Анотація до роботи:

Лубенець Н.В. Проблема самотності та криза людської суб'єктивності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. - Харківський національний університет ім. В.М. Каразіна. – Харків, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми самотності в контексті кризи людської суб'єктивності. Актуальність теми дослідження продиктована загостренням проблеми самотності в сучасній культурі. Відзначена у філософських рефлексіях криза людської суб'єктивності диктує новий ракурс прочитання даної проблематики. Самотність у рамках дослідження виступає як персональний-екзистенційний стан. Осмислення самотності базується на екзистенціальній філософії, філософії діалогу, психоаналітичній літературі, синергетичному і компаративістському підходах.

На феноменологічному рівні розгляду самотність представлена як внутрішний стан і як зовнішня ситуація. На онтологічному рівні самотність пов'язана зі вступом людини в буття. У цьому випадку самотність постає іманентною характеристикою людського існування. Також самотність пов'язана з конституюванням людської суб'єктивності, визначенням самототожності. На аксіологічному рівні розгляду самотність інтерпретується через поняття „суєта самотності” або „втеча від самотності” і „усамітнення”.

У дисертації сформульована ідея, що „втеча від самотності” в умовах сучасної культури набуває специфічних форм. На перший план виступають сучасні дивертисменти: спілкування в мережі (Інтернет, мобільний зв'язок), телеманія, меломанія. У перспективі можливого подолання самотності розглядається поняття відкритості. Відкритість являє себе у творчості, сакральному досвіді, істинному діалозі Я-Ти.

Сучасний культурний тип індивіда означений як нарцисичний. Нарцисизм є однією з причин, яка призводить до посилення проблеми самотності в сучасній культурі. Самотність виступає як останній притулок реальності існування (нульовий ступінь) Індивідуального у світі, наповненому Іншими. Також самотність інтерпретується через зв'язок з ідентичністю. Визначається, що при маргінальних типах ідентичності самотність як персональний-екзистенціальний стан трансформується.

У роботі зазначено, що на емоційному рівні самотність переживається як негативний та позитивний стан. Страждання самотності трансформується завдяки перевтіленню його в творчий заряд усамітнення.

Публікації автора:

1. Лубенец Н.В. Топология персональной идентичности // Філософські перипетії – Вісник Харківського державного університету, серія: філософія – № 437 – Харків, 1999 – С. 56-57.

2. Лубенец Н.В. Субъект в постмодернизме // Філософські перипетії – Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна, серія: філософія – № 474 – Харків, 2000 – С. 98-101.

3. Лубенец Н.В. Онтология одиночества по Э.Левинасу // Філософські перипетії – Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна, серія: філософія – № 486 – Харків, 2000 – С. 167-171.

4. Лубенец Н.В. О свободе и её осмыслении в буддийской перспективе // Філософські перипетії – Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна, серія: філософія – № 486 – Харків, 2000 – С. 166-170.

5. Лубенець Н.В. Нарцис як герой нашого часу // Наук. вісник. Серія „Філософія” / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2004. – Вип. 18. – С. 75-80.

6. Лубенец Н.В. Одиночество как возможность/необходимость духовного опыта человека // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості – Матеріали XІІІ Міжнародної науково-практичної конференції – Донецьк, 2003 – С. 190-192.

7. Лубенец Н.В. Онтологические типы одиночества в литературе // Філософія і література – Матеріали XI Харківських міжнародних Сковородинівських читань – Харків, 2004 – С. 175-177.

8. Лубенец Н.В. Институциональное и неинституциональное знание: новое понимание реальности, существования и человеческой природы // Університетська філософія в ретроспективі та перспективі – Матеріали XII Харківських міжнародних Сковородинівських читань – Харків, 2005 – С. 59-61.