У дисертації представлено узагальнене і нове вирішення наукового завдання яке полягає в тому щоб подати приватно-правову характеристику договору банківського рахунку, що є відповідним внеском у розвиток науки цивільного права. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. Цивільне право проникає у особливу сферу економічних відносин, якою є грошовий обіг, що особливо проявляється у договорі банківського рахунку. Аналіз цього договору дає підстави вважати про визначальний характер приватно-правових передумов його укладення, на що вказує факт відкриття суб’єктами цивільного обігу більше одного поточного рахунку. 2. Дослідження правової природи договору банківського рахунку дозволило визначити його цивільно-правову сутність та віднести до різновиду підприємницьких договорів. Значна кількість імперативних норм права направлена на захист правопорядку у фінансові сфері. 3. Аналізуючи об’єм прав та обов’язків сторін за договором банківського рахунку, виявляється, що банк має обов’язки які не входять до змісту договору: примусове списання, зупинення операцій тощо. Ці обов’язки виникають у зв’язку із фактом існування банківського рахунку, який є об’єктом публічно-правового регулювання нормами адміністративного та фінансового права. Виконання банком обов’язків публічно-правового змісту здійснюються із дотриманням певних банківських правил. Тому, у договорі банківського рахунку, вказані обов’язки проявляються через обов’язок банку щодо належного ведення банківського рахунку. 4. Відкриття банківського рахунку є банківською операцією, яка вчиняється на виконання договору банківського рахунку і є обов’язком банку по цьому договору. Тому відкриття банківського рахунку не може розглядатися як юридичний факт, що разом з фактом укладення договору є підставою виникнення договірних зобов’язань між банком і клієнтом щодо надання розрахункових та касових послуг. 5. Розкриваючи зміст договору банківського рахунку звертає на себе увагу відсутність обов’язку банку як зберігача. Це пояснюється тим, що по-перше, метою договірних відносин між банком та клієнтом є отримання розрахункових та касових послуг тому договір не націлений на зберігання, по-друге, об’єктом зберігання можуть бути тільки речі, до яких не відносять безготівкові кошти. Право клієнта на кошти, що знаходяться на банківському рахунку забезпечується обов’язком банку забезпечити клієнту безперешкодне право розпоряджатися коштами шляхом надання розрахункових та касових послуг. 6. Всебічний аналіз договору банківського рахунку приводить до висновку, що предметом договору є банківські операції та безготівкові кошти. Останні охоплюються предметом у вигляді коштів з якими проводяться банківські операції, і у вигляді залишків на рахунках. 7. Безготівкові розрахунки, забезпечують виконання зобов’язань між суб’єктами цивільного обігу. Тому принцип належного виконання зобов’язань вимагає встановлення меж здійснення примусового списання (стягнення) грошових коштів, якими слід вважати момент прийняття банком до виконання розрахункового документа і до зарахування коштів на рахунок одержувача. В цих межах кошти на підлягають примусовому списанню (стягненню). 8. Пропонується повернутися до відомого на практиці і науці поняття “форми безготівкових розрахунків” та внести відповідні зміни у ст.1088 нового ЦК України. Виключити з переліку форм безготівкових розрахунків вексель. Безготівкові розрахунки з використанням таких розрахункових документів, як платіжне доручення, меморіальний ордер, визнати як самостійну форму безготівкових розрахунків під назвою “кредитовий переказ”. Систематизувати і законодавчо закріпити форми безготівкових розрахунків таким чином: а) кредитовий переказ; б) розрахунки за інкасо; в) розрахунки чеками; г) акредитив; д) розрахунки платіжними картками. 9. З огляду на особливості банківської діяльності, у процесі здійснення якої ризику піддаються кошти клієнтів банків, доводиться положення, що відповідальність всіх банків, які приймають участь у переказі коштів повинна мати обмежений характер. 10. З метою удосконалення законодавства, та зменшення ризиків блокування або втрати коштів пропонується: скасувати положення Закону України про платіжні системи (ст. 23 Закону) про неможливість відкликання платежу з моменту його списання з рахунку клієнт; списання (стягнення) коштів здійснюється виключно за рішенням суду; примусове списання (стягнення) проводити не раніше третього дня з моменту (дня) надходження розрахункового документа та обов’язково повідомляти власника рахунку про надходження такого документа; надати право банку відступати від розпоряджень клієнта, якщо за обставинам справи це необхідно в інтересах клієнта; поширити на власників поточних рахунків правила Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який на сьогодні гарантує кожному вкладнику відшкодування коштів за вкладом на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 грн.; закріпити процесуальну норму, згідно якої власники рахунків (поточних, депозитних) можуть звертатися з позовами, що випливають із діяльності філіалу юридичної особи, за місцезнаходженням цього філіалу незалежно від того чи має філіал повноваження сторони у судовому розгляді. | 