У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної наукової задачі – обґрунтування, розробка та впровадження системи лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію. Вагітність та пологи у жінок, які перенесли сифілітичну інфекцію, часто ускладнюються, що негативно впливає на стан плода та новонародженого. Найбільш частими ускладненнями перебігу вагітності є: порушення мікробіоценозу – 73,3%, плацентарна недостатність – 51,1%, мимовільний викидень – 10%, загроза переривання вагітності – 18%, гестаційна анемія – 46,7% та прееклампсія – 17,7%; пологів: передчасні пологи – 11,1%, передчасний розрив плодових оболонок – 35,5%, аномалії пологової діяльності – 24,4%, дистрес плода – 17,7%. Результатом частих ускладнень стала висока частота перинатальних ускладнень: інтранатальна асфіксія – 42,2%, синдром затримки росту плода (асиметрична форма) – 13,3%.
2. Дослідження вагінального мікробіоценозу у вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію, виявило збільшення частоти виділення штамів стафілококів – 62,2%, кандид – 55,5%, гарднерел – 20%, стрептококів – 17,7%, ешерихій – 13,3%, протей – 11,1%. Зафіксовано зниження кількості лактобацил до 46,7% та біфідобактерій до 37,7%, виявлено збудники TORCH-інфекцій: хламідії (8,0%), уреаплазми (8,0%), мікоплазми (6,0%), НSV ІІ (14,0%), CMV (6,0%). Клініко-лабораторні ознаки вагініту мали місце у 44,4% випадків, а бактеріального вагінозу у 13,3%, причому серед виділених збудників переважали асоціації мікроорганізмів. 3. Вплив перенесеної сифілітичної інфекції призводить до активації перекисного окислення ліпідів у вагітних (гідроперекиси ліпідів до 5,69±0,8 мкмоль/л, малоновий діальдегід плазми до 10,12±0,21 нмоль/л). У відповідь на активацію ПОЛ відбувається активація ферментної ланки антиоксидантної системи захисту, причому напруження її компенсаторних можливостей у першій половині вагітності змінюється виснаженням у другій, результатом чого є декомпенсований ріст активності ПОЛ. 4. У вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію виявлено зміни імунологічного статусу, котрі полягають в збільшенні порівняно з контролем числа СД8+ Т-лімфоцитів (до 35,6±2,1%, р<0,05) та зменшенні СД4+ (до 32,3±2,5%, р<0,05), що призвело до зниження імунорегуляторного індексу (СД4+/СД8+). Окрім цього, спостерігалось достовірне зниження порівняно з відповідними показниками контрольної групи рівня СД16+ (10,9±1,1%, р<0,05), СД20+ (10,1±1,4%, р<0,05) і лізоциму (6,1±0,5 мкг/л, р<0,05) на фоні одночасного росту СД23+ (12,3±1,1%, р<0,05). Виявлено зміни цитокінового профілю. Значно, майже в 5 разів, підвищені порівняно зі здоровими вагітними рівні основних прозапальних цитокінів IL-1 та TNF в сироватці крові відповідно до 209,2±51,33 пкг/мл та 207,8±58,76 пкг/мл. 5. Проведені дослідження стану фетоплацентарної системи свідчать, що перенесена до вагітності сифілітична інфекція сприяє частому розвитку порушень стану системи, вираженість яких збільшується в динаміці вагітності. Так напередодні розродження компенсовані ехографічні зміни з боку фетоплацентарного комплексу зустрічалися в 46,7% випадків, субкомпенсовані в 20,0% та декомпенсовані відповідно в 6,7%. Виявлено порушення матково-плацентарно-плодового кровотоку, які призвели до порушення плодової гемодинаміки, що характеризується компенсаторною централізацією кровообігу (зниження СДВ КШК – 3,6±0,2 та ІР – 0,5±0,01 в середній мозковій артерії плода при підвищенні відповідних показників в маткових артеріях та артерії пуповини). Також виявлено порушення гормонпродукуючої функції фетоплацентарного комплексу: зменшення рівня естріолу та збільшення вмісту кортизолу відповідно 30,2±2,1 нмоль/л та 932,1±17,8 нмоль/л (р<0,01), зниження прогестерону до 481,5±12,1 нмоль/л, хоріонічного гонадотропіну до 252,1±21,4 нмоль/л та плацентарного лактогену до 202,1±12,5 нмоль/л (р<0,05). Виявлено пряму залежність між порушеним станом фетоплацентарного комплексу та новонароджених (r=0,81, p<0,05). 6. Застосування розробленого методу лікувально-профілактичних заходів для вагітних, які перенесли сифілітичну інфекцію, дозволило знизити частоту акушерських та перинатальних ускладнень: мимовільний викидень – в 2,5 рази, прееклампсія – в 2,83 рази, плацентарна недостатність – в 4,08 рази, внутрішньоутробна гіпоксія плода – в 3,2 рази, передчасні пологи – в 5,33 рази, передчасний розрив плодових оболонок – в 2,84 рази, аномалії пологової діяльності – в 2,34 рази, дистрес плода – в 2,85 рази, синдром затримки росту плода – в 3 рази, ускладнення неонатального періоду – в 3,1 рази. Практичні рекомендації Жінкам, що перенесли сифілітичну інфекцію, доцільно проводити прегравідарну підготовку з метою корекції можливих відхилень в системі імунного захисту та мікробіоценозу піхви, для чого доцільно використовувати препарат «Трансфер ФакторТМ».
2. Критерієм підвищеного ризику розвитку акушерських та перинатальних ускладнень у вагітних даного контингенту є рівні прозапальних цитокінів IL-1 та TNF в сироватці крові в першій половині вагітності, що 200 пкг/мл. 3. В практику роботи родопомічних закладів доцільно впровадити розроблений для вагітних даного контингенту комплекс лікувально-профілактичних заходів, який включає використання препаратів «Трансфер ФакторТМ», «Ліпін» та «Трентал». «Трансфер ФакторТМ» призначати по 1 капсулі тричі на день протягом 3 тижнів, двома курсами в ранні терміни (до 12 тижнів) та в 20-22 тижні вагітності. «Ліпін» призначати в дозі 0,5 г внутрішньовенно крапельно, повільно, 1 раз в день, № 7, двома курсами в терміни 18-20 та 30-32 тижні вагітності. «Трентал» по 1 таб. (100 мг) тричі на добу протягом 3 тижнів, двома курсами в терміни 18-20 та 30-32 тижні вагітності. |