У дисертації наведене нове рішення актуального завдання сучасної гінекології – поліпшення якості життя жінок у пізньому репродуктивному та пострепродуктивному періодах. На підставі вивчення особливостей гормонального, ліпідного та вуглеводного обміну науково обґрунтований метод індивідуалізованої корекції перименопаузальних порушень у жінок з метаболічними розладами, який попереджує розвиток тяжких клімактеричних та метаболічних ускладнень. 1. Встановлено, що поширеність метаболічних порушень у жінок із КС становить 33,1 %. У 37,6 % жінок з метаболічними розладами має місце тяжка форма перебігу КС за даними ММІ (вище 58 балів). Ефективність традиційної терапії клімактеричних порушень у них удвічі нижча, ніж у жінок без метаболічних розладів. 2. Виявлено, що у пацієнток із КС та метаболічними порушеннями середній рівень Т в крові підвищений на 60,1 % (p<0,01), рівень тригліцеридів – на 38,7 % (p<0,05), холестерину крові – на 16,5 % (p<0,05), ЛПНЩ – на 16,9 % (p<0,05) порівняно з жінками без метаболічних розладів. У 32,2 % пацієнток з комбінацією клімактеричних і метаболічних порушень має місце збільшення рівня Т, у третини жінок – зниження індивідуальних рівнів ЛПВЩ нижчий 1,1 ммоль/л, у половини – збільшення рівнів тригліцеридів вище 1,7 ммоль/л, що свідчить про істотну зміну ліпідного спектру крові та високий ризик формування МС у постменопаузі. 3. Встановлено, що у пацієнток із клімактеричними та метаболічними розладами рівень ТТГ був на 31,8 % вищий, ніж у жінок без метаболічних порушень (p<0,05), у кожної другої пацієнтки ТТГ був вище норми, що свідчить про наявність у них субклінічного гіпотиреозу. Доведено, що збільшення ТТГ у жінок на тлі КС є відбиттям неадекватної функціональної адаптації гіпоталамо-гіпофізарних центрів на вікове зниження діяльності яєчників та наслідком порушеної гормональної перебудови в клімактерії. 4. Використання диференційованого підходу до вибору препарату ЗГТ із метою профілактики розвитку важких метаболічних порушень у жінок з комбінацією КС та абдомінальним ожирінням і підвищенням АТ сприяло зниженню рівня холестерину крові на 11,1 % (p<0,05) у пре- та 7,2 % (p<0,05) у постменопаузі; ЛПНЩ – на 25,2 % (p<0,05) та 25,1 % (p<0,05); загальних ліпідів – на 10,5 % (p<0,05) та 13,6 % (p<0,05); тригліцеридів – на 29,8 % (p<0,05) та 31,7 % (p<0,05); індексу атерогенності – на 29,2 % (p<0,05) та 21,8 % (p<0,05) у пре- і постменопаузі відповідно. 5. Доведено, що найбільш ефективним методом корекції КС у жінок з метаболічними розладами є ЗГТ із метаболічно активним прогестагеном, застосування якої дозволило через 3 місяці терапії нормалізувати АТ, через 6 місяців – зменшити абдомінальне ожиріння на 81,8 % (р<0,05) у пре- та 77,7 % (р<0,05) у постменопаузі, рівень ФСГ – на 49,7 % (р<0,05), Т – на 30,9 % (р<0,05). Зниження ТТГ на 31,3 % (р<0,05) підтвердило припущення щодо вторинності змін ЩЗ в перименопаузальному періоді. Полегшити стан клімаксу вдалося на 53,6 % (p<0,05) у пре- та 57,8 % (p<0,05) у постменопаузі. Порівняно з традиційними методами терапії ММІ знизився: у пременопаузі з 28,38±2,19 – на фоні метаболічно нейтральної ЗГТ і з 27,03±1,43 – на фоні препарату циміцифуги до 21,04±1,82 бала (p<0,05), у постменопаузі відповідно з 27,64±1,96 і 32,65±1,22 до 21,39±1,39 бала (p<0,05). |