У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо визначення правової природи похідних цінних паперів як найзагальнішої юридичної характеристики цього правового явища, що охоплює його у всій повноті ознак, зв’язків і форм буття у сфері права. При цьому дисертант обмежувався грунтовним дослідженням саме цивільно-правового аспекта похідних цінних паперів. Головними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі положення. 1. Похідні цінні папери є юридичним втіленням вимог економічного обороту, за допомогою якого досягається спрощення обороту майнових прав. Сучасний стан правового регулювання випуску та обігу похідних цінних паперів в Україні характеризується фрагментарністю та суперечливістю законодавства з питань похідних цінних паперів, використанням у правовому регулюванні діаметрально протилежних концепцій правової природи похідних. Визначення Цивільним кодексом України 2003 р. похідних цінних паперів саме як групи цінних паперів має стати керівним для галузевого законодавства. 2. Спір щодо договірної природи деривативів спричинений їхнім «генетичним» походженням від договорів. Економічна конструкція похідних цінних паперів первісно об’єктивувалась за допомогою юридичної форми цивільно-правового договору. Згодом вона втратила договірний характер через напластування не властивих класичному договору ознак – особливого типу строковості й стандартизації його умов, спеціальних гарантій виконання, знеособлення, особливої ролі організаційного елемента. При цьому економічну тезу про природу деривативів як цінних паперів слід переносити на ґрунт юриспруденції із певними застереженнями щодо кожної конкретної конструкції похідних фінансових інструментів. 3. Необхідно розмежовувати поняття «фінансові інструменти», «цінні папери», «похідні фінансові інструменти» та «похідні цінні папери». Поняття «фінансові інструменти» та «похідні фінансові інструменти» співвідносяться відповідно як ціле та частина; таке ж співвідношення між поняттями «цінні папери» та «похідні цінні папери». «Фінансові інструменти» та «цінні папери» є поняттями, що частково збігаються за обсягом. 4. Критерієм класифікації цінних паперів на групи є характер прав, пов’язаних з відповідною групою цінних паперів (прав «з паперу»). Право «з похідного цінного паперу» полягає у праві придбання чи продажу базового активу протягом певного строку. Проте «похідним» цінний папір стає не тільки тому, що в ньому виражене зазначене право, а й через існування особливого механізму зв’язку похідних цінних паперів з відповідним правом, який постає як сукупність юридичних форм, закріплюючих економічні характеристики похідних фінансових інструментів: наявність базового активу, строковість, певний тип організаційного оформлення відносин з приводу деривативів. 5. Базовим активом похідних цінних паперів можуть бути лише такі ресурси, які можуть виступати предметом відплатних договорів про «придбання» (або набуття) майна (купівлі-продажу, поставки, міни), що виключає існування похідних цінних паперів з таким базовим активом, як ринкові характеристики майна чи показники рівня певних видів економічної діяльності. Базовий актив похідних цінних паперів можна визначити як майно (речі та/або майнові права), з правом на придбання чи продаж якого протягом встановленого строку пов’язаний механізм їх випуску та обігу. 6. Строковість похідних цінних паперів полягає у тому, що право з похідних цінних паперів має строковий характер: цінні папери, інші фінансові та (або) товарні ресурси можуть бути продані (придбані) в межах реалізації цього права лише протягом певного строку. За своєю правовою природою цей строк є строком здійснення права з паперу, а за різновидом строків здійснення прав – строком існування права. 7. Форвардні контракти, депозитарні розписки та свопи не є похідними цінними паперами. Варанти слід поділити на два види: «фондовий варант», який являє собою опціон на купівлю акцій (облігацій, інших емісійних цінних паперів), та «варант» як заставне свідоцтво. «Фондовий варант» у межах класифікації похідних цінних паперів не підлягає окремому виділенню, оскільки є різновидом опціону. 8. Похідні цінні папери є емісійними, іменними і можуть існувати як в документарній так і в бездокументарній формі. 9. Прийняття емітентом рішення про випуск похідних цінних паперів є одностороннім правочином емітента. Об’єктом державної реєстрації фондового випуску похідних цінних паперів є односторонній правочин емітента – прийняття рішення про розміщення цінних паперів (публічне розміщення похідних цінних паперів). 10. Договір про розміщення похідних цінних паперів не є договором купівлі-продажу, а виступає як побудований на його конструкції особливий вид договору. 11. Обіг похідних цінних паперів – це сукупність правочинів та інших юридичних фактів, на підставі яких відбувається виникнення, зміна чи припинення прав щодо похідних цінних паперів (за винятком тих юридичних фактів, що опосередковують випуск похідних цінних паперів). 12. Ознака строковості похідних цінних паперів зумовлює центральне значення поділу юридичних фактів, покладених в основу динаміки прав на похідні цінні папери, на дві групи: а) ті, що опосередковують динаміку прав на похідні цінні папери в межах життєвого циклу останніх; б) ті, що опосередковують припинення існування похідних цінних паперів як об’єктів цивільних прав. 13. Зіставлення конструкцій договору, цесії, індосаменту і трансферту за реєстром дає підстави для висновку про те, що передання прав на похідні цінні папери за договором здійснюється на підставі юридичного складу, що включає договір про передання права власності на похідні цінні папери і трансферт за обліковим реєстром. Юридична конструкція індосаменту може застосовуватись виключно в обігу ордерних цінних паперів, а конструкція цесії непридатна для опосередкування обігу цінних паперів взагалі. 14. Право на похідний цінний папір має вважатись таким, що перейшло до його набувача за договором з моменту внесення особою, яка здійснює облік прав за похідними цінними паперами, відповідних змін до облікового реєстру. 15. Для запобігання негативним явищам при спадкуванні похідних цінних паперів доцільно встановити особливі правила щодо їх збереження у випадку смерті їх власника, а саме: обов’язковість охорони похідних цінних паперів як частини спадкового майна шляхом встановлення управління ними незалежно від наявності спадкоємців або виконавця заповіту. 16. Реалізація права, втіленого у похідному цінному папері, припиняє існування такого цінного паперу як об’єкта цивільних прав. Крім того, в результаті здійснення офсетної операції власником ф’ючерсів існування прав з різноспрямованих ф’ючерсів припиняється внаслідок поєднання в одній особі кредитора і боржника. | 