У Висновках, на підставі здійсненого аналізу сучасного патентного законодавства, з урахуванням істотних ознак винаходу як об'єкта правової охорони, пропонується вважати винаходом результат творчої діяльності людини, який є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання, та здійснення якого дає певний технічний результат. Зазначається, що об'єктами патентування є предмети або процеси. Цілком доцільним є патентування деяких методів лікування, зокрема, терапевтичних, діагностичних та хірургічних методів лікування людей і тварин. Є необхідність у більш детальному врегулюванні законодавства щодо таких об'єктів патентування, як біотехнологічні винаходи. Зроблено висновок, що у випадку, коли майнові права на винаходи є вкладом у статутний капітал юридичної особи або предметом застави, необхідно заборонити дострокове припинення чинності цих прав як на підставі заяви патентовласника, так і з причин несплати щорічного збору за підтримку дії патенту. Зазначається, що існування можливості відновити дію достроково припинених майнових прав на винахід потребує існування інституту «післякористування» в українському патентному законодавстві. Доводиться, що підстава визнання прав на винаходи недійсними з причин порушення порядку закордонного патентування не відповідає принципу всебічної охорони права інтелектуальної власності та міжнародним нормам у цій сфері. Інша підстава визнання недійсними прав - якщо була подана заявка на патент з порушенням прав інших осіб - сформульована невдало і може спричинити невиправдане анулювання патенту. Пропонується визнавати патент на винахід недійсним, якщо він виданий на ім'я особи, яка не мала на це права, або не виданий на ім'я особи, яка мала на це право, а також, коли винахідником вказана особа, яка таким не є, або не вказана особа, яка є винахідником. Зроблено висновок, що самостійне здійснення малолітніми більшості особистих немайнових прав інтелектуальної власності є неможливим і суперечить ст. 272 ЦК, тим більше, здійснення цих прав на результати інтелектуальної творчої діяльності, створені іншими особами. У свою чергу, самостійне здійснення неповнолітніми усіх прав інтелектуальної власності без будь-яких обмежень скоріше суперечить інтересам неповнолітніх. Пропонується
надати батькам можливість обмежувати у судовому порядку права неповнолітнього щодо самостійного здійснення прав інтелектуальної власності.
Зазначається, що кожний об'єкт інтелектуальної власності має свої особливості і тому питання розподілу прав на ці об'єкти, створені у зв'язку з виконанням трудового договору, повинні вирішуватися спеціальними законами. На підставі цього запропоновано, щоб положення ч. 2 ст. 429 ЦК могли бути змінені не лише договором, але й спеціальним законом. Доводиться, що право на отримання патенту на службові винаходи повинно належати роботодавцеві. |
