У дисертації наведено теоретичне узагальнення і дано нове вирішення актуального наукового завдання сучасного акушерства – зниження частоти невиношування і перинатальної патології у жінок, які народжують вперше у пізньому репродуктивному віці на основі вивчення клініко-ехографічних, ендокринологічних, метаболічних і мікробіологічних змін, а також удосконалення комплексу лікувально-профілактичних заходів. 1. Жінки, які народжують вперше у пізньому репродуктивному віці складають групу високого ризику щодо розвитку невиношування (15,0%), частота якого залежить від репродуктивного анамнезу: 20,0% - після ДРТ і 10,0% - при природному варіанті настання вагітності. По термінах розвитку частіше за все це відбувається в 8 тиж. вагітності (50,0%) і рідше - в 10 (33,3%) і 12 тиж. (16,7%). 2. Клінічними маркерами мимовільного переривання вагітності у жінок, які народжують вперше у пізньому репродуктивному віці є біль при фізичному навантаженні (40,0%) і психоемоційній напрузі (30,0%), а ехографічними: гіпоплазія хоріона (17,5%) і амніону (12,5%), прискорене зростання або ранній гідроамніон (12,5%). Частота клініко-ехографічних змін в 1,5 разу вище у пацієнток після ДРТ. 3. Високий рівень невиношування вагітності у жінок, які народжують вперше у пізньому репродуктивному віці пояснюється наявністю дисгормональних порушень, в першу чергу, з боку Е і ПГ. Ступінь вираженості цих порушень залежить від репродуктивного анамнезу і після використання ДРТ характеризується додатковим зниженням вмісту ХГ. 4. Клінічний перебіг ІІ і ІІІ триместрів вагітності і пологів у жінок, які народжують вперше у пізньому репродуктивному віці характеризуються високою частотою передчасних пологів (23,5%), плацентарної недостатності (65,8%), дистресу плода (34,9%) і аномалій пологової діяльності (20,0%). Причому, у пацієнток після ДРТ передчасні пологи спостерігаються частіше в 1,7 рази, а плацентарна недостатність – в 1,5 разу. 5. Перинатальні результати розродження жінок, які народжують вперше у пізньому репродуктивному віці характеризуються високою частотою асфіксії новонароджених середнього (26,4%) і важкого ступеню (14,6%), а також респіраторного дистрес-синдрому на фоні недоношеності (23,5%). Сумарні перинатальні втрати складають 117,6 і обумовлені важкою формою респіраторного дистрес-синдрому (75,0%) і важкою інтранатальною асфіксією (25,0%). 6. Розроблено алгоритм ведення вагітності у жінок пізнього репродуктивного віку, який включає використання лікувально-профілактичних заходів за 3-6 місяців до настання вагітності (психологічна корекція, ензимотерапія й гормональна терапія), а під час вагітності – додаткове використання в 12-13 тиж., 20-22 тиж., 30-32 тиж. і 37-38 тиж. антигомотоксичних препаратів. 7. Використання розроблених лікувально-профілактичних заходів відповідає нормалізації ендокринологічних показників з 5-6 тиж. терапії (збільшення рівня Е до 8,1±0,3 нмоль/л; р<0,05; ПГ – до 140,6±8,9 нмоль/л; р<0,05 і ХГ – до 101,3±7,6 нмоль/л; р<0,05) та мікробіоценозу статевих шляхів (збільшення числа лактобацил – до 6,2±0,2 КУО/мл; р<0,05 і біфідобактерій – до 6,3±0,2 КУО/мл; р<0,05). 8. Використання запропонованих лікувально-профілактичних заходів дозволяє знизити частоту невиношування в 2 рази; передчасних пологів – 4,4 разу; плацентарної недостатності – 1,7 разу; дистресу плода – в 2,9 разу; асфіксії новонароджених середньо-важкого ступеню – в 3 рази і перинатальних втрат – в 4 рази. |
