У дисертації представлені теоретичні узагальнення і нове рішення проблеми емпатійної детермінації професійного самовизначення сучасного юнацтва на рівні визначення основних психологічних чинників цього процесу. Уточнення змісту детермінуючої ролі емпатії у процесі професійного самовизначення особистості дозволило знайти взаємозв’язки між емпатією та структурними компонентами професійного самовиз- начення і на цій основі побудувати його структурно-функціональну модель та створити комплексну програму психологічного сприяння професійному самовизначенню, в якій реалізовано емпатійну регуляцію цим процесом. 1. Визначено, що професійне самовизначення є особливою формою активності особистості, яка виступає суб’єктом власної життєдіяльності. Остання передбачає вироблення особистісної позиції до цінностей та смислів, що ініціюються конкретною професією. Професійне самовизначення є складним структурно-динамічним процесом, який є результатом набуття суб’єктом власної ідентичності та сформованості його психологічної готовності до професійного вибору. 2. Показано, що професійне самовизначення є невід’ємною складовою частиною особистісного (життєвого) самовизначення. У зв’язку з цим розширено психологічну структуру професійного самовизначення. До його складу внесено життєву позицію, професійну самосвідомість та суб’єктивну особистісну модель професії. 3. Встановлені взаємозв’язки між показниками, що характеризують особистісне та професійне самовизначення у ранній юності. Розкриті об’єктивні і суб’єктивні детермінанти професійного самовизначення у цьому віці. Об’єктивні – відображають необхідність вступу у “доросле” життя, невід’ємним атрибутом якого є професійна активність та ін. Суб’єктивні – характеризують перехід когнітивної сфери і самосвідомості на якісно новий рівень; потребу в переоцінці системи цінностей та пошуку сенсу життя; ієрархізацію та стабілізацію мотиваційної сфери; ідентифікацію з майбутньою професійною діяльністю; потребу самореалізуватись і самовиразитись в ній. При цьому доведено, що готовність до професійного самовизначення є одним із найважливіших новоутворень у ранньому юнацькому віці. Психологічна готовність до професійного самовизначення передбачає сформованість та усвідомлення особистістю всіх його структурних елементів, що детермінують цей процес: мотиваційно-потребової сфери, системи цінностей, Я-концепції. 4. Уточнено, що емпатія є не лише інтегративною особистісною якістю, а й складним структурним утворенням, що має процесуальний характер. У структурі емпатії конкретизовано її емоційний (співпереживання), когнітивний (співчуття) та дієвий (внутрішнє та реальне сприяння) компоненти. Доведено, що емпатія завдяки функціонуванню таких її механізмів, як особистісна рефлексія, децентрація й антиципація, є внутрішньоособистісним фактором, який детермінує процес професійного самовизначення і становлення професійної спрямованості на професії соціономічного типу. Взаємозв’язки емпатії та професійного самовизначення репрезентовано в психологічній структурно-функціональній моделі останнього. В основі емпатійної детермінації процесу професійного самовизначення лежить ідентичність психологічних механізмів (рефлексія, децентрація, антиципація), що зумовлюють функціонування обох феноменів (емпатії і професійного самовизначення). Встановлено, що детермінантами професійного самовизначення можуть виступати емпатійна спрямованість, рівень розвитку емпатійних стосунків та емпатії як особистісної якості. 5. На основі побудованої психологічної структурно-функціональної моделі про фесійного самовизначення та його емпатійних детермінант виявлені ознаки адекватного розвитку об’єкту дослідження: диференційована та узагальнена система уявлень про власне Я; структуровані та узгоджені системи ціннісних орієнтацій і мотивів, що забезпечують становлення несуперечливої життєвої позиції, а також відповідний рівень розвитку емпатії. 6. Показано, що під впливом зовнішніх факторів сучасної деструктивної соціоекономічної ситуації, випускники шкіл свідомо відмежовують професійне самовизначення від особистісного. В ієрархії мотивів професійного вибору молоді переважають матеріальне забезпечення та престижність професії, витісняючи потребу в самореалізації. 7. Експериментально встановлено, що для сучасної молоді властива певна недорозвиненість емпатії. Так, майже 40% юнацтва має низькі та дуже низькі показники емпатії. У більшості юнаків та дівчат емпатія знаходиться на середньому рівні розвитку, у незначної частки – на високому і дуже низькому, у третини – на низькому. Доведено, що емпатійна особистість є більш зрілою у порівнянні з низькоемпатійною. Їй притаманні широкі рамки власного Я, здатність до самопізнання, особистісної рефлексії, цілепокладання, побудови життєвої перспективи, поєднання особистісного та професійного самовизначення. У емпатійної молоді переважають соціальні потреби та альтруїстичні цінності, у низькоемпатійної – матеріальні потреби та утилітарні цінності. У низькоемпатійних старшокласників спостерігаються значні труднощі в процесі професійного самовизначення. В онтогенезі емпатійне юнацтво у порівнянні з низькоемпатійним швидше набуває власної ідентичності та досягає готовності до професійного самовизначення. Високий рівень розвитку емпатії є умовою спрямованості їх професійного вибору на професії соціономічного типу. 8. Розкрито гендерні відмінності онтогенетичного розвитку самосвідомості, життєвої позиції, готовності до професійного самовизначення юнацтва в процесі його детермінації. Об’єктивно зумовлена емансипація дівчат призводить до змін їх фемінних якостей, що у свою чергу веде до особистісних девіацій. Відповідно до результатів дослідження сучасні юнаки є більш емпатійними у порівнянні з юнками. 9. Встановлено значущий взаємозв’язок між показниками, що характеризують емпатію та складові професійного самовизначення: мотиваційно-потребовою сферою (r=0,288; p<0,05), системою цінностей (р<0,01), Я-концепцією (r=0,302; p<0,05). 10. На основі принципів гуманістичної психології та суб’єктного підходу побудовано програму психологічного сприяння процесу професійного самовизначення. Основною частиною програми є соціально-психологічний тренінг, в умовах якого реалізується емпатійна регуляція професійного самовизначення. Підбір і реалізація методичного інструментарію соціально-психологічного тренінгу в рамках методу емоційно-раціонального усвідомлення ситуації взаємодії (актуалізація та розвиток емоційних та когнітивних механізмів емпатії) забезпечує ефективність психологічного сприяння процесу професійного самовизначення. 11. Розвиток емпатії особистості в умовах соціально-психологічного тренінгу є чинником усвідомлення і переосмислення суб’єктом усіх складових професійного самовизначення: потреб, цінностей, цілей, системи образів Я. Результатом цього процесу є формування психологічної готовності до професійного самовизначення. В основі можливості такої емпатійної регуляції лежить ідентичність основних психологічних механізмів емпатії та структурних компонентів професійного самовизначення. 12. Ефективність розробленої та апробованої програми психолого-педагогічних засобів оптимізації процесу професійного самовизначення засвідчується позитивними змінами у розвитку емпатійності (t=3,64; p<0,001) та у динаміці показників статусів професійної ідентичності досліджуваних. Стабільність останніх змін підтверджують також результати відстроченого контрольного експерименту. Особистісні і соціальні новоутворення, здобуті досліджуваними в результаті участі у комплексній програмі психологічного сприяння професійному самовизначенню, є стійкими утвореннями, які мають позитивну динаміку в онтогенезі. Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Перспективу дослідження вбачаємо у подальшій роботі психологічного сприяння професійному самовиз-наченню, конкретизації його взаємозв’язків з особистісним самовизначенням, у розкритті культурологічних чинників професійного самовизначення з метою профілактики та психокорекції його деструктивного неадекватного розвитку. | 