На захист виносяться результати комплексного дослідження соціально-економічних проблем праці засуджених в умовах гуманізації суспільства за напрямами, що випливають з мети та поставлених завдань для її досягнення. В дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливого науково-прикладного завдання щодо створення більш досконалої системи раціонального використання праці засуджених на підприємствах установ виконання покарань. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновки теоретичного і науково-практичного спрямування, основними з яких є наступні: В сучасних умовах необхідно розробити загальнодержавну програму реформування пенітенціарної системи як цілісного соціально-правового утворення, яка включала б весь комплекс проблем, пов'язаних як попередженням злочинності, так поводженням з ув'язненими як особистостями. Така комплексна програма повинна визначати основні напрямки стосовно змін кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства і законодавства, пов'язаного з профілактикою злочинності, соціальною адаптаційною допомогою звільненим з місць позбавлення волі.
2. Виходячи із статті 63 Конституції України, а також ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права необхідно в процесі виконання покарання у вигляді позбавлення волі засудженому створити такі умови, які б гарантували йому нормальне людське існування: забезпечення приміщенням для мешкання, відповідна норма харчування, побутове і медичне обслуговування, зв'язок з родичами і близькими людьми, що відповідає Мінімальним стандартним правилам поводження з ув'язненими. 3. Перспектива збереження обов'язковості праці засуджених до позбавлення волі повинна бути пов'язана з забезпеченням відповідних гарантій реалізації цього обов'язку для більшої частини засуджених. Крім того, варто більш чітко визначити відповідальність засуджених за ухиляння від виконання цього обов'язку, що вимагає внесення відповідних змін до ВТК. 4. В умовах поступового переходу вітчизняної кримінально-виконавчої системи до моделі застосування праці засуджених, сформованої в пенітенціарних системах країн з розвиненою ринковою економікою, необхідно відмовитися від орієнтації економічних цілей праці засуджених на забезпечення самооплатності УВП. Результати виробничої діяльності установ, що виконують покарання, повинні спрямовуватися на поліпшення умов утримування засуджених і розвиток соціальної сфери установ. У процесі реформування пенітенціарної системи пріоритет в співвідношенні цілей праці засуджених повинен зміщуватися у бік соціальних цілей, що сприятиме підвищенню трудової активності засуджених і, відповідно, ефективності виховного впливу. Це особливо важливо в зв'язку з передачею кримінально-виконавчої системи з МВС у відання Міністерства юстиції України. 5. Реформування кримінально-виконавчої системи України, зокрема використання робочої сили засуджених, в напрямку гуманізації та демократизації є довготривалим і складним процесом суспільного розвитку. Тому завданням економічної науки є розробка науково обґрунтованої концепції розвитку пенітенціарної системи, яка включала б теоретичні положення та узагальнені погляди на цілі і засоби їх досягнення. Проблемами, які ускладнюють процес гуманізації праці засуджених, і які вимагають першочергового вирішення є: невідповідність міжнародним нормам законодавчої та нормативної бази України; слабка матеріально-технічна база місць позбавлення волі; розрив виробничих зв’язків між підприємствами ВТУ і підприємствами різних форм власності; відсутність індивідуалізації покарання; погіршення умов загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених; низький рівень морального та матеріального стимулювання праці засуджених. 6. Методологія і методика використання праці засуджених в напрямку гуманізації повинні орієнтуватися на зв’язок між рівнем раціонального використання робочої сили засуджених та різноманітними факторами, які його зумовлюють. В сучасних умовах при залученні засуджених до праці слід застосовувати методи економічного, організаційного та адміністративного впливу. Дослідженням встановлено, що ефективність використання праці засуджених значною мірою залежить від повноти врахування соціально-демографічних факторів та індивідуальних особливостей засуджених. До них відносяться: стать, вік, рівень освіти, сімейний стан, працездатність і стан здоров’я, рід занять до арешту, відповідність виду роботи в колонії спеціальності, що була набута до засудження, умови праці, трудова дисципліна тощо. 7. У зв'язку з тим, що перелік об'єктів і форм залучення засуджених до праці, визначених в ч. 1 ст. 103 ВТК, є не повним, необхідно внести доповнення до цієї статті. Норму, яка містить зазначений перелік, доцільно викласти в наступній редакції: "Засуджені залучаються до праці: на власних виробництвах виправних установ; на підприємствах виправних установ; на підприємствах будь-яких організаційно-правових форм при забезпеченні належної охорони й ізоляції засуджених; по господарському обслуговуванню виправних установ і слідчих ізоляторів; у формі підприємницької діяльності". 8. Як найбільш перспективні напрямки розвитку виробничої діяльності підрозділів кримінально-виконавчої системи на сучасному етапі пропонується розглядати наступні: участь у реалізації державних і регіональних цільових програм соціально-економічного розвитку. Ефективність цієї діяльності буде залежати від реальної державної підтримки УВП щодо ресурсного забезпечення зазначених програм; розміщення на підприємствах УВП замовлень на виробництво продукції, необхідної для потреб органів внутрішніх справ, армії. Цей напрямок передбачає розширення номенклатури продукції, що виробляється, розвиток внутрішньо-системної кооперації за умови найбільш раціонального використання виділених на ці цілі бюджетних асигнувань; реалізацію заходів державної підтримки промислових підприємств УВП шляхом розміщення замовлень на виробництво окремих видів продукції для державних потреб, надання пільгових кредитів, податкових пільг; розширення господарських зв'язків (у тому числі зовнішньоекономічних) з підприємствами й організаціями різних організаційно-правових форм. Підвищення ефективності цієї діяльності ґрунтується на застосуванні нових методів управління і вирішення економічних задач, до числа яких можна віднести інвестиційну діяльність, певні організаційно-структурні перетворення, делегування повноважень по прийняттю рішень територіальним органам управління УВП; активізацію роботи з впровадження у виробничо-господарську діяльність виправних установ ринкових механізмів: удосконалювання інформаційного забезпечення діяльності УВП; створення єдиної маркетингової та торгової мереж виправних установ; проведення рекламних кампаній, ярмарків продукції і товарів, що випускаються підприємствами виправних установ, і т.д. 9. З метою удосконалення у виправно-трудових установах системи освіти в напрямку гуманізації і демократизації запропоновані наступні заходи: індивідуалізація виправного впливу на ув'язнених на основі створення гнучкої системи розподілу ув'язнених по різних установах кримінально-виконавчої системи чи їх відділеннях, де для кожного з них був би передбачений відповідний виправний вплив і освіта; впровадження науково обґрунтованої і законодавчо закріпленої професійної орієнтації і переорієнтації засуджених відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів, що сприятиме формуванню і вдосконаленню трудових навичок, досвіду і кваліфікації, виправленню та перевихованню, успішній ресоціалізації і включенню в трудовий процес після звільнення; інтеграція навчання ув'язнених в державну систему освіти, що забезпечить можливість продовження освіти після виходу на волю; впровадження в освітній процес сучасних інформаційних технологій, що дозволить засудженим включитися у виробничий процес в умовах інформатизації економіки. У результаті забезпечення новими засобами навчання в ув'язнених будуть розвиватися і зміцнюватися такі якості, як цілеспрямованість, відповідальність, здатність приймати конструктивні рішення, значно підвищиться і рівень їхнього інтелекту. |
