У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка заключається в удосконаленні методів профілактики і патогенетичної терапії ГРДС при масивних акушерських кровотечах. Ця наукова задача вирішена шляхом комплексного вивчення ролі легень у регуляції активності ферментів протеолізу та їх інгібіторів у крові, а також стан сурфактантної системи та антипротеазного потенціалу бронхоальвелярного вмісту при геморагічному шоку. На підставі проведених експериментальних досліджень розроблені показання до застосування інгібіторів протеаз з метою профілактики і лікування ГРДС. 1. Факторами високого ризику розвитку АГШ на фоні масивних кровотеч частіше є два і більше викиднів в анамнезі, перенесені запальні захворювання геніталій (ендометрит), патологічні кровотечі при попередніх пологах; НПГ-гестози, супутня екстрагенітальна патологія, передлежання плаценти, крупний плід, антенатальна загибель плода, переношування вагітності, варикозне розширення вен, флебіт. 2. Найбільш частим і тяжким ускладненням геморагічного шоку є гостре пошкодження легень, яке, незважаючи на заповнення ОЦК і відновлення гемодинаміки, стає необоротним. Морфо-функціональні ознаки ГРДС фіксуються вже в перші 30 хвилин шокового стану і характеризуються каскадними структурно-метаболічними розладами, які сприяють збілбшенню летальних наслідків. 3. При геморагічному шоку у вагітних кролиць значно зростає протеолітична активність крові (БАПНА- розшеплююча активність - в 6 раз, ПРА - в 1,9 рази) та зменшується її антикалікреїнова (в 1,9 рази) та антихімотриптична (в 1,7 рази) ємкості. У кролиць, що вижили, легені зберігають здатність до регуляції активності ферментів протеолізу крові. При тяжкому перебігу шоку безпосередньо перед загибеллю тварин легені втрачають цю функцію при значному зниженні антипротеазної активності крові, що відтікає ві д них. 4. У розвитку синдрому ГРДС в бронхоальвеолярному вмісті збільшується концентрація білка (в 3,5 рази), відсотковий вміст еритроцитів (в 12,3 рази) та епітеліальних клітин (в 3,7 рази). Знижується поверхнева активність бронхоальвеолярного вмісту (ПН хвил. – в 6 раз, ПН макс. – в 1,1 рази) та його здатність інгібувати калікреїн (в 1,96 рази), трипсин (в 1,5 рази). 5. Парентеральне введення контрикалу (1000 АТрОд/кг) при геморагічному шоку перешкоджає підвищенню протеолітичної активності крові, сприяє збільшенню її антикалікреїнової та антихімотриптичної ємкості. У легенях значно зменшується проникність альвеолокапілярного бар’єру (в 2,4 рази), зростає антикалікреїнова активність бронхоальвеолярного вмісту. Контрикал попереджує розвиток грубих патоморфологічних змін в легенях, що сприяє нормалізації газообміну в них. Це свідчить про ефективність застосування інгібіторів протеаз для профілактики і лікування гострого пошкодження легень при геморагічному шоку. 6. Вираженість патоморфологічних змін у легенях не пов’язана з рівнем поверхневої активності бронхоальвеолярного вмісту, а залежить від ступеня активності ферментів протеолізу і депресії їх інгібіторів. 7. Імунізація протеолітичними ферментами призводить до збільшення антиферментної ємкості до гомологічних ферментів (до трипсину – 1,2 рази, до калікреїну – в 1,4 рази, до хімотрипсину – 1,6 рази), полегшує перебіг геморагічного шоку. Підвищення титру антитіл до трипсину і калікреїну супроводжується значним зниженням відповідної протеолітичної активності крові (БАПНА-розщеплюючої активності в 1,9 рази, ПРА – в 1,6 рази). Найбільш значні протекторні властивості в профілактиці порушень функцій легень при шоку відмічались при імунізації калікреїном і хімотрипсином. 8. Крововтрата в післяпологовому періоді в об’ємі 1000 мл призводить до патологічної активації фібринолітичної активності крові: збільшується вміст розчинних комплексів фібрин-мономеру (0,54±0,04 од.), стає позитивним етаноловий тест, з’являється фібриноген В, збільшується антиплазмінова активність крові (112,9±4,4%). Одержані дані свідчать про позитивний ефект від внутрішньовенного введення 20000 АТрОд контрикалу у пацієнток з об’ємом крововтрати, що досягла 1000 мл і більше (РКФ – 0,46±0,03 од; антиплазмінова активність крові – 102,5±4,7%), що дозволяє рекомендувати його або еквівалентні йому дози інших інгібіторів для широкого впровадження в акушерську практику з метою профілактики і лікування ГРДС. 9. Заходи інтенсивної терапії і сучасне реанімаційне забезпечення мало ефективні в боротьбі з такими постгеморагічними ускладненнями, як ГРДС. На підставі одержаних клінічних та експериментальних даних необхідно подальше проведення досліджень по розробці методики патогенетичної профілактики і терапії гострого пошкодження легень при АГШ антипротеазними засобами, включаючи імунізацію протеолітичними ферментами. |