Анотація до роботи:

Пірус Г.О. Предикати відношення в українській мові: семантико-синтаксичний аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено питанням семантико-синтаксичного та формально-граматичного аналізу предикатів відношення в українській мові. В роботі запропоновано оригінальний метод поділу одиниць на семантико-синтаксичні поля. В складі поля якості вперше в українському мовознавстві виділяється група релятивних предикатів. Детально розглянуто їхню семантичну самобутність та граматичні релевантні характеристики. Також проаналізовано особливості функціонування предикатів відношення в структурі речення: характер іменних елементів, трансформаційні властивості, варіювання на рівні семантичного та граматичного оформлення конструкцій.

Перспективність пропонованого дослідження полягає у можливості залучення одержаних результатів до аналізу інших класів та груп функціонально-семантичних одиниць.

Основні результати дисертаційного дослідження, викладені у висновках, можуть бути сформульовані таким чином:

- предикат – це семантико-синтаксичний центральний компонент речення, що вказує на зв’язок мовленнєвої структури з позамовною дійсністю та завдяки своїй семантичній валентності здатний до використання з певною кількістю аргументних синтаксем, великою мірою визначаючи їхні граматичні та семантичні характеристики;

- слово одержує предикатні функції лише у структурі цілого речення, тому його параметри варто вивчати невідривно від предикатного виразу в цілому;

- семантико-синтаксична класифікація предикатів повинна базуватися на їхніх синтагматичних та парадигматичних особливостях, що виправдовує залучення методу побудови поля (ССП дії, ССП стану, ССП якості);

- досліджувані релятивні предикати становлять групу одиниць, що входить до ССП якості;

- з огляду на поєднання в своїй семантичній структурі абстрактної, кваліфікаційної та характеризаційної релятивних сем, предикати відношення діляться на чотири групи: компаративи, посесиви, компонентиви та релятиви ставлення;

- з точки зору синтагматичних зв’язків всі релятивні предикати супроводжуються двома обов’язковими іменними компонентами, які визначаються наявними у семантичній структурі досліджуваних предикатів функціональними релятивними семами;

- з точки зору формально-граматичних особливостей, переважна більшість релятивних предикатів використовується лише в недоконаному виді та має атемпоральний характер. Всі граматичні показники релятивів семантизовані та визначаються значенням предиката та конструкції в цілому;

- незважаючи на широку трансформаційну варіативність предикатних виразів на позначення різних типів відношень, їхні вихідні структурні схеми лишаються сталими, що свідчить про асиметрію між семантичними, семантико-синтаксичними та формально-граматичними показниками.

Публікації автора:

1) Предикати відношення: українсько-російська термінологічна відповідність // Українська термінологія і сучасність: Зб. статей. – К., 2002. – с. 82-86.

2) Предикати відношення: семантичний аспект // Мова і культура: Зб. статей. – К., 2002. – с. 33-41.

3) Релятивні предикати: семантичний аспект // Філологічні студії, №1: Зб. статей. - Луцьк, 2002. – с. 97-101.

4) Релятиви на тлі класифікації семантичних типів предикатів // Мова і культура: Зб. статей. – К., 2002. – с. 65-69.

5) Актантне оточення релятивів у предикатному виразі // Мова і культура: Зб. статей. – К.,2003.