У дисертації на основі вивчення та аналізу історико-педагогічної, педагогічної, соціально-філософської літератури досліджено та зроблено висновки про зміст, форми, методи і напрями реформування загальної середньої освіти США в 1950-ті – 1990-ті рр. Це дозволило охарактеризувати стан загальної середньої освіти США в другій половині ХХ ст., концептуальні засади модернізації американської загальної середньої освіти в цей період, перспективи творчого застосування позитивного американського досвіду реформування освіти в Україні. 1. Аналіз історико-педагогічних та соціально-філософських джерел свідчить про те, що філософсько-методологічні засади освіти в США ґрунтуються на прагматично-прикладному підґрунті. Останнє є характерною рисою реформаторської педагогіки, яку відрізняє практична спрямованість навчання та виховання. Розвиток такої освітньої парадигми сприяв самоутвердженню та поширенню неопрагматизму як абсолютизації принципу самореалізації, а також упровадженню в школах конституційних положень про права й свободи людини. Особливістю американської системи освіти є індивідуалізація навчання, розвиток здібностей, необхідних для змагання та обов'язкової перемоги в умовах конкуренції. 2. Проведене дослідження дозволило виявити, що еволюція становлення загальної середньої освіти в Америці відбувалася за двома хронологічними періодами: 1) передінформаційного суспільства – кінець ХІХ – 80-і рр. ХХ століття та 2) інформаційного суспільства – 90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ століття. Період передінформаційного суспільства віддзеркалює особливості історичного розвитку США, ґрунтується на власне національній трансформації тенденцій світового розвитку. Реформування загальної середньої освіти в другій половині ХХ ст. відбувалося на декількох етапах. Невідповідність змісту загальної середньої освіти об’єктивним вимогам науково-технічної революції зумовило оновлення технічного устаткування навчального процесу, форм і методів навчання в 1950-х – 1960-х роках. На цьому етапі відбувся максимально інтенсивний розвиток системи освіти в США. На наступному етапі, в 1960-х – 1970-х роках, посилення боротьби національних меншин за якість освіти зумовило низку реформ освіти в напрямі її егалітаризації. Впровадження білінгвістичної освіти обґрунтовано в низці законів (“Закон про громадянські права” – 1964 р., “Закон про двомовну освіту” – 1968 р.). Результатом цієї політики стало “відкрите навчання”, коли зміст освіти визначався самими учнями. Відмінено класно-урочну систему та оцінювання знань учителем. У 1970 – 1980-ті рр. відбувається повернення назад до базисних наук, до відродження класно-урочної системи та до традицій систематичного навчання. Актуальною стає реформа змісту освіти в напрямі її гуманітаризації, яка триває й дотепер. Реформування освіти в період інформаційного суспільства зумовлено, з одного боку, переглядом наслідків реформ, що здійснювалися в передінформаційний період, а з іншого, – кардинальними змінами умов суспільного життя в усьому світі. У цей період в американському суспільстві виникли суперечності, які виявилися в характері навчання – за академічною або професійною моделлю, що спричинило виникнення шкіл двох типів: елітарної і масової. Відсутність наслідування в системі освіти, особливо між початковою ланкою та середньою спонукало розробку єдиних освітніх стандартів. У зв’язку з цим постала необхідність законодавчо врегулювати регіональну самостійність закладів освіти на рівні федеральної влади. На сучасному етапі ці суперечності поглибилися і виявилися між стандартизованим навчанням та індивідуальними потребами учнів, між ускладненням навчального матеріалу та пізнавальними можливостями дитини, між тенденцією до спеціалізації та всебічним розвитком особистості. Провідним принципом сучасної освітньої парадигми США стає конструктивізм – освіта набуває вузько професійного характеру. Основний документ цього періоду – Програма "Америка-2000. Стратегія освіти", завданням якої є радикальна зміна школи через розробку стандартів на світовому рівні. 3. Найважливішим завданням шкільних реформ США в 1950-х – 1990-х була модернізація освітньої програми, яка забезпечила конкурентоздатність Америки на світовому рівні. Розв’язанню цього глобального завдання передусім сприяли стандартизація змісту освіти як сукупність чітко визначених нормативних вимог до змісту навчальних програм, обов’язкового мінімуму знань та вмінь школярів, диференціація як розширення переліку навчальних предметів і курсів на основі вільного вибору школяра та гуманізація шкільної освіти як процес засвоєння школярами трьох основних сфер людських знань – гуманітарних, суспільних, природничих. Основними складниками інноваційної політики шкільної системи освіти США стає екологічна освіта, сучасні технології, гуманітарна освіта, полікультурна освіта. 4. Стратегічними завданнями шкільної освіти як США, так і України в контексті інтернаціоналізації є подолання суперечностей між потребами розвитку універсальних якостей та збереженням потенційно індивідуального ядра кожної особистості на засадах високої духовності та морально-етичної рефлексії. На шляху інтегративної дії суттєву роль може виконати цілеспрямована робота зі зближення національних освітніх концепцій і інваріантних освітніх ідеалів і цінностей на всіх етапах навчання, виховання і розвитку. Пошук конструктивних механізмів толерантного єднання людських співтовариств спрямований на зближення України і США у сфері освіти, на їх взаєморозуміння і співробітництво, подолання конфронтації і ворожнечі народів і держав через національно-етнічні, релігійні, політичні й економічні розбіжності, несумісність життєвих цінностей, світоглядних, моральних, ментальних пріоритетів. Це сприятиме розвитку українсько-американського освітнього простору не тільки важливого для обох країн, а й відкритого для поступового залучення інших держав у такі інтегративні процеси. Формування єдиного освітнього простору – цілеспрямований процес, заснований на взаємній зацікавленості суб'єктів інтеграції в створенні таких освітніх структур, які б найбільшою мірою відповідали толерантним взаєминам відповідних співтовариств не лише в освіті, але й в інших сферах громадського життя. 5. Ефективною формою творчого застосування позитивного досвіду освіти США в Україні є створення спільних українсько-американських навчальних закладів, надання можливості випускникам ВНЗ України і США навчатися одночасно в аспірантурі обох країн зі здобуттям відповідних наукових ступенів і учених звань, обміни делегаціями вчителів, школярів і студентів, професійно-педагогічний туризм. Це дасть змогу застосувати в освітній практиці України позитивні здобутки стандартизації, диференціації та гуманізації змісту освіти, набуті американською школою. Проведений аналіз процесів реформування зарубіжної школи показав, що визначальним для освітньої політики шкільної системи США є вирішення питань централізації та децентралізації в управлінні галуззю, забезпечення кожного учня правом вибору й однаковими умовами для здобуття загальної освіти незалежно від його соціально-генетичних можливостей, а також умов для безперервної освіти особистості впродовж усього життя, збільшення державних та приватних інвестицій в освіту. Актуальним для подальшого дослідження є з’ясування комплексу стратегічних завдань реформування освітньої системи США у світовому контексті від заснування до сучасного стану. | 