Анотація до роботи:

Телефанко Б.М. Проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступення кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Львівський юридичний інститут МВС України, Львів, 2004.

Вперше на рівні монографічного дослідження в теорії кримінально-виконавчого права України комплексно розглядається проблема соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування. Аналізується поняття соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування, досліджуються правові засади соціальної адаптації, особистість звільненого з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування у механізмі соціальної адаптації та постпенітенціарне забезпечення процесу соціальної адаптації. Визначаються правові підстави і умови звільнення від покарання з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта помилування, а також правові і соціально-психологічні проблеми удосконалення практики здійснення процесу соціальної адаптації. На підставі проведеного дослідження формулюються пропозиції щодо вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального та криміналь-но-виконавчого законодавства України, а також Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк”.

Проведений аналіз проблем соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону про амністію або акта помилування, дає підстави зробити наступні висновки:

1. Оскільки серед практиків немає чіткого розмежування понять “соціальна реабілітація” і “ресоціалізація”, дані поняття вживаються як синоніми, то необхідно провести розмежування між ними. Пропонується розглядати ресоціалізацію, як функцію покарання. Крім цього Кримінально-виконавчий кодекс України оперує поняттями не “соціальна адаптація” і “соціальна реабілітація”, а поняттями “дільниця соціальної адаптації” і “дільниця соціальної реабілітації”.

2. Унаслідок дослідження поняття соціальної адаптації виявлено, що серед науковців немає одностайності щодо його визначення. У зв’язку з цим дисертантом пропонується наступна дефініція соціальної адаптації особи, звільненої з кримінально-виконавчої установи – це пристосування особи до соціального середовища, повне відновлення прав і свобод з метою забезпечення оволодіння нею соціальними нормами, правилами, цінностями, соціальним досвідом та встановлення ефективного соціального контролю за її поведінкою.

3. Амністія та помилування, слугуючи засобом загальної і спеціальної превенції, в той же час є засобом регулювання чисельності у місцях позбавлення волі. В актах про амністію визначають коло засуджених, на яких поширюється амністія і умови її застосування, а також категорії осіб, на яких амністія не поширюється. Помилування може бути застосоване до будь-якої особи, котра вчинила будь-які злочини і щиросердечно розкаялась в їх вчиненні та довела своє виправлення. Акти про помилування завжди персоніфіковані. Амністії і помилування об’єднує дві суттєві обставини: джерелом кожної із цих правових підстав звільнення є волевиявлення відповідної галузі державної влади; за часом, хронологічно, дві підстави наступають за вже вчиненим злочином.

4. За роки незалежності в Україні було проведено 17 амністій. Автор не піддає сумніву існування інституту амністії, але констатує недоцільність проведення щорічних амністій і звільнення одночасно великої кількості осіб, а пропонує регулювати кількість осіб у місцях позбавлення волі, тобто “розвантажувати” виправні колонії більшою мірою умовно-достроковим звільненням, звільнення осіб на підставі акта помилування, заміною покарання більш м’яким, ширше запроваджувати альтернативні позбавленню волі покарання.

5. Автор доводить, що соціальна адаптація включає в себе як соціальну допомогу звільненим, так і соціальний контроль за їх поведінкою після звільнення. Пропонується доповнити закон України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” новою статтею про організацію контролю за особами, звільненими після відбуття покарання.

6. Обґрунтовується необхідність удосконалення ст.111 і 156 Кримінально-виконавчого кодексу України з метою закріплення права засудженого на короткочасні виїзди за межі виправних колоній для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення та необхідності створення умов громадським організаціям для безперешкодного у встановленому порядку відвідування установ з метою активної участі у підготовці до звільнення засуджених.

7. Обґрунтовується потреба запровадження обов’язкової реєстрації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ на підставі закону про амністію або акта помилування у територіальних органах внутрішніх справ і встановлення адміністративної відповідальності за ухилення від такої реєстрації.

8. Дисертантом доводиться необхідність запровадження умовного звільнення від покарання на підставі акта помилування, а також умовного звільнення від покарання на підставі закону України про амністію з використанням інституту іспитового строку. У зв’язку з цим рекомендується ввести відповідні зміни до Закону України “Про застосування амністії в Україні”, та “Положення про порядок здійснення помилування”.

9. Дисертант обґрунтовує необхідність встановлення попередньої підготовки матеріалів про помилування комісіями з розгляду питань про помилування засуджених, які слід утворити при обласних державних адміністраціях та оприлюднення Указів Президента України про помилування осіб для громадськості не пізніше як у 15-ти денний строк.

10. Автор доводить необхідність створення у структурі Міністерства праці і соціальної політики України спеціалізованої служби, яка б займалась соціальною підтримкою та захистом громадян, які звільнились з місць позбавлення волі, оскільки у вирішенні цього питання беруть участь багато державних органів і необхідний високий рівень їх взаємодії і координації.

11. Пропонується передбачити на законодавчому рівні можливість створення центів соціальної адаптації громадськими організаціями при допомозі місцевих і центральних органів влади на базі простоюючи підприємств з наданням тимчасового місця проживання і працевлаштування. Одна з найбільш перспективних форм розв’язання проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з кримінально-виконавчих установ, на думку дисертанта, є Бродівський притулок соціальної адаптації.

Публікації автора:

1. Телефанко Б.М. Соціальна адаптація осіб, звільнених з виправно-трудових установ // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Київ. – 1998. – №1 –с.96-98.

2. Телефанко Б.М. Соціальна адаптація звільнених з виправно-трудових установ як чинник зниження рецидивної злочинності в Україні// Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Випуск 35. – с. 449-452.

3. Телефанко Б.М. Соціальна адаптація звільнених з місць позбавлення волі в порядку амністії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Випуск 36. – с. 508-511.

4. Телефанко Б.М. Юридичний аналіз звільнення від покарання з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта про помилування // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України, 2002. – №2. – с. 58-64.

5. Телефанко Б.М. Актуальні проблеми удосконалення законодавства і практики здійснення процесу соціальної адаптації звільнених з виправно-трудових установ на підставі закону України про амністію або акта помилування//Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування//Збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. – Хмельницький: ХІУП, 2002. – с.105 –108.

6. Телефанко Б.М. Особистість звільненого з виправно-трудових установ на підставі закону України про амністію або акта про помилування як суб’єкт соціальної адаптації//Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали 9 регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003р. – Львів: Юридичний факультет Львівсь-кого національного університету імені Івана Франка, 2003. – с. 459 – 462.

7. Телефанко Б.М. Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства з питань соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі на підставі закону України про амністію або акта про помилування//Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства: матеріали науково-практичної конференції. 4-5 квітня 2003р. – Львів, Львівський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, 2003. – С.278-281).

8. Кримінально-виконавче право України: Навчальний посібник / Колб О.Г., Телефанко Б.М. та ін. – Луцьк, 2000. – 165 с.

9. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі. Методичні рекомендації/Колб О.Г., Телефанко Б.М. – Луцьк, 2000. – 55с.