1. Девіантну поведінку ми розглядаємо як таку, що суперечить прийнятим у даному суспільстві правовим, моральним, соціальним та іншим нормам. Таке поводження співвідноситься із протиправним і пов’язане з порушеннями закону. З огляду на особливості предмета нашого дослідження, слід ураховувати наявність первинної (відхилення в поведінці, що порушує соціальні норми, проте, як правило, залишається непоміченим агентами соціального контролю) та вторинної (відхилення в поведінці, що виробляються в індивіда як відповідь на реакцію інших індивідів на його вчинки) девіацій. 2. Основні причини девіантної поведінки дітей і підлітків пояснюються біологічними (масова алкоголізація та наркотизація населення; зловживання фармацевтичними препаратами; неякісне харчування вагітних; ускладнені патології вагітності й пологів; телегонія (вирішальний вплив на потомство жінки першого в її житті чоловіка – часто за генофондом не кращого); наслідки чорнобильської катастрофи; анемія та неврози в батьків) та соціально-економічними (масове скорочення мережі дошкільних закладів та оздоровниць; відсутність вузьких фахівців у системі дошкільної та шкільної освіти; недостатня кількість безкоштовних позашкільних і позакласних гуртків, клубів для розвитку дітей за інтересами; завантаженість батьків (найчастіше – їхня безграмотність і недбалість у питаннях виховання); грубі порушення санітарних норм у режимі шкільного навчання; надмірний вплив на нестійку дитячу психіку засобів масової комунікації; значне зниження життєвого рівня в країні загалом) чинниками. 3. Важливу роль у справі попередження девіантної поведінки неповнолітніх вихованців режимних установ відіграють пенітенціарні школи, що функціонують при виправно-трудових закладах. Специфічною ознакою таких шкіл є домінування виховних завдань над навчальними. Відтак чи не основна їх функція – людинотворча. Основними принципами діяльності пенітенціарної школи є: функціонування в гуманістичній парадигмі освіти, коли людина – головна цінність педагогічної культури; особистісно орієнтований підхід до освіти (збереження й відновлення тілесного та духовного здоров’я вихованців, їх особистої свободи, моральності, пошуку сенсу життя); ресоціалізація особистості учнів (надання їм можливості вільної адаптації в умовах ринкової економіки, масового безробіття, підвищення вимог до рівня кваліфікації робітників і службовців); культурна ідентифікація вихованців (переживання почуття приналежності до національної культури, інтерналізація духовних цінностей народу, патріотична самосвідомість тощо). Пенітенціарна школа виконує такі головні функції: освітню; ресоціалізації; валеологічну; правового захисту й охорони; рекреаційну; самоактуалізації; корекційну. 4. Методи педагогічного впливу на неповнолітніх вихованців режимних установ повинні відповідати таким основним принципам: педагогічний оптимізм; повага до особистості, розуміння душевного стану вихованця; розкриття мотивів і зовнішніх обставин девіантної поведінки; зацікавленість долею неповнолітніх девіантів. Головне завдання пенітенціарних шкіл – забезпечити зміни в світогляді учнів, виховати людей громадянського суспільства. Прийоми педагогічного впливу на дітей і підлітків, що виховуються в режимних установах, розподіляються на три основні групи: творчі (сприяють покращенню стосунків між вихователем і вихованцем, встановленню душевного контакту, підвищенню успішності школярів), гальмівні (прийоми, в яких відкрито виявляються влада вихователя (осуд, покарання, наказ, вияв обурення) та паралельна педагогічна дія (натяк, іронія, розвінчання, удавана недовіра, виконання певної справи замість вихованця тощо) та допоміжні (спрямовані на організацію зовнішньої опори правильної поведінки та відмову від фіксації окремих вчинків вихованців). Позитивних результатів у виправному процесі можна досягнути лише за умови правильно організованої виховної роботи із осудженими. Йдеться про систему педагогічно обґрунтованих заходів, що сприяють подоланню особистісних деформацій неповнолітніх, їх всебічному розвиткові, законопослушній поведінці й соціальній адаптації після звільнення. Науково обґрунтована організація виховної роботи потребує врахування різних чинників, особливо тих, що стосуються мотиваційного середовища формування поведінкових установок. У цьому контексті особливого значення набуває вивчення найпоширеніших стереотипів поведінки засуджених, що стають наслідком неоднакового сприйняття ними виправного впливу. 