Анотація до роботи:

Мосенкіс Ю. Л. Проблема реконструкції мови трипільської культури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальностями 10. 02. 01 – українська мова, 10. 02. 15 – загальне мовознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню мовних реліктів трипільської культури. Шляхом аналізу концепцій мови трипільської культури встановлено, що найбільш обґрунтованою є концепція цієї мови як доіндоєвропейського субстрату. Розроблено методичний апарат для визначення мови археологічної культури. Визначено українську, спільносхіднослов’янську та праслов’янську лексику субстратного походження – як апелятивну, так і ономастичну. Досліджено основні фонетичні риси та морфологічні елементи субстрату. Встановлено, шо зовнішні зв’язки трипільської культури корелюють із мовними зв’язками досліджуваного субстрату. Вивчено функціонування доіндоєвропейського (трипільського) субстрату в українській мові на різних рівнях (апелятивна лексика, ономастика, типологія).

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки.

1. Існуючі погляди на мову трипільської культури можуть бути об’єднані в дві групи – індоєвропейська концепція та неіндоєвропейська (зокрема, доіндоєвропейська) концепція, причому перша суперечить науковим свідченням про хронологію, культурну специфіку та зовнішні зв’язки носіїв праіндоєвропейської мови та її нащадків.

2. Найбільш помітні зв’язки трипільська культура виявляє з культурою Східного Середземномор’я (Балканського півострова й островів Егейського моря, передусім Кріту).

3. Слов’янські мови містять потужний шар доіндоєвропейської лексики, яка знаходить виразні паралелі передусім у доіндоєвропейській лексиці давньогрецької мови.

4. Відкритоскладовий тип праслов’янської мови й поширене в українській мові чергування голосних і приголосних можуть розглядатись як сліди того самого доіндоєвропейського субстрату, який спричинив відкритоскладовість давніх крітських писемностей, малоазійської ієрогліфіки. В українській мові може йтися про певну регенерацію вимовних звичок (пор. сліди дороманських субстратів, зокрема у фонетиці, які через народну латину пробиваються у французьких, італійських, румунських діалектах).

5. Мова всіх давньокрітських писемностей (не тільки лінійного В, а й лінійного А, крітської ієрогліфіки й Фестського диска) виявляється грецькою, тоді як мова етеокрітських написів класичного періоду (грецьким письмом, але не грецькою мовою) виявляється індоєвропейською палеобалканською, близькою до фригійської; ці писемності не можуть бути джерелом вивчення мови трипільської культури.

6. Реліктові мови середземноморського регіону (етруська, лемноська, хурито-урартські, хатська) виявляються індоєвропейськими й не можуть бути джерелом інформації про мову трипільців, а мова кімерійців визначається як доіндоєвропейська середземноморсько-кавказька й може свідчити про генеалогічну належність мовного світу передісторичної України.

7. Українська і частково східнослов’янська та праслов’янська ономастика (передусім гідронімія, а також оронімія, антропонімія й міфонімія) виявляє яскраві паралелі в доіндоєвропейському Східному Середземномор’ї й на Кавказі.

8. Порівняльно-історичний, зіставно-типологічний методи, метод “слів і речей” (лінгвістична палеонтологія), лінгвістична інтерпретація міфології й мистецтва не можуть дозволити розв’язати проблему мови трипільської культури. Основним методом дослідження мови трипільської культури, системної реконструкції трипільської субстратної мови виступає спеціально розроблений у дисертації метод “речей і слів”, який передбачає встановлення зовнішніх паралелей дослов’янського субстрату в кореспонденції з зовнішніми паралелями трипільської культури, а саме накладання дослов’янсько-догрецьких субстратних лексичних паралелей на трипільсько-егейські паралелі пам’яток матеріальної культури.

9. Комплексне залучення перелічених джерел і методів дозволяє здійснити системну реконструкцію трипільської субстратної мови – визначити основні групи її апелятивної лексики, слов’янські (передусім українські) власні назви (перш за все гідронімію), які сягають трипільського субстрату (найвірогідніше трипільське субстратне походження припускається для українських гідронімів без індоєвропейської етимології з середземноморськими паралелями), виділити головні риси фонетики й основні елементи морфології трипільської мови-субстрату.

10. В українській мові трипільський субстрат (на рівні лексики й фонетичних рис) функціонує як набір реліктових елементів певної системи, що виявляється, серед іншого, в особливому символічному сприйнятті відповідної лексики носіями мови (голуб, кінь, могила, співати тощо) й фонетичних особливостей (“милозвучність”). Системне функціонування трипільського субстрату показано на прикладі поетичних творів Тараса Шевченка, близьких до фольклорних текстів.

