В.В. Організація праці та штатні нормативи лікарів пульмонологічних відділень військових лікувально-профілактичних закладів // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Сб. науч. труд. Украин. воен.-мед. академии. - К.: “Логос”. - 1997. - С. 63-66.
Дяченко В.В.. Методика визначення нормативів потреби військовослужбовців у пульмонологічних ліжках // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Сб. науч. труд. Украин. воен.-мед. академии. - К.: “Логос”. - 1997. - С. 84-86.
Порівняльна ефективність мідекаміцину та бензилпеніциліну в лікуванні хворих з позагоспітальною пневмонією з нетяжким перебігом / О.Я. Дзюблик, О.О. Мухін, Н.М. Недлінська, Г.Б. Капітан, В.Г. Слабченко, С.С. Сімонов, В.В. Дяченко, С.М. Прокопчук // Укр. хіміотерапевт. журн. – 2000. - № 1. - С. 43-46.
Внесок здобувача: клінічне спостереження за хворими, проведення лікувального процесу, статистична обробка й аналіз результатів, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу та допомогу у формулюванні висновків.
Фармакоекономічний аналіз антибактеріальної терапії хворих на позалікарняну пневмонію з нетяжким перебігом / О.О. Мухін, О.Я. Дзюблик, Г.Б. Капітан, Н.М. Недлінська, В.Г. Слабченко, С.С. Сімонов, Р.Н. Янгаличев, В.В. Дяченко, С.М. Прокопчук // Укр. хіміотерапевт. журн. – 2000. - № 3. - С. 36 –39.
Внесок здобувача: клінічне спостереження за хворими, проведення лікувального процесу, статистична обробка й аналіз результатів, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу, дані щодо вартості лікування та допомогу у формулюванні висновків.
Внесок здобувача: клінічне спостереження за хворими, проведення лікувального процесу, аналіз результатів, формулювання висновків, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу, допомогли в проведенні статистичної обробку результатів.
Дяченко В.В. Болезни органов дыхания у военнослужащих Вооруженных сил Украины // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Матер. науч.-практ. конференции. - К. - 1996. - С. 108-110.
Дяченко В.В. Особливості клінічного перебігу бронхіальної астми у військовослужбовців строкової служби // Укр. пульмонол. журн. – 2002. - № 2. – С. 26-28.
