Анотація до роботи:

Десятничук І.О. „Празька весна” 1968 р.: становлення громадянського суспільства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. Київський славістичний університет. – Київ, 2007.

У дисертації проаналізовано особливості становлення громадянського суспільства в Чехословаччині періоду „Празької весни”. З’ясовано передумови та фактори демократизації, вплив партійно-державних та громадських інститутів на суспільно-політичне життя держави. Охарактеризовано значення свободи слова та роботи засобів масової інформації у зростанні суспільної активності громадян. Обґрунтовано вагоме місце в утвердженні громадянського суспільства соціальних рухів інтелігенції, робітників, студентів.

Аналізуються особливості утвердження та форми суспільної активності в Словаччині, активізація національних меншин та конфесій, прояви громадянського суспільства в умовах окупації держави військами країн Організації Варшавського Договору.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми становлення громадянського суспільства в Чехословаччині періоду „Празької весни”, що виявляється у таких положеннях:

1. Становлення елементів громадянського суспільства в Чехословаччині 1968 р. стало результатом послаблення партійно-деражвної монополії в суспільній сфері внаслідок боротьби за владу всередині компартії.

2. Швидкість активізації громадськості та спрямованість суспільних перетворень зумовлювались прагненням до відновлення традиційної політичної культури, що передбачала участь громадян у надіндивідуальних соціальних або соціально-професійних утвореннях.

3. Базовою умовою становлення громадянського суспільства стала провідна роль соціальних рухів, що представляли реальні інтереси основних суспільних прошарків та верств. Поряд із процесами горизонтальної кооперації, що супроводжувались налагодженням суспільного діалогу, новий рівень свободи призвів до соціальної диференціації та структуризації суспільства.

4. Свобода слова та ЗМІ стали визначальним фактором впливовості громадської думки, шо позбавилася вирішального впливу компартії. Значна частина концепцій демократичних реформ у викладі публіцистів пов’язувала успішність розвитку держави і суспільства із обмеженням чи скасуванням керівної ролі КПЧ у суспільстві.

5. В умовах відсутності усталеного діалогу у форматі „влада – суспільство”, громадські активісти та опозиційні організації здійснювали тиск на владу шляхом корекції громадської думки та соціальної мобілізації.

6. Ефективним способом вираження громадської думки стала діяльність недержавних організацій, що орієнтувалися на інтереси певного соціального середовища та масових громадських організацій. Основними проблемами діяльності інститутів громадянського суспільства стали надмірна політизація, внутрішня дезінтеграція, нестача фінансів, намагання опиратися на владу.

7. Процеси становлення громадянського суспільства ускладнювалися нерівномірністю соціально-економічного та політичного розвитку різних частин Чехословаччини, строкатістю етнічного та конфесійного складу її населення. Демократизація пожвавила гостроту проблеми децентралізації та посилення повноважень органів місцевого самоврядування, призвела до федералізації країни, викликала активізацію національних меншин та напругу у міжетнічних стосунках у деяких регіонах, зумовила пожвавлення релігійного життя та поставила на порядок денний проблеми окремих конфесій.

8. Позиція керівництва КПЧ на чолі із О.Дубчеком, визначена необхідністю посилення позицій партії, суттєво впливала на суспільні процеси „Празької весни”. Ідея реформи визріла і почала втілюватися в межах компартії. Дії влади були спрямовані на те, аби поєднати реформаторські ідеї із існуючими інститутами, ідеологією, політичними традиціями, використовуючи задля цього не адміністративні, а політичні методи. Однак керівництво партії еволюціонувало у напрямі поступового гальмування суспільних перетворень із метою опанування громадським рухом.

Публікації автора:

1. Десятничук І. Вияв активності національних меншин під час чехословацької кризи 1967-1970 рр. // Слов’янський вісник: Науковий збірник: Серія „Історичні науки”. – Рівне: РДГУ, 2001. – Вип. 2. – С. 117-124.

2. Десятничук І. Творча інтеграція як провісниця „Празької весни” у Чехословаччині 1968 р. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії / Матеріали I Всеукраїнської наук. конференції. – Луганськ: СНУ, 2001. – С. 206-208.

3. Десятничук І. Проблема відновлення Чехословацької соціал-демократичної партії в період „Празької весни” (травень-липень 1968 р.) // Історична наука: проблеми розвитку / Матеріали конференції: Всесвітня історія. – Луганськ: СНУ, 2002. – С. 30-34.

4. Десятничук І. Кадрова політика керівництва КПЧ на початковому етапі „Празької весни” (січень – квітень 1968 р.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне: РДГУ, 2004. – Вип. 3. – С.153-158.

5. Десятничук І. Концепція громадянського суспільства у застосуванні до проблематики „Празької весни” 1968 р. // Сторінки історії: Збірн. наук. праць. – К.: „Політехніка”. – 2004. – Вип. 19. – С. 58-66.

6. Десятничук І. „Словацька проблема” в період „Празької весни” 1968 р. // Слов’янський вісник: Науковий збірник: Серія „Історичні науки”. – Рівне: РДГУ, 2004. – Вип. 3. – С. 137-149.

7. Десятничук І. Активізація церкви та релігійного життя громадян Чехословаччини в контексті суспільних перетворень „Празької весни” 1968 // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне: РДГУ, 2006. – вип. 6. – С. 197-203.

8. Десятничук І. „Празька весна”: недержавні організації та їх вплив на громадську думку // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. – Рівне: РДГУ, 2006. – Вип. 7. – С. 198-204.