Анотація до роботи:

Щокіна О. О. Правовий звичай міжнародної торгівлі як джерело міжнародного приватного права. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правового звичаю міжнародної торгівлі. Розглянуто історію виникнення і процес утворення звичаїв міжнародної торгівлі. Виявлено, що звичаї міжнародної торгівлі регулюють не тільки договірні, а й недоговірні комерційні відносини з іноземним елементом: встановлюють внутрішні параметри функціонування суб’єктів міжнародної комерційної діяльності та зовнішні стандарти поведінки з іншими учасниками міжнародної торгівлі.

Визначено правову і юридичну природу звичаю міжнародної торгівлі та значення державного санкціонування для формування правового звичаю міжнародної торгівлі. Сформульовано визначення понять правового звичаю міжнародної торгівлі як джерела МПрП та як норми МПрП, які співвідносяться як форма і зміст. Наведено авторський погляд на співвіднесення понять «правовий звичай міжнародної торгівлі» і «узвичаєність міжнародної торгівлі».

Здійснено комплексну класифікацію звичаїв міжнародної торгівлі та встановлено їх функції. Визначено місце звичаю міжнародної торгівлі в системі джерел МПрП України. За результатами дослідження сформульовано низку пропозицій законодавцю щодо здійснення правової політики держави стосовно звичаїв міжнародної торгівлі.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, а саме визначено правову природу і поняття правового звичаю міжнародної торгівлі та сформульовані засади правової політики держави у сфері санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі. Найважливішими висновками роботи є такі положення.

1. Звичаї приватноправового походження поряд з договірними відносинами з іноземним елементом регулюють і недоговірні відносини. Вони встановлюють внутрішні параметри функціонування суб’єктів підприємництва, які можна розглядати як передумови їх участі у міжнародних комерційних відносинах договірного характеру, та стандарти поведінки у недоговірних відносинах з іншими їх учасниками. Пропонується поширення на такі звичаєві норми терміна «звичай міжнародної торгівлі».

2. Визначено поняття правового звичаю міжнародної торгівлі та узвичаєності міжнародної торгівлі, в основу розмежування яких автором покладено ознаку правової природи. Проте правова природа звичаєвої норми визначається не з позитивістської позиції, а з природно-правової, згідно з якою право розуміється як справедлива міра свободи і рівності суб’єктів суспільних відносин. На відміну від правового звичаю міжнародної торгівлі, який встановлює справедливе співвідношення прав і обов’язків суб’єктів міжнародних комерційних відносин, узвичаєність міжнародної торгівлі визначає раціональний порядок здійснення цими суб’єктами певного зобов’язання. Як допоміжна ознака розрізнення зазначених понять використовується формальна визначеність звичаєвого правила в акті міжнародної організації, притаманна правовим звичаям міжнародної торгівлі, та, за загальним правилом, не властива узвичаєностям.

3. Санкціонування торговельних звичаїв у широкому розумінні цього поняття можливо двома способами: шляхом визнання юридичної сили за звичаєвими нормами певного змісту та шляхом визнання торговельного звичаю самостійним джерелом права. При першому способі санкціонування відбувається закріплення звичаєвого правила в іншій формі права, внаслідок чого звичай, як правило, позбавляється значення самостійного джерела правового регулювання.

4. Міжнародний договір може виступати як спосіб державного санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі. Так, приєднання України до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. слід розглядати як державне визнання звичаю міжнародної торгівлі самостійним джерелом права. Незважаючи на те, що у п. 2 ст. 9 Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. звичай міжнародної торгівлі прирівнюється до умови контракту, яка припускається, дійсною підставою його застосування є не воля сторін, а такі об’єктивні ознаки звичаю, як широка відомість у міжнародній торгівлі та постійне додержання у відповідній її галузі.

5. Практика МКА не є формою державного санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі, оскільки МКА не входить у державну судову систему, а визнання і примусове виконання арбітражних рішень здійснюється державами на виконання міжнародних зобов’язань і не є показником визнання ними торговельних звичаїв, що застосовуються арбітражами.