5. Цілеспрямована організація міжособистісних і групових конфліктів є невід’ємною складовою адміністративного управління мікросередовищем осуджених. Вивчення взаємовідносин у середовищі режимної установи дає змогу виявити й позитивні риси засуджених, на які можна спиратися у виховній роботі і які слід зміцнювати. Спостереження за поведінкою неповнолітніх девіантів, процесом їхньої адаптації до умов відбування покарання й ставленням до виправного впливу на них свідчать про необхідність диференційованого підходу до виховної роботи з осудженими. Отже, попередження девіантної поведінки вихованців режимних установ для неповнолітніх – це формування у них шанобливого ставлення до людини, суспільства, праці, норм, правил і традицій людського співжиття та стимулювання правослухняної поведінки. Основними засобами попередження є режим відбування покарання, суспільно корисна праця, виховна робота та загальноосвітнє й професійно-технічне навчання. Перспективними напрямками для подальших історико-педагогічних досліджень вважаємо: виявлення специфіки педагогічного впливу на поведінкові моделі неповнолітніх вихованців режимних установ із різним ступенем сприйняття (високий, середній, низький); розробку комплексних заходів постійного психолого-педагогічного впливу на неповнолітніх девіантів з метою мотивації їх позитивної поведінки; вироблення ефективних методик попередження (ліквідації) конфліктних ситуацій у середовищі вихованців режимних установ для неповнолітніх. Питання боротьби з правопорушеннями й злочинністю слід розв’язувати єдиними зусиллями держави та її інституцій, громадських органів і організацій, трудових колективів, окремих громадян. Мусимо констатувати, однак, факт постійного і значного зростання виявів девіантної поведінки, правопорушень, злочинності у середовищі неповнолітніх, що є наслідком їх дезадаптованості в сучасному суспільстві. Чи не основною причиною такого стану речей, із нашого погляду, слід вважати відсутність взаєморозуміння, наступності в діяльності відомств, причетних до профілактичної, в тому числі корекційної, роботи з неповнолітніми девіантами, правопорушниками. Тимчасом саме єдність дій усіх учасників цього процесу сприятиме ефективному розв’язанню завдань зміцнення правопорядку. Окрім того, гарантією успішної роботи в цьому напрямку є правові й організаційні основи попереджувальної діяльності. Від того, наскільки науково обґрунтованими та адекватними будуть методи й форми цієї діяльності, значною мірою залежить ефективність реалізації суспільством своїх попереджувальних функцій. Не менш актуальною вважаємо проблему створення в загальноосвітніх навчальних закладах класів спеціального навчання – не лише для розумово відсталих, для дітей із порушеннями зору чи глухих, а й для соціально та емоційно неврівноважених дітей і підлітків. Не слід також нехтувати позитивним досвідом по попередженню девіантної поведінки неповнолітніх, накопиченим у США, Франції, Німеччині, інших розвинених країнах). Основний зміст роботи відображений у таких публікаціях автора: Бадьора С.М. Специфіка й ефективність методик педагогічної роботи з різними категоріями девіантів/ С.М. Бадьора /Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України // Проблеми освіти. - К., 2007. – Вип. 52. – С. 350-356.
2. Бадьора С.М. Методики корекції девіантної поведінки: ресоціалізація та індивідуальна робота / С.М. Бадьора / Слов’янський державний педагогічний університет// Гуманізація навчально-виховного процесу. – Слов’янськ - 2007. – Вип. ХХХVIII. – С. 244-250. 3. Бадьора С.М. Індивідуальний та диференційний підхід до осіб з девіантною поведінкою. Програми перевиховання / С.М. Бадьора / РВНЗ «Кримський гуманітарний університет// Проблеми сучасної педагогічної освіти. – Ялта. – 2007. – Вип. 13. - Ч. 2. – С. 3-17. 4. Бадьора С.М. Модель розвитку девіантної поведінки особи і коригуючі прийоми педагогічного впливу / С.М. Бадьора / Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука// Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. –Рівне. – 2008. – Частина І. – С. 43-51. 5. Бадьора С.М. Проблеми злочинності неповнолітніх у контексті девіантної поведінки/ С.М. Бадьора/ Інститут вищої освіти АПН України// Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору. – К., 2008. – Додаток 3, том ІІ (9). – С.40-44. 6. Бадьора С.М. Девіантна поведінка як об’єкт педагогічних спостережень/ С.М. Бадьора/ Зб.наук.праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Інститут духовного розвитку людини// Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – Луганськ. – 2007. - Випуск 4(23). – С.18-35. 7. Бадьора С.М. Християнська етика – пропедевтичний чинник девіантної поведінки/ С.М. Бадьора/ Зб.наук.праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Інститут духовного розвитку людини// Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – Луганськ. – 2008. - Випуск 1(24). – С.3-22. | 