На підставі детального аналізу теоретичної та практичної підготовки фахівців для сфери соціальних послуг в університетах Канади, а також вивчення тенденцій розвитку професійної освіти соціальних працівників, нами було сформульовано наступні висновки: 1. Соціальна робота в Канаді як сфера професійної діяльності ґрунтується на широкому спектрі різних наукових теорій, підходів і методів. Теорія систем, екологічна теорія, емпірична теорія, гуманізм, психодинамічна теорія, біхевіоризм, соціальний конструктивізм, теорія кризи, теорія, спрямована на вирішення проблем, та фемінізм – провідні теорії, положення яких сьогодні дуже широко застосовуються в практичній соціальній роботі Канади. Результати дослідження дають нам підстави стверджувати, що наукова обґрунтованість визначає високий рівень ефективності надання соціальних послуг різним категоріям клієнтів на всіх рівнях соціальної роботи в цій країні. 2. Практична професійна діяльність соціальних працівників у Канаді характеризується певними специфічними особливостями (надання соціальних послуг і управління сферою соціальних послуг). Рівень поінформованості населення щодо можливостей одержання відповідної допомоги є досить високим, що забезпечується, зокрема, наданням населенню такої послуги, як інформаційні візити. Одним із найпоширеніших типів закладів соціальної роботи є клініки соціальної роботи. Мережа закладів надання соціальних послуг є добре фінансованою та широко розгалуженою. Рівень забезпеченості сфери соціальної роботи висококваліфікованими кадрами – досить високий (за винятком сільської місцевості). Серед пріоритетних напрямків розвитку сфери надання соціальних послуг доцільно виділити соціальну роботу з корінним населенням, жінками і дітьми, роботу із соціальної адаптації еміґрантів, роботу з неповносправними, запобігання насильству, соціальну роботу з узалежненими, роботу з представниками сексуальних меншин, а також соціальне забезпечення. 3.1. Професійна підготовка соціальних працівників в університетах Канади здійснюється на кількох рівнях: бакалаврат, маґістратура, докторантура, короткотермінові курси підвищення кваліфікації, підготовка супервізорів-керівників практики студентів тощо. Система університетської освіти Канади передбачає, окрім цього, наявність додаткового передмаґістерського кваліфікаційного року навчання, успішне завершення якого дає змогу бакалаврам інших спеціальностей змінити свій фах і продовжити навчання за програмою підготовки маґістра соціальної роботи. Даючи загальну характеристику змісту професійної підготовки соціальних працівників в університетах Канади, можемо виділити його основні риси. На рівні бакалаврату: 1) спільне одно-дворічне вивчення дисциплін загальної підготовки без урахування профілю обраної спеціальності; 2) вивчення фахово-орієнтованих дисциплін; 3) значна увага практичній підготовці студентів (їй відводиться близько третини навчального часу). На рівні маґістратури: 1) наявність переважно двох спеціалізацій: клінічна соціальна робота й управління сферою соціальних послуг; 2) відведення близько третини навчального часу практичній підготовці студентів (якщо не передбачається написання кваліфікаційної магістерської роботи). На рівні докторантури: 1) широка свобода вибору тематики докторських досліджень у рамках пріоритетних напрямків наукових досліджень структурних підрозділів університетів; 2) обов’язковість вивчення низки теоретичних навчальних курсів упродовж перших двох років навчання; 3) обов’язковість проходження педагогічної практики для докторантів, які не мають досвіду викладання. Комплексне дослідження організаційних аспектів професійної підготовки соціальних працівників в університетах Канади дає нам підстави вважати, що така підготовка характеризується системністю, гнучкістю, індивідуальним підходом, можливістю здобуття певного ступеня чи підвищення кваліфікації у системі ступеневої освіти. 3.2. Зміст курсів навчальних дисциплін побудований відповідно до вимог принципів послідовності та наступності, а композиційно-структурний зміст програм курсів дисциплін проявляється в організації тематичних блоків і не будується за жорсткими моделями (кожен університет країни є відносно автономною навчально-науковою одиницею). Більшість програм професійної підготовки бакалаврів, маґістрів соціальної роботи та докторів філософії з соціальної роботи є акредитованими Канадською асоціацією шкіл соціальної роботи. Зміст курсів навчальних дисциплін таких програм є досить близьким. Завдяки укладеним нами класифікаціям навчальних дисциплін, які викладаються студентам бакалаврату та маґістратури, нам вдалося визначити уміння і навички, якими повинні володіти студенти після вивчення ними певних дисциплін, а також проаналізувати провідні ідеї груп навчальних дисциплін. На кожному наступному рівні до уже набутих студентами вмінь і навичок у процесі вивчення певних курсів дисциплін додаються ще й нові. У такий спосіб студенти поглиблюють свою базу теоретичних знань, набувають нових умінь і навичок. 