Анотація до роботи:

Колібабчук Т.В. Продуктивність культур ланки зерно-бурякової сівозміни залежно від систем удобрення в Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. – Інститут цукрових буряків УААН, Київ, 2006.

В умовах нестійкого зволоження Лісостепу України удосконалені елементи вирощування культур ланки зерно-бурякової сівозміни шляхом застосування оптимальних систем внесення органічних та мінеральних добрив і використання побічної продукції рослинництва.

Оптимальні дози добрив краще забезпечують рослини елементами живлення і знижують витрати вологи ґрунту на формування одиниці врожаю.

Урожайність коренеплодів і збір цукру при внесенні під основний обробіток ґрунту мінеральних добрив в дозі N₁₂₀P₅₀K₁₄₀ порівняно з контролем без добрив збільшилися відповідно на 11,2 і 1,83 т/га. Кращі технологічні якості коренеплодів цукрових буряків були в цьому ж варіанті та за органо-мінеральної системи із зменшеною в ній вдвічі кількості мінеральних добрив.

Найвища урожайність основної і побічної продукції пшениці озимої отримана у варіанті повного мінерального добрива в поєднанні з післядією органічних добрив, внесених під попередню кукурудзу на зерно; на фоні післядії органічних добрив ефективним є застосування зменшеної вдвічі дози мінеральних добрив (N₃₀P₂₅K₃₀). Середню врожайність зерна ячменю ярого на рівні 4,7 т/га можна отримати при внесені під пшеницю озиму і буряки цукрові мінеральних добрив і використанні на їх фоні дії та післядії побічної продукції попередників.

Коефіцієнти енергетичної ефективності систем удобрення по кращих варіантах становлять в межах від 1,65 до 1,83.

1. У дисертації узагальнено експериментальні дані, наведено напрям вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні закономірностей формування продуктивності культур у ланці: пшениця озима – буряки цукрові – ячмінь ярий, якісних показників продукції та удосконаленні технології їх вирощування в умовах Лісостепу шляхом застосування різних систем удобрення.

2. Водний режим чорнозему опідзоленого, насамперед, пов’язаний з біологічними особливостями вирощуваних культур, різним ступенем зволоження ґрунту характеризується накопиченням вологи у весняний період, суттєвим зменшенням її запасів до середини літа та підвищенням до зими. Внесення добрив зумовлює певною мірою більш ефективне споживання доступної вологи. Між рівнем урожайності коренеплодів і кількістю опадів за червень виявлено середньої сили позитивний зв’язок (r = 0,57, який діє в межах 32% вибірки – R² = 0,32).

3. Систематичне застосування мінеральних і органічних добрив під пшеницю озиму та буряки цукрові сприяє покращанню агрохімічних показників ґрунту чорнозему опідзоленого, значно підвищує вміст доступних для рослин форм мінерального азоту, фосфору та калію. Найбільш значне зростання кількості рухомих форм елементів живлення спостерігається при використанні мінеральної системи удобрення під пшеницю озиму N₈₀Р₅₀К₆₀ і буряки цукрові N₁₂₀Р₁₀₀К₁₄₀ та в поєднанні її з дією і післядією 40 т/га гною.

4. Збільшення доз азотних добрив вдвічі підвищує вміст мінерального азоту як в орному (0-30 см), так і в підорному (31-40 см) шарах ґрунту за рахунок низхідної міграції нітратів із ґрунтовою вологою. Зростання доз фосфорних і калійних добрив збільшує вміст рухомих форм фосфору і калію на початку вегетації буряків цукрових відповідно на 6–31 і 9–46 мг/кг орного шару ґрунту. Запаси рухомих сполук основних елементів живлення більш істотно підвищуються при поєднанні мінеральних добрив з гноєм, соломою пшениці озимої та гичкою буряків цукрових. Так, при їх застосуванні розширилося співвідношення вмісту рухомих фосфатів на 7,6-39,2% в орному шарі ґрунту порівняно з контролем та на 11,6-36,2% в підорному, створюючи сприятливі умови для забезпечення рослин фосфором.

