1. Особистісна потреба влади, за нашим визначенням, складне мотиваційне утворення, компонентами якого є потреба домінування і потреба підпорядкування. Між домінуванням і підпорядкуванням – позиціями владної взаємодії – існує діалектичний взаємозв’язок. Зміст політичної свідомості як форми психічного відображення громадсько-політичної дійсності включає когнітивний, афективний та регулятивний компоненти. На формування політичної свідомості впливають особистісні та середовищні чинники (і політичні, і неполітичні). Опосередкувальною ланкою між політичною свідомістю і середовищем є громадянськість. Ця громадсько-політична настанова формується внаслідок інтеріоризації ролі громадянина як одного з “наборів” правил і норм поведінки, що їх пропонує особистості соціум. 2. В структурі потреби влади виявлено два типи взаємозв’язку її компоненів потреби домінування і потреби підпорядкування. Особистість залежно від об’єктивних обставин та вимог актуальної ситуації, схильна і домінувати, і підпорядковуватись. Що більше виражена потреба домінувати, то нижчим буде рівень потреби підпорядковуватись. У разі поєднання ворожого ставлення до оточення із залежністю та яскраво вираженою потребою безпеки особистість прагне водночас і домінувати, і підпорядковуватись. Задоволення такої потреби влади порушує особистісну автономію. У контексті поділу влади на інструментальну (влада-засіб) та неінструментальну (влада-мета), потребу влади, в якій яскраво виражене прагнення і домінувати, і підпорядковуватись, названо неінструментальною. Потреба особистості домінувати пов’язана з базовими потребами самоповаги та самоактуалізації. Інструментальна потреба домінування пов’язана з яскраво вираженою потребою самоактуалізації і спрямованістю на свободу. Неінструментальна потреба домінування пов’язана з базовою потребою самоповаги та залежністю. Потреба особистості в підпорядкуванні пов’язана із задоволенням базової потреби безпеки. Таке поєднання супроводжується особистісною залежністю, тому виявлені зв’язки відображають неінструментальну потребу підпорядкування. 3. Більшість досліджуваних студентів не сприймають політичної системи суспільства як цілісного утворення, бачать себе поза зв’язками з нею. Студенти схильні розрізняти державу і політику, хоча держава є центральним інститутом політичної системи. Вони висловлюють позитивне ставлення до держави, але негативне – до політики та осіб, які нею займаються. Попри негативне ставлення до політики і низький рівень інтересу до політичного життя, значна частка студентів розглядає можливість у майбутньому особисто займатися політикою та досить високо оцінює шанси досягнути в ній успіху. Переважна більшість студентів диспозиціонує себе як демократів, їм притаманний високий рівень цілісності політичної орієнтації. На афективному рівні студенти переживають особисту причетність до держави, народу тощо, водночас лише третина опитаних не висловила бажання виїхати за кордон на постійне місце проживання. У студентів виявлено низький рівень ідентифікації з роллю громадянина, недостатньо розвинуті законослухняність та почуття громадянської відповідальності. У студентів з позитивним ставленням до держави та цілісним сприймання політичної системи суспільства виявлено нижчий рівень потреби домінування ніж у тих, хто негативно ставиться до держави і не бачить взаємозв’язків між елементами громадсько-політичної дійсності. Цінності лівого краю політичного спектра частіше вибирають студенти, схильні до підпорядкування та залежності. Студенти з яскраво вираженими потребою домінування та незалежністю (егоїстичністю) схильні віддавати перевагу правим політичним цінностям. У студентів з високим рівнем розвитку громадянськості встановлено вищий рівень потреби підпорядкування та нижчий рівень потреби домінування порівняно з тими, у кого низький рівень розвитку громадянськості. В основі позитивного ставлення до політики та наміру студентів у майбутньому займатись політичною діяльністю лежить особистісне прагнення домінувати, а не підпорядковуватись. Студенти, які беруть активну участь у громадському житті, виявили вищий інтерес і позитивніше ставлення до політики, вищий рівень розвитку громадянськості та більшу схильність віддавати перевагу демократичним цінностям порівняно з тими, хто не є членами громадських організацій. Ці відмінності пов’язані з психологічними особливостями досліджуваних: громадсько активні студенти вирізняються нижчим рівнем потреби влади (і прагнення домінувати, і прагнення підпорядковуватись), вищим рівнем потреби належності та доброзичливішим ставленням до оточення, ніж їхні ровесники, не залучені до громадських організацій. Характер взаємовпливу компонентів потреби влади та їхній зв’язок із базовими потребами, формують спосіб взаємодії особистості з оточенням. Потреба влади є одним із психологічних чинників, які визначають систему поглядів, ставлення, рівень та форми активності особистості в громадсько-політичній сфері. Наше дослідження не охоплює всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні особливостей зв’язку потреби влади та політичної свідомості особистості на різних вікових етапах, психологічних чинників формування громадянськості особистості, особливостей прагнення влади в людей, які професійно займаються політикою, інструментальної потреби підпорядкування, зв’язку потреби влади з рівнем особистісної автономії та особливостями емоційної сфери людини. | 