Таким чином, спроба реконструкції мови трипільської культури за допомогою цілого комплексу джерел і методів дозволяє твердити, що мова трипільської культури – той доіндоєвропейський субстратний компонент слов’янських мов, який відрізняє слов’янські мови від інших індоєвропейських і зближує їх із давнім субстратом Східного Середземномор’я. Визначено не лише комплекс загальних назв (переважно загальнослов’янських), для яких вірогідним є походження з трипільського субстрату, а й комплекс елементів української (частково також східнослов’янської та праслов’янської) ономастики, які з великою вірогідністю можуть бути віднесені до того самого субстрату. Визначено (на матеріалі праслов’янської й української мов) вірогідні риси фонетичної й морфологічної типології мовного субстрату, який ототожнюється з мовою носіїв трипільської культури.

Можуть бути визначені перспективи дальших досліджень:

1. з’ясування походження низки українських і праслов’янських слів без етимології;

2. дослідження історії балто-слов’янських мовних стосунків у світлі теорії виокремлення слов’янських мов передусім унаслідок засвоєння доіндоєвропейського субстрату;

3. вивчення проблеми трипільської писемності;

4. комплексне порівняльне дослідження доіндоєвропейських субстратів слов’янських і грецької мов із дошумерським субстратом, який має аналогічну типологічну характеристику (відкритоскладовість);

5. вивчення неетимологізованої української ономастики (передусім гідронімії) в порівнянні з неетимологізованою західноєвропейською (з точки зору можливих зв’язків трипільської культури з західноєвропейськими);

6. розширення сфери застосування розроблених у дисертації методів мовної інтерпретації мистецтва та “речей і слів”;

7. поглиблене вивчення проблеми доіндоєвропейського субстратного (трипільського) походження милозвучності української мови.

Результати дослідження оприлюднені в перелічених нижче публікаціях (загальним обсягом 74,5 друк. арк.).

Основні:

1. Мова трипільської культури: Джерела, методи, результати реконструкції. – К.: НДІТІАМ, 2001. – 164 с.

   Рец.: Вовк П. С., д. ф. н. // Мова та історія. – К., 2002. – Вип. 58. – С. 46–47; Чемес В. Ф., к. ф. н. // Там само. – С. 48–49; Пучков А. О., к. арх. // Art. City. Construction. – 2002. – № 1. – С. 93; Захаркін С. В. // Критика. – 2002. – Ч. 3. – С. 8.

   1. Теоретичні аспекти поглибленого діахронічного дослідження основної лексики: До проблеми гіпотетичного первісного мовного стану як найдавнішого етапу доісторії української мови. – К.: АТ “ВІПОЛ”; Видавниче підприємство “Перше вересня”, 1997. – 208 с.

   Рец.: Ткаченко О. Б., чл.-кор. НАН України // Мовознавство. – 1999. – № 2–3. – С. 79–80.

   1. Трипільський прасловник української мови. – К.: НДІТІАМ, 2001. – 80 с.

   Рец.: Писаренко Л. // Українська мова та література. – 2002. – Ч. 1. – С. 12.

   1. Ancient Occidental and Oriental Inscriptions and Languages with Special References to Greek and Armenian. – Kyiv: NDITIAM, 2001. – 68 p.

   Рец.: Захаркін С. В. // Критика. – 2001. – Ч. 6. – С. 30.

   1. Актуальні проблеми дослідження української та східних мов. – К.: Київський міжнародний університет, 2002. – 80 с.

   2. Значення компаративних досліджень для українського мовознавства // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – К.: Вид-во Київського університету ім. Т. Шевченка, 1994. – Вип. 2. – С. 130–134.

   3. Глибини Кобзаревого слова // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. – К.: Вид-во Київського університету ім. Т. Шевченка, 1994. – С. 101–103.

   4. Грецька з’єднувальна частка у лінійному письмі А // Мова та історія. – 1999. – Вип. 51. – С. 27–30.

   5. Давнє поширення тирренських мов // Мова та історія. – 1999. – Вип. 47. – С. 33–36.

   6. Давньокрітська і фригійська мови // Мова та історія. – 1999. – Вип. 46. – С. 20–24.

   7. Дешифрування крітської ієрогліфіки – підсумкові результати (найдавніші грецькі тексти?) // Мова та історія. – 1999. – Вип. 49. – С. 29–33.

   8. До проблеми субстрату праслов’янської мови на тлі трипільсько-егейських паралелей // Мова та історія. – 1999. – Вип. 53. – С. 26–31.

   9. Зовнішні зв’язки та мовна атрибуція трипільської культури // Мова та історія. – 1999. – Вип. 54. – С. 31–36.

   10. Із спостережень над етруською ономастикою // Мова та історія. – К., 1996. – Вип. 19. – С. 14–16.