5. Азотні і фосфорні добрива як при прямій дії, так і в післядії підвищують вміст азоту і фосфору у рослинах досліджуваних культур, а калійні – вміст калію у побічній їх продукції (соломі, гичці).

6. Пшениця озима і ячмінь ярий на мінеральному і, особливо, на органо-мінеральному фонах добрив скорочують початкові періоди росту і розвитку на 1-2 дні, а під час дозрівання – навпаки, збільшують їх. Буряки цукрові в період другої пари листків збільшують масу 100 рослин на фоні добрив до 74,2-119,0 г при масі на контролі 57,8 г, фосфорні добрива у найменшій дозі Р₅₀ та за підвищення її до Р₁₅₀ сприяли зростанню маси 100 рослин на 23,8-32,2 г. Особливо вагомий вплив на цей показник був у варіанті поєднання органічної системи живлення з мінеральною у разі збільшення в річній дозі частки фосфорних добрив.

7. Заорювання побічної продукції пшениці озимої в поєднанні з внесенням повного мінерального добрива (N₁₂₀Р₁₀₀К₁₄₀) за впливом на продуктивність буряків цукрових було рівноцінним застосуванню 40 т/га органічних добрив на їх фоні. Їй не поступалась і мінімалізована мінеральна система живлення (N₆₀Р₅₀К₇₀) на фоні 40 т/га гною.

8. Найвища урожайність основної і побічної продукції пшениці озимої була у варіантах повного мінерального добрива в поєднанні з післядією органічних; досить ефективним було застосування зменшеної вдвічі дози мінеральних добрив (N₄₀Р₂₅К₃₀) на фоні післядії органічних, внесених під передпопередник – кукурудзу на зерно.

9. Урожайність коренеплодів буряків цукрових і збір цукру при внесенні під основний обробіток ґрунту мінеральних добрив у дозі N₁₂₀Р₅₀К₁₄₀ порівняно з контролем збільшилися відповідно на 11,2 та 1,83 т/га. Подальше підвищення дози фосфору в повному мінеральному добриві було неефективним.

10. Кращі технологічні якості коренеплодів буряків цукрових були при застосуванні мінеральної (N₁₂₀Р₅₀К₁₄₀) та органо-мінеральної із зменшеною в ній вдвічі (N₆₀Р₅₀К₇₀) кількістю мінеральних добрив.

11. Середню врожайність зерна ячменю ярого на рівні 4,7 т/га можна отримати при внесенні під пшеницю озиму і буряки цукрові оптимальних доз мінеральних добрив і використання на їх фоні післядії і прямої дії побічної продукції попередників.

12. Винос основних елементів живлення на одну тонну основної продукції з урахуванням відповідної частини не товарної, більшою мірою залежить від біологічних особливостей культур, ніж від рівня удобрення. Так, винос азоту, фосфору і калію становить: для пшениці озимої – 21,8-25,9, 9,0-10,6 та 15,3-19,0; буряків цукрових – 3,4-4,3, 0,9-1,4, і 4,7-5,2; ячменю ярого – 12,2-16,8, 21,4-27,8 та 16,9-20,6 кг/га відповідно. Виявлена чітка специфіка засвоєння елементів живлення із добрив залежно від доз, видів та способів їх внесення. Коефіцієнти використання поживних речовин з мінеральних добрив для буряків цукрових становили: азоту – 53,3-76,7, фосфору – 18,7-34,0, калію – 51,7-75,7%; органічних в поєднанні з мінеральними відповідно – 24,6-36,6, 16,4-23,0 та 25,8-28,9%.

13. Економічна і енергетична ефективність оптимальних систем удобрення під культури зерно-бурякової ланки сівозміни висока. Порівняно з контролем без добрив варіанти з внесенням добрив під буряки цукрові мали собівартість тонни коренеплодів нижчу на 8-11%, умовно чистий доход -вищий на 943,02-987,16 грн. /га, а рівень рентабельності - на 18-25%. Коефіцієнт енергетичної ефективності систем удобрення по кращих варіантах був у межах від 1,65 до 1,83.