Анотація до роботи:

Лапа В.І. Профілактика та лікування пізнього гестозу у жінок з діабетичними ангіопатіями. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01.– акушерство та гінекологія. – Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.– Київ, 2001.

Робота присвячена питанням патогенезу прееклампсії у жінок з діабетичними ангіопатіями та удосконаленню методів профілактики і лікування пізнього гестозу за цієї патології. Виявлено особливості стану симпато-адреналової системи, серотонінергічної та системи простагландинів, досліджено гормональну функцію фето-плацентарного комплексу. Визначено спільні патогенетичні ланки розвитку пізнього гестозу та діабетичних ангіопатій у вагітних, показано зв’язок порушення в системах простагландинів і біогенних амінів з частотою розвитку гіпертензивних форм пізнього гестозу, ступенем його тяжкості та характером перебігу. Виявлено особливості гормональної функції фето-плацентарного комплексу у хворих з прееклампсією на фоні діабетичних ангіопатій та багатоводдя. Розроблено додаткові критерії для оцінки тяжкості пізнього гестозу і подальшого його перебігу на фоні цукрового діабету. Запропоновано комплекс диференційованих (з урахуванням наявності і поширеності ангіопатій) медикаментозних заходів, спрямованих на запобігання розвитку і прогресування пізнього гестозу, показана їх ефективність.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – патогенетичне обгрунтування і розробка методів профілактики та лікування пізнього гестозу при цукровому діабеті на основі корекції порушень функціонального стану системи простагландинів і біогенних амінів.

1. Пізній гестоз – найчастіше ускладнення вагітності у хворих на цукровий діабет. Частота і форма його визначаються ступенем тяжкості та станом компенсації фонового захворювання, наявністю і поширеністю ангіопатій, вираженістю багатоводдя. У хворих з діабетичними ангіопатіями та при несвоєчасній компенсації цукрового діабету переважають тяжкі полісимптомні форми пізнього гестозу.

2. Прееклампсія при цукровому діабеті значною мірою визначає подальший перебіг та результати вагітності, що проявляється зростанням частоти багатоводдя, передчасних родів і оперативного розродження, порушенням стану плода та новонародженого (гіпоксія, затримка розвитку і антенатальна загибель плода, діабетична фетопатія, асфіксія, перинатальна захворюваність і смертність).

3. Діабетичні ангіопатії є патогенетичною передумовою розвитку пізнього гестозу. Останній виникає на фоні вже існуючого хронічного напруження адаптаційно-захисних механізмів, що проявляється зниженням резерву синтезу катехоламінів та загальної їх кількості, підвищенням рівня серотоніну в крові та дисбалансом у системі простагландинів.

4. Поєднання прееклампсії з діабетичними ангіопатіями супроводжується подальшим виснаженням функціональної активності симпато-адреналової системи, поглибленням дисбалансу в системі простагландинів та зростанням рівня серотоніну в крові. Надмірний вплив біогенних амінів (норадреналіну та серотоніну), простагландинів вазоконстрикторної дії і активних індукторів агрегації тромбоцитів в організмі таких хворих сприяє частішому розвитку гіпертензивних та тяжких полісимптомних форм пізнього гестозу, його несприятливому перебігу.

5. Прееклампсія на фоні цукрового діабету поглиблює напруження гормональної функції фето-плацентарного комплексу (поєднання підвищених і знижених рівнів гормонів), що в більшості випадків призводить до її виснаження (істотне та стійке зниження концентрації одного і більше гормонів).

6. Розроблений комплекс профілактичних та лікувальних заходів, що грунтується на запобіганні чи корекції дисбалансу у системах простагландинів та вазоактивних біогенних амінів, сприяє зниженню частоти та ступеня тяжкості пізнього гестозу, а також перинатальних втрат у хворих на цукровий діабет. Це дає підставу рекомендувати його для широкого впровадження в практику охорони здоров’я.

7. Показники рівня катехоламінів, серотоніну та простагландинів, що характеризують спрямованість адаптаційних процесів в організмі, є додатковими критеріями для оцінки тяжкості пізнього гестозу та ефективності лікувальних заходів у хворих на цукровий діабет.