У дисертаційній роботі викладено теоретичне обґрунтування концепції формування сечостатевого пролапсу у жінок в основі якої є вроджений недиференційований синдром дисплазії сполучної тканини з полігенно-мультифакторним типом успадкування і на основі цього розроблені й впроваджені методи прогнозування, профілактики та лікування пролапсу тазових органів. В результаті проведених клініко-лабораторних та морфологічних досліджень зроблені такі висновки: 1. Сечостатевий пролапс ІІІ та ІV ступеня у жінок репродуктивного віку спостерігається в 4,7%, пременопаузального – 5,3 %, менопаузального – 65,0 %. Нетримання сечі при напрузі – 11,2%. Факторами ризику неспроможності тазового дна та зв’язкового апарату матки є пологовий травматизм (60,6 %), штучні аборти (74,4 %), важка фізична праця (67,9 %), маркери дисплазії сполучної тканини (23,6 %), закрепи (71,2 %), гіпоестрогенія (74,3%). 2. Колагеназна активність фібробластів – це генетично детермінований процес, який не залежить від віку пацієнтів та виявленої патології і зберігається в людини на достатньому рівні усе її життя. На фоні катаболізму сполучної тканини з вираженою екскрецією ГАГ (в 2,36-4,63 разів) та явищами колагенолізу, з підвищеним рівнем вільного оксипроліну в крові ( в 1,77-1,78 разів) і формуванням автоімунної агресії до колагенів І, ІІ, ІІІ типів (в 2,8-4,14 разів) підтверджують факт вродженої дисплазії сполучної тканини. 3. У жінок з сечостатевим пролапсом виявляється виражений клітинний та гуморальний імунодефіцит за рахунок зниження CD4+ та CD8+. ІРІ знижується у жінок пременопаузального та менопаузального віку (в 1,12-1,4 разів), імуноглобулінів A, M, G (в 1,2-1,4 разів). Підвищується рівень ЦІК (в 1,75 разів) на фоні зростання рівнів прозапальних цитокінів ІЛ-1 (в 1,68-2,48 раза), ІЛ-2 (в 1,36-1,75 раза), ФПН- (в 1,1-1,42 раза). ІЛ-6 знаходився на рівні контрольної групи (51,46±2,86 пг/мл). Підвищувався рівень протизапальних цитокінів ІЛ-4 (в 1,68-1,77 разів). Сумарний кореляційний аналіз імунної системи з інтерлейкінами показав, що у жінок репродуктивного віку переважає клітинний (Th-1) тип імунної відповіді, в пременопаузальному та менопаузальному – гуморальний (Th-2) тип з автоімунними реакціями. Низький рівень (6,1 %) післяопераційних гнійно-запальних ускладнень обумовлений вираженою реакцією прозапальних цитокінів. 4. У жінок репродуктивного віку з пролапсом статевих органів спостерігається зниження гонадотропінів (ЛГ/ФСГ – в 2,26 разів), пролактину (в 1,73 рази), тестостерону (в 3,6 разів). Рівень прогестерону підвищений в 3 рази. Естрадіол на рівні контрольної групи (437,32±15,41 нмоль/л). В пременопаузальному та менопаузальному віці підвищується рівень гонадотропінів (ЛГ/ФСГ – в 2,34-3 рази). Знижуються рівні пролактину (в 2,9-3,4 рази), естрадіолу (в 1,1-3 рази), тестостерону (в 2,9-3,4 рази), прогестерону (а 2,55 рази) у жінок в менопаузі. Функціональний стан щитоподібної залози у жінок репродуктивного віку не порушений. ТТГ зростав в пременопаузі (в 2,6 разів) та менопаузі (в 1,27 рази), Т4 зростав в пременопаузі в 1,27 рази. Рівень ДГЕА-с знижувався в 1,3, 1,7, 3,7 разів, кортизол відповідно в 1,2, 1,14 та 2,3 рази. Дисгормональні порушення пов’язані з віком жінок та наявною патологією і потребують ЗГТ. 5. Гістологічні та ультраструктурні показники міометрію у жінок з сечостатевим пролапсом без патології в репродуктивному віці складають 31,1 %, в пременопаузальному – 16,7 %, менопаузальному – 24,9 %. В ендометрії відповідно – 13,3; 16,6; 