   11. Індоєвропейські мови та можливі неіндоєвропейські субстрати на території стародавньої України // Мова та історія. – 1999. – Вип. 55–56. – С. 96–101.

   12. Мовно-культурні факти давнього Кріту в світлі даних зовнішнього порівняння // Мова та історія. – 1999. – Вип. 52. – С. 25–27.

   13. Можливі додаткові принципи міжродинних порівняльно-історичних досліджень // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – К., 1995. – Вип. 3. – С. 126–128.

   14. Можливі риси фонетичного рівня мови на ранніх етапах глотогенезу // Загальна та експериментальна фонетика: Зб. наук. праць і матеріалів / Відп. ред. Л. Г. Скалозуб. – К.: Видавничий дім “Соборна Україна”, 2001. – С. 216–218.

   15. Праслов’янсько-егейські лексичні паралелі (до проблеми вивчення трипільських культурних термінів) // Мова та історія. – 1999. – Вип. 44. – С. 32–36.

   16. Про місце української мови в генеалогічній класифікації мов // Мова та історія. – 1996. – Вип. 13. – С. 15–16.

   17. Про походження українського місяць // Ономастично и етнолингвистично пространство на езика. – Велико Търново, 1996. – С. 187–188.

   18. Тирренський напис острова Лемнос: попередні зауваження // Мова та історія. – 1999. – Вип. 51. – С. 31–35.

   19. Проблема виявлення доіндоєвропейського субстрату слов’янських мов // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. – К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2000. – С. 167–169.

   20. Спроба читання крітських ієрогліфів (Напис на восьмисторонній печатці) // Мова та історія. – 1998. – Вип. 43. – С. 15–19.

   21. Слова з мови трипільської культури в ранніх поезіях Тараса Шевченка // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права: Літературознавчі студії. – К.: МІЛП, 2001. – С. 174–178.

   22. Цінна праця про слов’янсько-кавказькі мовні зв’язки [Рец. на кн.: Вагапов А. Д. Славяно-нахские лексические параллели. – Грозный: Грозненский рабочий, 1994. – 192 с.] // Мова та історія. –1999. – Вип. 50. – С. 26–31.

   23. Проблема мови Фестського диска (грецька мова післямікенського періоду?) // Мова та історія. – 1999. – С. 34–39.

   2. Про етруські числівники (попередні результати) // Мова та історія. – 1999. – Вип. 48. – С. 14–19.

   3. Чеченська міфологія і порівняльно-історичне мовознавство // Мова та історія. – 1996. – Вип. 21. – С. 14–16.

   4. Деякі кавказькі паралелі української гідронімії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. – К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2000. – Вип. 4. – С. 35–37.

   5. Мова кімерійців: проблема східних і західних зв’язків // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. – К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2001. – Вип. 5. – С. 35–37.

   6. Трипільський мовний шар поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки” // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. – К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2002. – С. 115–122.

   7. Грецька поема за вісім століть до Гомера // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Прайм-М, 2002. – № 6. – Кн. 2. – С. 45–49.

   8. Етруська мова як можливий субстрат на території України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Східні мови та літератури. – К., 2001. – Вип. 6. – С. 32–37.

   9. Українські гідроніми невідомого походження з середземноморськими паралелями // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. – К.: Вид.-полігр. центр “Київський університет”, 2002. – С. 90–98.

   10. Надродинні мовні зв’язки у працях О. С. Мельничука: теорія, методика і практика етимологічних досліджень // Мовознавство. – 2001. – № 6. – С. 77–83.

   Додаткові:

   1. Деякі питання вивчення далеких генетичних зв’язків української мови. – К.: КДТУБА, 1996. – 78 с.

      Культури давнього Середземномор’я і походження терміна срібло. – К.: КДТУБА, 1995. – 14 с.

      Жива старовина абхазької мови. – К.: КДТУБА, 1995. – 22 с.

      Проблеми дослідження генетично невизначених мов. – К.: КДЛУ, 1996. – 48 с.

      До проблеми генеалогічної класифікації мов в аспекті віддаленої спорідненості. – К.: КДЛУ, 1996. – 32 с.

      Дешифрування Фестського диска. – К.: НДІТІАМ, 1998. – 60 с.

      Рец.: Пучков А. О., к. арх. // Art. City. Construction. – 1999. – N 4. – С. 65.

      1. Найдавніші пам’ятки грецької мови: Грецька мова кінця ІІІ – середини ІІ тисячоліття до н. е. – К.: Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2000. – 28 с.

      2. Найдавніші культури України. К.: КНУБА, 2000. – Вип. І. Трипільська культура (конспект лекції). – 20 с.