6. Обґрунтовано необхідність розрізнення двох взаємопов’язаних явищ і відповідних понять: звичаю як правила поведінки і звичаю як форми вираження цього правила ззовні. Виходячи з цього визначаються поняття правового звичаю міжнародної торгівлі як норми МПрП України та правового звичаю міжнародної торгівлі як джерела МПрП України.

7. Звичаї міжнародної торгівлі комплексно класифіковано.

8. З’ясовано функції звичаїв міжнародної торгівлі в упорядкуванні комерційних відносин з іноземним елементом.

9. Визначено, що такі чинні в Україні нормативно-правові акти про МКА, як Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. та прийнятий на основі Типового закону ЮНСИТРАЛ Закон України «Про МКА», передбачають для цього інституту вирішення спорів особливу ієрархію регуляторів спірних правовідносин, у якій торговельні звичаї слідують за контрактними умовами і, відповідно, мають пріоритет над диспозитивними нормами застосовного права. Водночас для відносин, підпорядкованих українському праву, дія цього положення обмежується нормою ч. 1 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», згідно з якою звичаю міжнародної торгівлі відводиться роль субсидіарного джерела регулювання міжнародних комерційних відносин. Поряд з цим аналіз контрольних повноважень суду стосовно МКА показав, що єдиною підставою для скасування або відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення, яка пов’язана із розглядом арбітражем спору по суті, є протиріччя публічному порядку. Отже, норми українського законодавства, які закріплюють субсидіарне значення торговельних звичаїв у системі регуляторів комерційних відносин, не можна визнати такими, які виражають публічний порядок. Тому їх незастосування арбітражем не утворює підстави для скасування або відмови у визнанні арбітражного рішення.

10. Закріплення у чинних нормативно-правових актах України різного місця торговельних звичаїв в ієрархії регуляторів міжнародних комерційних відносин свідчить про відсутність у держави єдиної продуманої правової політики з цього питання.

11. Звичаї міжнародної торгівлі виникають спеціально для упорядкування міжнародних комерційних відносин на відміну від норм внутрішнього законодавства, які застосовуються до комерційних відносин з іноземним елементом і у своїй більшості сформульовані для регулювання комерційних відносин у межах певної держави. Таким чином, звичаї міжнародної торгівлі є спеціальними нормами відносно загальних норм національного законодавства.

12. Наводяться різні шляхи законодавчого вирішення питання санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі, які можуть використовуватися законодавцем залежно від обраної відносно звичаїв міжнародної торгівлі правової політики.

13. Сформульовані конкретні пропозиції щодо здійснення Україною правової політики в галузі санкціонування звичаїв міжнародної торгівлі.

Публікації автора:

1. Щокіна О.О. Історія виникнення та розвитку звичаїв міжнародної торгівлі // Укр. часопис міжнар. права. – 2004. – № 2. – С. 98 – 105.

2. Щёкина Е.А. Регулятивная функция обычаев международной торговли // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 66. – С. 194 – 198.

3. Щёкина Е. Обычай и обыкновение в международной торгове: соотношение понятий // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 84 – 86.

4. Щёкина Е.А. Государственное санкционирование торгового обычая как источника международного частного права // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 75. – С. 51 – 56.

5. Щокіна О.О. Правовий звичай міжнародної торгівлі та державне санкціонування // Актуальні пробл. приват. права в умовах становлення нац. економіки: Зб. наук. робіт Всеукр. наук.-практ. конф. студ. та асп. – К.: Київ. нац. унів.-т, 2004. – С. 39 – 41.

6. Щокіна О.О. Функціональні особливості регулювання міжнародного комерційного обороту за допомогою правових звичаїв міжнародної торгівлі // Актуальні пробл. правознавства: Тези доп. та наук. повідомл. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів / За ред. М.І. Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – С. 80 – 82.