4,1 %. Шийка матки без патології спостерігалась в пременопаузальному віці – 4,1 %. Жінки з пролапсом матки не залежно від віку є групою ризику по раку ендометрію та шийки матки. Дегенеративні зміни в фібрілярних структурах круглих маткових зв’язок пов’язані з деградацією колагену та утратою основної речовини, поєднуються з явищами судинного ендотеліозу і автоімунної агресії з ослабленням опорної функції матки та тазового дна, що є ознаками вродженої сполучнотканинної дисплазії. Деструкція стінок піхви в більшій мірі пов’язана з ішемічно-травматичним фактором і не залежить від віку жінок. Спостерігається виражене порушення кровоплину в басейнах маткових та яєчникових артерій, знижується ПІ (в 1,3-1,38 разів) ІР (в 1,17-1,51 рази) та підвищується С/Д співвідношення (в 1,1-1,07 рази). В артеріях круглої маткової зв’язки спостерігається мультиплікація внутрішньої пограничної еластичної мембрани з майже повною оклюзією судин з ділянками еластозу. В оболонках піхви еластичний каркас більш збережений. 6. Аналіз отриманих дерматогліфічних даних у жінок з сечостатевим пролапсом показав, що достовірна значимість виявлена в 48,9%, це проявляється підвищенням гребенястого та долонного ліку, збільшенням узору на другій міжпальцевій подушечці, підвищеною покресленістю долонь, зменшення кута atd, тотального індексу головних ліній, зниження рисунку на третій, четвертій міжпальцевій подушечках та гіпотенарі. Аналіз родоводів показав, що спадкова схильність пролапсу матки спостерігається по материнській лінії (73,3%) з полігенно-мультифакторним типом успадкування. У жінок з пролапсом матки виявляються варіанти хромосомного поліморфізму в 24,0 %, частота хромосомних аберацій різко підвищується в менопаузальному віці, стабільні аберації зростають в 3,6 рази, нестабільні – в 1,6 рази, анеуплоідії – в 1,9 % разів. Хромосомні аберації мають більше зв’язок з віком жінок, ніж з даною патологією. 7. Не залежно від віку у жінок з сечостатевим пролапсом показники внутрішньосудинного гомеостазу (Hb, еритроцити, ОЦК, ОЦЕ, ОЦП, гематокрит) до та після операції залишались в межах норми при середній крововтраті 138,4±30,4 мл та часу оперативного втручання 66,5±5,6 хв. Аналогічні показники отримані і у випадках, де сечостатевий пролапс поєднаний з фіброміомою. Показники гемостазу до операції не виходили за межі норми. В післяопераційному періоді, не залежно від віку, з’являються ознаки гіперкоагуляції. Визначено ризик тромбоемболічних ускладнень з використанням багатомірного аналізу контрастів з обґрунтованим використанням у ранньому післяопераційному періоді низькомолеку-лярного гепарину (клексану) в усіх вікових групах, що дало можливість запобігти тромбоемболічні ускладнення. 8. На основі проведених досліджень впроваджено в клініку кількісну оцінку степені пролапсу тазових органів (POP-Q; ICS) та розроблено оперативні втручання: черезпіхвова екстирпація матки, операції при рецидивах випадіння кукси шийки матки та піхви, цистоцеле методом репозиції сечового міхура, абдомінальна фіксація кукси шийки матки та кукси піхви, операція ТОТ з використанням нетканного поліпролену. Це дало можливість знизити відсоток післяопераційних ускладнень, включаючи гіпертермію (до 6,1 %), та звести до мінімуму (до 1,7 %) рецидиви випадіння матки та стінок піхви, які не потребували повторного оперативного втручання. Використана у жінок пременопаузального та менопаузального віку інтравагінальна ЗГТ естріолом, пожиттєво. Післяопераційної летальності не спостерігалось. |