Анотація до роботи:

Баркалов О.А. Профілактика та лікування дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 — Акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет МОЗ України. Харків, 2003.

Дисертація присвячена вирішенню актуальних питань гінекології — розробці схем профілактики та лікування дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів. Наукова новизна проведених досліджень полягає в тому, що вперше проведено морфологічне та морфометричне дослідження тканини уретри у жінок перименопаузального віку з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів з визначенням питомих об’ємів епітеліального, м’язового, сполучнотканинного і судинного компонентів уретри. Встановлено, що головним механізмом розвитку дизуричних розладів у жінок з опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів є вікова інволюція гладких і поперечносмугастих м’язів, судинно-стромального компоненту, обумовлена гормональним і цитокіновим дисбалансом, наявністю герпесвірусних і хламідійної інфекцій. Вперше визначено взаємозв’язок вивчених показників гормонального фону, інтерлейкінів і морфологічних змін між собою. Проведений комплекс досліджень дозволив розробити і впровадити лікувально-профілактичний комплекс, що включає консервативну терапію і хірургічне лікування, який був ефективним у 98,4 % випадків.

В дисертаційній роботі встановлено, що визначальним фактором дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку є опущення і випадання внутрішніх статевих органів, на основі чого була розроблена науково обґрунтована схема профілактики і диспансеризації, яка дозволила покращити ефективність лікування.

1. Виявлено, що у жінок перименопаузального віку в 29 % відмічаються дизуричні розлади, опущення і випадання внутрішніх статевих органів, факторами ризику у них є: тяжка фізична праця, пов’язана з тривалим підвищенням внутрішньочеревного тиску (72,7 %), ранній початок статевого життя (54,5 %), патологічні пологи (51,3 %), наявність в анамнезі більше одного аборту до 20 років (40,3 %).

2. Встановлено, що у жінок перименопаузального віку з опущенням та випаданням внутрішніх статевих органів ведучим етіопатогенетичним механізмом розвитку дизуричних розладів є вікова інволюція гладких і поперечносмугастих м’язів, судинно-стромального компоненту.

3. У жінок з дизуричними розладами, опущенням і випаданням внутрішніх статевих органів встановлено порушення в гормональному стані, що характеризується зниженням в сироватці крові рівня естрадіолу в 1,6 разів (P<0,01) і збільшенням фолікулостимулюючого гормону в 1,4 разів (P<0,001).

4. Встановлено, що у жінок перименопаузального віку дизуричні розлади, опущення і випадання внутрішніх статевих органів збігаються із підвищеною частотою реєстрації хоча б одного з маркерів (позитивний тест на антитіла класу Ig M або ДНК) активації вірусної інфекції, викликаної цитомегаловірусом і/або вірусом простого герпесу I і II типів, а також збільшенням частоти позитивних тестів до 13,6±2,8 % (P<0,01) на наявність Ig G антитіл в діагностичних титрах і ДНК хламідій.

5. Виявлено зміни цитокінового статусу, що характеризуються збільшенням (P<0,001) в сироватці крові концентрації ІЛ-1 в 8,1 разів, ІЛ-6 — в 2,4 разів і ІЛ-8 — в 5,5 разів, підвищенням спонтанного синтезу клітинами периферичної крові ІЛ-1 — в 2,6 разів, ІЛ-8 — в 2,3 разів і стимульованого синтезу — ІЛ-8 — в 1,8 разів.

6. Відмічено наявність негативних зв’язків (P<0,001) між рівнем естрадіолу і концентрацією ІЛ-1, ІЛ-6 в сироватці крові (r=–0, 45 і r=–0,37), спонтанного синтезу ІЛ-1, ІЛ-8 (r=–0,35 і r=–0,45) і продукції культурою клітин периферичної крові, що стимулювалася продигіозаном ІЛ-8 (r=–0,33) і ступенем морфологічних змін в уретрі (r=–0,49).

7. Доведено, що при опущенні і випаданні внутрішніх статевих органів консервативне лікування дизурії доцільне до тих пір, доки атрофія гладком’язового і поперечносмугастого компонентів відбувається паралельно із збереженням їх звичайного співвідношення (1,44–1,20), коли ж починає домінувати поперечносмугастий компонент, що приводить до вирівнювання співвідношення (1,08 і нижче), єдиним методом лікування стає хірургічна корекція.

8. Розроблений і впроваджений комплекс профілактики, реабілітації і диспансеризації виявився ефективним у 98,4 % випадків, а у пацієнток, які отримали звичайне консервативне або оперативне лікування, ефективність від лікування була меншою і склала 70,7 % і 80,0 % відповідно.

Публікації автора:

1. Баркалов О.А. Проблема нетримання сечі у жінок клімактеричного періоду // Урологія. — 2001. — № 4. — С. 59–64.