3.3. В університетах Канади переважають стаціонарна та дистанційна форми навчання. Графік навчальних занять формується з урахуванням індивідуальної навчальної програми підготовки студента. Дистанційне навчання потужно підкріплене системою пакетів навчально-методичних завдань, які скеровують студента в потрібне русло подальшої діяльності. Провідною формою організації навчальних занять у Канаді є інтегроване 3-годинне заняття, в ході якого органічно поєднуються лекційна форма викладу навчального матеріалу з практичною роботою над його закріпленням. Семінарські заняття полягають в обговоренні змісту навчально-наукових джерел, самостійно опрацьованих студентами на основі матеріалів для читання, укладених для них викладачами. Серед інших форм слід відзначити індивідуальні консультації, самостійну роботу студентів, котра включає опрацювання літератури, роботу з Інтернет-джерелами, написання письмових робіт, підготовку презентацій тощо. Аналізуючи форми контролю засвоєння знань, можемо констатувати, що, окрім презентацій, захисту маґістерських і докторських робіт, усі форми контролю є письмовими. Це сприяє підвищенню рівня об’єктивності оцінювання знань з дотриманням принципу конфіденційності. Серед методів організації навчальних занять в університетах Канади превалюють інтерактивні (робота в групах, рольові ігри, брейн-стормінґ). Такі методи забезпечують моделювання професійних ситуацій, формування вмінь і навичок вирішення задач, розвивають креативне мислення. 3.4. У канадській моделі навчання центральне місце посідає студент як первинний реципієнт. Увесь навчальний процес зорієнтований на його потреби та інтереси і на забезпечення належного зворотного зв’язку в системі „викладач – студент” (форми оцінювання роботи викладача, які заповнюються студентами, опитування щодо задоволеності студентів навчальним процесом). 3.5. Рівень забезпеченості навчального процесу навчальною та методичною літературою є достатньо високим, як і рівень технічного оснащення навчального процесу (повна комп'ютеризація бібліотечних фондів, використання відео- та аудіотехніки під час практичних занять), що є важливими чинниками підвищення його ефективності. Важливе місце в організації навчального процесу посідає розробка дидактичних завдань, роздаткових тематичних матеріалів, пакетів завдань для дистанційного навчання. 3.6. Практична підготовка соціальних працівників у Канаді здійснюється за однією з двох моделей: університетською або „агенційною, з яких друга є більш ефективною. 4. На основі проведеного дослідження пропонуємо такі шляхи творчого використання кращих здобутків досвіду Канади: а) у вітчизняній системі вищої освіти дотримуватися принципів системності, гнучкості, індивідуального підходу до студента, наступності та послідовності; б) удосконалити зміст навчальних програм підготовки соціальних працівників в Україні на всіх рівнях (за умови відповідності вітчизняним стандартам підготовки фахівців для сфери соціальних послуг, з урахуванням закордонного досвіду, вимог світових стандартів, узгодженості змісту таких програм на різних рівнях); в) ширше використовувати інтерактивні методи навчання, новітні для вітчизняної системи освіти форми організації навчальних занять (презентації, тренінги), інноваційні методи організації занять, у т.ч. з використанням відео- та аудіотехніки, письмові форми контролю знань; г) ширше залучати студентів до виконання самостійних завдань (підготовки презентацій, написання проектів соціальних програм та ін.); д) розробити модель організації навчального процесу, орієнтовану на студента; е) запровадити проміжний між рівнем бакалавра та ступенем маґістра рівень, який передбачав би можливість перекваліфікації випускників закладів медичної, психолого-педагогічної, соціологічної освіти; є) суттєво збільшити кількість навчальних годин для практичної підготовки студентів, створити належні умови проходження студентами практики; застосовувати „агенційну модель” практичної підготовки соціальних працівників в умовах вітчизняних ВНЗ; ж) здійснювати на базі навчальних закладів підготовку супервізорів-керівників практики студентів; з) активізувати процеси комп’ютеризації бібліотечних фондів, каталогів, підвищити доступність мережі Інтернет; и) для студентів заочного відділення встановити обов’язкову вимогу – працювати в соціальній сфері, для інших – перейти на організацію неповного тижневого навантаження; і) активніше розвивати дистанційну освіту за умови відповідного дидактичного та технічного забезпечення; ї) створити центри допомоги студентам у навчанні та „центри кар’єри”; й) запровадити інтердисциплінарні спеціалізації, які б поєднували знання, вміння і навички споріднених із соціальною роботою галузей: медицини й соціальної роботи, юриспруденції та соціальної роботи, педагогіки та соціальної роботи; к) забезпечити можливість післядипломної освіти фахівців, а також активнішої участі практиків у конференціях, тренінгах; л) розвивати соціальну роботу як наукову галузь, окрему від соціології та педагогіки з можливістю присвоєння ступенів кандидата і доктора наук із соціальної роботи. До сфер подальшого наукового пошуку у вивченні проблеми професійної підготовки соціальних працівників на прикладі Канади можуть належати: особливості практичної підготовки соціальних працівників у коледжах та університетах; підготовка супервізорів-керівників практики студентів; підготовка соціальних працівників за програмами дистанційної освіти. |
