У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної акушерсько - гінекологічної задачі – підвищення ефективності діагностики та прогнозування розвитку та ступеня важкості прееклампсії у вагітних з патологією сечовивідної системи шляхом впровадження до комплексного обстеження методу лазерної кореляційної спектроскопії сечі. 1. Полімодально усереднена характеристика ЛК-спектрів сечі здорових вагітних згідно розробленої семіотичної класифікації продемонструвала наявність нормологічних спектрів у 20 % жінок, дистрофічно-подібних - у 6,5%, гідролітично-спрямованих – у 62 % пацієнток 2. В основній групі жінок у 35% вагітних мала місце прееклампсія, не обтяжена супутніми захворюваннями, в 52% жінок відзначена стійка ремісія пієлонефриту. У 17 (12,5%) жінок відзначалася артеріальна гіпертензія при пієлонефриті в стадії ремісії. Анемія розвинулась в 36,5% пацієнток, з них у сполученні з прееклампсією у 5 (6%) жінок, з пієлонефритом у стадії загострення в - 14 (13, 5 %) випадків, нестійкої ремісії – у 9 (10 % ) та у стадії ремісії - у 8 (7%) жінок. 3. В основній групі вагітних з найбільшою частотою мали місце автоімунно-подібні (84 %), катаболічно-подібні (76 %) дистрофічно-подібні (46, 5 %) зрушення в сечі. При пієлонефриті в стадії нестійкої ремісії різко зростала частота інтоксикаційно-подібних зрушень сечі, на фоні пропорційного зниження частоти дистрофічно-подібних і алерго-подібних зрушень. При анемії дистрофічно-подібні зрушення виявлено у 34 % вагітних, в той час як автоімунно- подібні – в 55% випадків, що свідчило про необхідність застосування диференційованої лікувальної тактики. 4. При розвитку прееклампсії переважали гідролітично-спрямовані зрушення ЛК-спектра: сума інтоксикаційно-, катаболічно та дистрофічно спрямованих змін становила 89,5 %, що перевищувало відповідні показники у вагітних з пієлонефритом в стадії загострення (50 %), у стадії ремісії (60 %) і нестійкої ремісії (66,5%), а також в контролі (46,5%) (p < 0,05). При прееклампсії легкого ступеня достовірно зростала частота автоімунно-подібних (39 %), інтоксикаційно-подібних (18,5%), катаболічно- і дистрофічно-подібних зрушень (21 %) за відсутності нормологічних спектрів сечі, що відбивало порушення фізіологічних умов розвитку вагітності. Зі збільшенням ступеня важкості прееклампсії спостерігалася тенденція до зростання катаболічно-подібних і автоімунно-подібних зрушень. 5. Патологічна екскреція уропротеїнів за даними ЛК-спектроскопії сечі мала місце у 42% жінок основної групи. Середньомолекулярні уропротеїни, що не мають чіткого функціонального прогнозування, виявлені у 18% спостережень, низькомолекулярні уропротеїни визначались у 25% жінок, високомолекулярні - у 17%. У пацієнток з пієлонефритом детекція нормологічного варіанту уропротеїнів зменшувалась у 3 рази, а низько- і високомолекулярних - підвищувалася відповідно в 1,5 і 2,5 рази у порівнянні з контролем. (p < 0,01). При розвитку прееклампсії детекція низькомолекулярних уропротеїнів, порівняно з контрольною групою, збільшувалась втричі, що корелювало з перевагою гідролітично-спрямованих трансформацій в спектрах ЛКС-сечі і свідчило про розвиток дегенеративно-дистрофічних процесів у тканинах організму вагітних. 6. Субфракційний склад сечі жінок основної групи після лікування характеризувався зменшенням екскреції з сечею низькомолекулярних фракцій на фоні відсоткового вмісту частинок середньомолекулярних фракцій, збільшенням внеску алерго-подібних зрушень (з 16% до 50%), що могло бути пов’язаним з медикаментозним навантаженням на організм вагітних, а також появою нормологічних спектрів (16%), що свідчило про відновлення функції клубочкового фільтраційного бар’єру і ефективність проведеної адресатної терапії. 7. Метод лазерної кореляційної спектроскопії допомагає уточнити характер внутрішніх та міжсистемних порушень організму та з більшою точністю діагностувати та прогнозувати ступінь важкості прееклампсії у вагітних захворюваннями сечовивідної системи (чутливість методу - 86,5 % порівняно з загальноклінічними дослідженнями сечі – 73, 1%), що дозволяє рекомендувати його з метою експресної діагностики та оцінки ефективності проведеної терапії. |