2. Чайка В.К., Яковлева Э.Б., Баркалов О.А. Значение факторов риска в профилактике осложнений климактерического периода у женщин // Вестник гигиены и эпидемиологии. — 2000. — Т. 4, № 2. — С. 232–235 (Здійснив пошук літератури, вивчив проблему значення факторів ризику у профілактиці ускладнень клімактеричного періоду у жінок, взяв участь у дискусії, зробив висновок про профілактику ускладнень клімактеричного періоду, підготував до друку).

3. Чайка В.К., Яковлева Э.Б., Баркалов О.А. Современные взгляды на проблему недержания мочи у женщин // Український медичний альманах. — 2000. — № 4. — С. 240–244 (Проаналізував 49 літературних джерел. За літературними даними розкрив сучасні погляди на проблему нетримання сечі у жінок).

4. Шлопов В.Г., Чайка В.К., Яковлева Э.Б., Баркалов О.А. Морфология и морфогенез дизурических расстройств у женщин перименопаузального возраста // Архив клинической и экспериментальной медицины. — 2001. — Т. 10, № 3. — С. 309–311 (З метою визначення структурних змін, які лежать в основі розвитку дизуричних розладів, взяв участь у проведенні якісного та кількісного морфологічного дослідження уретри жінок перименопаузального віку, взяв участь у дискусії, зробив статистичну обробку, разом зі співавторами сформулював висновки, підготував до друку).

5. Баркалов О.А. Значення факторів ризику у виникненні мимовільного виділення сечі у жінок перименопаузального періоду // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2001. — № 4. — С. 126–128.

6. Баркалов О.А. Факторы риска в возникновении непроизвольного выделения мочи у женщин перименопаузального периода // Медико-соціальні проблеми сім’ї. — 2001. — Т. 6, № 2. — С. 147–148.

7. Чайка В.К., Трифонова Е.Ф., Баркалов О.А., Железная А.А., Дорошенко С.А. Заместительная терапия для профилактики урогенитальных расстройств после хирургического лечения // Медико-соціальні проблеми сім’ї. — 2001. — Т. 6, № 2. — С. 148–149 (Провів підбір пацієнток після гістеректомії, які в анамнезі мали урогенітальні розлади у вигляді нетримання сечі, з метою отримання оцінки ефективності лікування провів обстеження до та після терапії, взяв участь у дискусії, підготував до друку).

8. Железная А.А., Трифонова Е.Ф., Баркалов О.А., Нестеров Р.В., Апсатарова В.Э. Негормональная коррекция психовегетативных расстройств у женщин в климактерии // Медико-соціальні проблеми сім’ї. — 2001. — Т. 6, № 2. — С. 149–150 (Провів обстеження пацієнток, зробив статистичну обробку, взяв участь у дискусії).

9. Прилуцкий А.С., Баркалов О.А. Показатели гормонального и цитокинового статуса, специфический инфекционный процесс у женщин перименопаузального периода с опущением и выпадением внутренних половых органов и дизурией // Імунологія та алергологія. — 2002. — № 2. — С. 14–16 (Обстежив пацієнток перименопаузального віку з дизуричними розладами на фоні опущення і випадання внутрішніх статевих органів, зробив статистичну обробку, визначив особливості показників гормонального фону, цитокінового статусу, наявності маркерів вірусних і хламідійної інфекцій, зробив висновки, підготував до друку).

10. UA, Пат. 50383А, МПК⁷ А61B10/00, А61B17/00. Спосіб вибору лікування дизуричних розладів у жінок перименопаузального віку / Чайка В.К., Яковлева Е.Б., Баркалов О.А., Трифонова О.Ф. — № 2001129254; Заявлено 29.12.2001; Опубл. 15.10.2002, Бюл. № 10 (З метою визначення структурних змін, які лежать в основі розвитку дизуричних розладів, взяв участь у проведенні якісного та кількісного морфологічного дослідження уретри жінок перименопаузального віку, а також разом зі співавторами сформулював висновки про вибір методу консервативного або хірургічного лікування за допомогою обчислення співвідношення поперечносмугастого та гладком’язового компонентів уретри).

11. Баркалов О.А. Частота выявления маркеров герпевирусных инфекций у женщин перименопаузального возраста с опущением и выпадением внутренних половых органов и дизурией // Актуальні питання в дерматовенерології та косметології: Збірник науково-практичних робіт. — Донецьк, 2002. — С. 57.

12. Chaika V.K., Trifonova E.F., Barkalov O.A., Zheleznaya A.A. Use of «Detrusitole» in women with imperative forms of urinary incontinence // 16^th European Congress of Obstetrics and Gynaecology (EAGO/EBCOG). — Copenhagen. Malm, Sweden, 2001. — P. 59 (Провів обстеження та лікування пацієнток, взяв участь у дискусії, підготував до друку).