      3. Грузинські назви річок України. – К.: НДІТІАМ, 2001. – 13 с.

      4. Архитектурно-градостроительный мир древнего Средиземноморья в связи с методом “слов и вещей”. – К.: НИИТИАГ, 1996. – 48 с.

      5. Аспекти первісної культури (мова, міфологія, архітектура, мистецтво). – К.: КДТУБА, 1995. – 16 с.

      Рец.: Семчинський С. В., почесн. член АН Молдови // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. – К., 2000. – С. 36.

      1. М. Я. Марр: Бібліографічний покажчик. – К.: НДІТІАМ, 1994. – 16 с. (у співавт. з А. О. Пучковим).

      2. І. І. Мєщанінов, Й. А. Орбелі: Бібліографічний покажчик. – К.: НДІТІАМ, 1995. – 24 с. (у співавт. з А. О. Пучковим).

      3. Загадки лабиринта: Язык и культура минойского Крита. – К.: НИИТИАГ, 1998. – 94 с.

      Рец.: Борисевич В. В. // Схід і Захід у мовно-культурних зв’язках: Зб. – К., 2001. – С. 46–48.

      1. Минойская культура: Лингвистический экскурс. – К.: ИУКИ, 1998. – 102 с.

      Рец.: Зицар Ю. В., проф., почесн. член Академії мови басків // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. – К., 2000. – С. 39–40.

      1. Минойский, прототигрский, австронезийский? – К.: АТ «ВИПОЛ», 1997. – 47 с.

      Рец.: Зицар Ю. В., проф., почесн. член Академії мови басків // Мова та історія. – К., 1999. – Вип. 50. – С. 3–7).

      1. Первая письменная фиксация армянского языка за 2500 лет до Месропа Маштоца. – К.: УАННП, 2001. – 12 с.

      2. Порівняльне дослідження будівельної термінології трипільської та егейської культур // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць. – К.: НДІТІАМ, 1999. – Вип. 4. – С. 142–144.

      3. Докельтський субстрат і Кавказ // Мова та історія. – К., 1997. – Вип. 32. – С. 17.

      4. Знову про слов’янські назви коня і трипільсько-індоєвропейські мовні стосунки // Мови та культури Заходу й Кавказу: Зб. наук. праць. – К.: Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2000. – С. 20-28.

      5. Метод мовної інтерпретації мистецтва у вивченні трипільської та егейської культур // Схід і Захід у мовно-культурних зв’язках: Зб. – К.: Дослідницький семінар “Мова та історія”, 2001. – С. 26–28.

      6. Кавказ і глотогенез // Мова та історія. – 1997. – Вип. 22. – С. 14–16.

      7. Нове видання підручника з загального мовознавства [Рец. на: Семчинський С. В. Загальне мовознавство. 2-е вид., переробл. і доп. – К., 1996. – 414 с.] // Мовознавство. – 1997. – № 2–3. – С. 72–73.

      8. Академік Микола Державін: постать в історії славістики // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 1999. – С. 25.

      9. Передісторичне поширення кавказьких мов // Сучасне українське кавказознавство: Лінгвістичний аспект. – К.: ІУКС, 1999. – С. 3–10.

      10. Про давній субстрат Східного Середземномор’я // Мова та історія – 1997. – Вип. 32. – С. 18–20.

      11. Про назву кімерійців // Мова та історія. – 1998. – Вип. 43. – С. 20.

      12. Про назву річки Ібр // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції до 130-річчя Житомирської обласної наукової універсальної бібліотеки. – Житомир, 1996. – С. 88.

      13. Про походження докельтського субстрату // Мова та історія. – К., 1998. – Вип. 38. – С. 18.

      14. Проблеми праісторії української мови // Розбудова держави. – 1997. – № 2. – С. 23–25.

      15. Середземноморсько-кавказькі (“яфетичні”) назви божеств і правителів // Мова та історія. – 1997. – Вип. 31. – С. 15–16.

      16. Доісторичні поселення та житла за мовними даними // Теорія та історія архітектури і містобудування: Зб. наук. праць. – К.: НДІТІАМ, 1998. – Вип. 2. – С. 80–83.

      17. Слов’янські назви коня у світлі трипільсько-індоєвропейської проблеми // Українське, кавказьке й загальне мовознавство, культурологія: Зб. наук. праць. – К.: ІУКС, 2000. – С. 11–15.

      18. Українська мова як матеріал для дослідження трипільської культури // Проблеми державного будівництва в Україні. – К.: МІЛП, 2001. – Вип. 6. – С. 380–381.

      19. Трипільська хліборобська термінологія і картвельські мови (грузинські й сванські паралелі) // Мова та історія. – К., 2002. – Вип. 59. – С. 42–44.