1. У сучасній науці та практиці триває активний пошук шляхів удосконалення системи фізичного виховання студентської молоді. Зокрема, пропонується вдосконалити методи й форми проведення занять, покращити програмно-нормативне забезпечення, збільшити рухову активність студентів, активізувати самостійні заняття фізичними вправами, застосовувати технічні засоби навчання, змінити систему оцінювання. У наукових працях констатується, що ефективним шляхом підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності є використання професійно-прикладної фізичної підготовки. На сьогодні досліджено теоретико-методичні засади професійно-прикладної фізичної підготовки, визначено концептуальні основи побудови прикладних програм, розроблено професіограми окремих видів професійної діяльності. Водночас зміст програм професійно-прикладної фізичної підготовки техніків-механіків сільського господарства не вивчався. 2. Фізичний стан майбутніх техніків-механіків, що визначався за показниками фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціональних можливостей та рівня здоров’я, характеризується такими особливостями: – фізичний розвиток студентів перебуває в межах норми; у процесі навчання в коледжі параметри фізичного розвитку вірогідних змін не зазнають; – простежується тенденція до зниження рівня фізичної підготовленості студентів протягом навчання; – психофізичні показники студентів (точність вимірювання силових, часових і просторових параметрів, швидкість простої та складної реакцій, величина тремору) характеризуються низькими результатами; – відзначаються ознаки напруження роботи серцево-судинної та дихальної систем, а саме зростання показників частоти серцевих скорочень й артеріального тиску відповідно до вікових норм; – протягом навчання у вищому закладі освіти зменшується кількість студентів основної медичної групи, а кількість підготовчої і спеціальної збільшується. 3. Рівень інтересу студентів до фізичного виховання і спорту невисокий. Лише 41,87–42,62 % студентів мають вищий від середнього та високий рівні інтересу до фізичної культури. У 5,71–7,19 % молоді інтерес до фізичного виховання відсутній або до нього сформувалося негативне ставлення. Основними мотивами занять професійно-прикладною фізичною підготовкою є бажання покращити стан здоров’я, підвищити фізичну підготовленість та мати гарну будову тіла. На ставлення студентів до фізичного виховання впливають сукупність взаємопов’язаних об’єктивних і суб’єктивних чинників: нестача вільного часу, відсутність спортивної бази й потрібних секцій, утома, поганий стан здоров’я. 4. Система діяльності техніків-механіків пов’язана зі складними кліматичними умовами, нерегламентованим ритмом і режимом праці, незручними робочими позами, шумом, поганим освітленням робочого місця. Якісно оволодіти професією та досягти високої майстерності можуть особи з рухливою, урівноваженою, сильною нервовою системою і високою лабільністю. Для успішної діяльності фахівець повинен мати добре розвинену координацію рухів, високу сенсомоторну швидкість, рівновагу, точну диференціацію часових, силових і просторових параметрів, високий рівень сили, загальної та силової витривалості. 5. В основу авторської програми професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх техніків-механіків покладено системні уявлення щодо професійних вимог виробничої діяльності фахівців техніко-технологічного спрямування, специфіки їхньої професійної діяльності. Змістово-процесуальний аспект професійно-прикладної фізичної підготовки студентів передбачає взаємозв’язок усіх компонентів навчального процесу в умовах дотримання визначеної мети, завдань, принципів, методів, засобів, форм та етапів навчання. 6. Апробація програми професійно-прикладної фізичної підготовки майбутніх техніків-механіків у практиці фізичного виховання показала її ефективність, що підтверджується: підвищенням рівня фізичної підготовленості за всіма руховими тестами; вірогідне поліпшення результатів спостерігається за силовими, швидкісно-силовими якостями, витривалістю; вірогідним (Р < 0,05) покращенням роботи серцево-судинної та дихальної систем; підвищенням рівня всіх психофізичних якостей; вірогідне покращення результатів відзначається за диференціацією силових, часових, просторових параметрів, переключенням уваги; підвищенням інтересу студентів до фізичного виховання та спорту: студенти експериментальної групи мають переважно високий, вищий від середнього й середній інтерес до фізичного виховання та спорту; у контрольній групі значно більший відсоток студентів із низьким, нижчим від середнього рівнями інтересу до виконання фізичних вправ. Крім того, у контрольній групі є студенти з негативним ставленням до фізичного виховання; переважна більшість юнаків (60 %) почала виконувати фізичні вправи частіше ніж два рази на тиждень, у контрольній групі цей показник становить лише 30 %; близько 18 % студентів експериментальної групи стали відвідувати спортивні секції. 7. Застосування розробленої програми професійно-прикладної фізичної підготовки позитивно вплинуло на академічну успішність і практичну підготовленість студентів. Зокрема, після складання державних іспитів 17,5 % студентів контрольної групи отримали 2-й робітничий кваліфікаційний розряд, 54,3 % – 3-й, 28,2 % – 4-й. Серед студентів експериментальної групи не виявилося жодного із 2-м кваліфікаційним робочим розрядом, 14,7 % юнаків отримали 3-й робітничий розряд, 60,8 % – 4-й і 24,5 % – 5-й. Подальших досліджень вимагають питання взаємозв’язку видів рухової активності та психофізичних особливостей студентів у розробці програм професійно-прикладної фізичної підготовки. | 