Вирішення проблемних питань правового регулювання пенсійного забезпечення наукових працівників знайшло своє втілення у висновках та пропозиціях, основними з яких зокрема, є: 1. Правове регулювання пенсійного забезпечення наукових та науково- педагогічних працівників є недосконалим, не достатньо забезпечує престижність наукової праці та не стимулює систематичного оновлення наукових кадрів. У зв'язку з цим Закон України «Про наукову і науково- технічну діяльність» потребує удосконалення. 2. Двосторонні угоди мають свої відмінності, які полягають: 1) у колі суб'єктів, на яких вони поширюються; 2) у різному правовому регулюванні порядку призначення пенсій за новим місцем проживання; 3) у різному правовому регулюванні забезпечення виплати пенсій після переселення на територію іншої держави; 4) у різному правовому регулюванні проведення взаєморозрахунків з пенсійного забезпечення між сторонами угоди; 5) у повноті правового регулювання питань пенсійного забезпечення. 3. Як особливу правову гарантію доцільно закріпити в усіх угодах норму, передбачену в договорах України з Литовською Республікою, Іспанією та деякими іншими країнами, згідно з якою, якщо договором не передбачено інше, особі не може бути відмовлено у призначенні пенсії, на яку в неї виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені пенсії не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони. 4. Доцільно доповнити угоди нормою, передбаченою в ст. 13 Договору між Україною та Литовською Республікою від 23 квітня 2001 року в галузі пенсійного забезпечення, згідно з якою при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою підсумовування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково у часі. Якщо законодавство однієї сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій (до яких відноситься і пенсія працівникам науки за законодавством України) зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії (зокрема на наукову), то ці періоди зараховуються для призначення пенсії на загальних підставах. 5. Доцільно як особливо цінну, таку, що надає особливих пенсійних гарантій пенсіонерам, включити до інших, крім Угоди з Литвою, угод норму, якою передбачити, що «якщо особа, яка отримує пенсію одного виду на підставі законодавства обох сторін, набуває право на пенсію іншого виду відповідно до законодавства тільки однієї сторони та, згідно з її заявою, переводиться на цю пенсію, то компетентна установа іншої сторони продовжує виплачувати раніш призначений вид пенсії». 6. Абзац 2 ч.1 ст. 221 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» до посад наукових працівників відносить лише заступника керівника (віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з основного напрямку діяльності установи, організації (з наукової роботи) і безпідставно не відносить до посад наукових працівників посади інших заступників керівника, а саме: заступника по економіці, заступника по виробництву, заступника по впровадженню науково-технічних досягнень, заступника із загальних питань, робота яких носить науково-технічний та науково- організаційний характер, про що, зокрема, свідчать Типові посадові інструкції цих працівників. У зв'язку з викладеним, абзац 2 ч. 1 ст. 221 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» необхідно доповнити зазначеними посадами. 7. На сьогодні не існує єдиного і повного переліку наукових та науково- педагогічних посад, а є декілька, які мають свої відмінності. Не можна визнати правильним таке становище, коли за одним переліком посада є науковою чи науково-педагогічною, а за іншим вона не є такою. Тому ці переліки повинні бути ідентифіковані. 8. Обгрунтовано висновок про внесення змін до ч. 26 ст. 24 Закону України і викладення його у такій редакції: до стажу державної служби зараховується стаж наукової роботи, набутий на підприємствах, в установах, організаціях, закладах незалежно від форм власності, на посадах, визначених Переліком посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність», незалежно від наявності перерв у роботі. |
