Анотація до роботи:

Олешко А.А. Прогнозування та державне регулювання промислового розвитку регіону (на прикладі Київської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.

Дисертаційне дослідження присвячено розробці науково-методичних положень прогнозування та державного регулювання промислового розвитку на регіональному рівні.

Визначено парадигму регіонального розвитку промисловості, що ґрунтується на використанні переважно ендогенних чинників розвитку та обґрунтовано ефективність її застосування в Україні. Розроблено методичні підходи до передпрогнозного аналізу та прогнозування промисловості на основі програмно-цільового методу управління та апробовано їх при здійсненні середньострокового прогнозу промисловості регіону. Запропоновано інструментарій державного регулювання, спрямований на прискорення промислового розвитку регіону, та дані практичні рекомендації щодо його застосування. Обґрунтовано ефективність створення регіональних науково-промислових парків в рамках державної інноваційно-інвестиційної політики.

Результати проведеного дисертаційного дослідження на ґрунті теоретичного узагальнення і комплексного підходу до вирішення наукової задачі прогнозування та державного регулювання промислового розвитку регіону дають можливість зробити такі висновки і пропозиції:

1. Динаміка процесів прискорення економічного зростання з метою подолання розриву в обсягах ВВП на душу населення України та країн Європейського Союзу визначається промисловим розвитком, що являє собою процес кількісних і якісних перетворень, які відбуваються під впливом інноваційно-інвестиційних, науково-технічних, технологічних чинників, спрямованих на задоволення споживчих та інвестиційних потреб населення і народногосподарського комплексу в промисловій продукції. У країнах зі зростаючою економікою прослідковується загальна “модель розвитку”, за якою однією з тенденцій економічного зростання є зниження частки сільськогосподарського сектору у загальному обсязі виробленої продукції та, відповідно, збільшення частки промисловості й виробництва послуг.

1. В основу теоретико-методологічних положень державного регулювання регіонів України покладено принцип орієнтованості регіональної промисловості на досягнення довгострокових стратегічних цілей розвитку національної економіки. Реалізація парадигми регіонального розвитку промисловості, що ґрунтується на використанні переважно ендогенних чинників, зумовлена об’єктивною необхідністю підвищення рівня економічної і фінансової самостійності місцевих громад та структурної перебудови, спрямованої на підвищення питомої ваги доданої вартості промисловості в загальному обсязі випуску продукції.

2. Внаслідок нерівномірності розвитку промисловості відбувається подальша диференціація промислових потенціалів регіонів та рівнів їх економічного розвитку. Проведений аналіз чинників промислового розвитку дозволив виявити бар’єри на шляху зростання промислового виробництва (недосконалість стимулюючих важелів державного впливу на пожвавлення підприємницької діяльності в цілому та відсутність чіткої стратегії підтримки інноваційних структур, зокрема; низький рівень впливу інноваційних процесів на виробничу сферу, що виявляється у дисбалансі між створеними об’єктами промислової власності та попитом промислових підприємств на них; недовантаження виробничих потужностей, основною причиною яких є структурні невідповідності виробництва потребам ринку; матеріало- та енергомісткий характер виробництва у зв’язку із застарілою техніко-технологічною базою).

3. Однією з форм прояву загальної економічної ефективності промисловості є ефективність інноваційної діяльності, що виявляється в інноваційному відновленні капіталу шляхом технічних, технологічних, організаційних, економічних та управлінських нововведень, і чинить найістотніший вплив на рівень і динаміку виробництва промислової продукції. Виходячи з цього, при здійсненні економічного аналізу доцільно класифікувати показники економічної ефективності промисловості за п’ятьма групами (узагальнюючі показники, показники рівня використання праці промислово-виробничого персоналу, виробничого капіталу, інвестиційних ресурсів, показники рівня інновативності), з доповненням діючої системи класифікації групою показників рівня інновативності, до яких віднесено: темп зростання виробництва інноваційної продукції, темп приросту доданої вартості за рахунок інновацій; коефіцієнт ефективності інноваційних витрат та коефіцієнт використання об’єктів промислової власності.

4. У процесі розвитку економічних процесів і явищ змінюється концепція прогнозування та державного регулювання промисловості регіону, що зумовлено розширенням кола факторів, які впливають на розвиток промисловості, та вимагає доповнення прогнозних моделей новими індикаторами економічного зростання, їх взаємозалежностями, параметрами, що враховують вплив державного регулювання. Для прогнозування промислового розвитку регіону визначено перспективним застосування комбінованих методів, які поєднують економетричне моделювання та сценарії розвитку, шляхом розгляду типових змінних виробничої функції як ендогенних величин та їх оцінки за умови активної політики державного регулювання (оптимістичний сценарій) та без нього (інерційний сценарій).

5. Реалізація державної регуляторної політики регіонального розвитку промисловості ґрунтується на програмно-цільовому підході до прогнозування, результати якого є засобом економічного обґрунтування управлінських рішень щодо вибору стратегії промислового розвитку та інструментарію державного регулювання. Результати прогнозу промислового розвитку Київської області на 2005-2010 роки, які отримано, використовуючи розроблену прогнозну модель, свідчать що досягнення цільового рівня промислового виробництва можливе лише при використанні широкого спектру регулюючих інструментів на регіональному рівні.

6. Процеси прискорення регіонального розвитку промисловості вирішальною мірою пов’язані з інноваційно-інвестиційною політикою держави, в рамках якої, по-перше, реалізуються проекти створення інноваційних структур типу технопарків, технополісів, науково-промислових парків, по-друге, широко застосовується механізм надання державних преференцій інноваційно активним підприємствам як у межах таких структур, так і поза ними.

8. Механізм інноваційно-інвестиційного забезпечення промислового розвитку реалізується, з одного боку, через активізацію залучення інвестиційних ресурсів у впровадження інновацій (розвиток місцевих позичкових капіталів, підвищення капіталізації фондового ринку, політика залучення іноземних та внутрішніх інвестицій, амортизаційна політика), з іншого – через створення державою сприятливих умов до пожвавлення діяльності суб’єктів інноваційного процесу. Основною формою реалізації цього механізму є створення та забезпечення ефективного функціонування науково-промислових парків шляхом концентрації на території регіону наукового, промислового, інноваційного, фінансового потенціалу та мережі збутових організацій і торгово-посередницьких структур, що дозволить досягти кумулятивного ефекту за рахунок концентрації та кооперування виробництва, розвитку суміжних секторів економіки, впровадження інновацій та посилення зв’язків „наука-виробництво”.

9. Впровадження в практику запропонованого інструментарію державного регулювання на регіональному рівні дозволить підвищити конкурентоспроможність виробничої сфери шляхом ефективного функціонування науково-промислових парків, розвитку сектору місцевих позичкових капіталів для інвестування модернізації і технологічного переоснащення промисловості та диверсифікації виробництва в моноструктурних та депресивних територіях.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Олешко А.А. Державна регуляторна політика промислового інноваційного розвитку регіону// Проблеми науки. – 2004. - №8. – С. 15-20; 0,5 др. арк.

2. Олешко А.А. Методи державного регулювання промислового розвитку регіону// Науковий вісник Державної податкової адміністрації України: Зб. наук. пр. - 2004 - №1 (23) – С. 20-27; 0,6 др. арк.

3. Олешко А.А. Основні напрями вдосконалення регіональної податкової політики// Науковий вісник Державної податкової адміністрації України: Зб. наук. пр. - 2002 – - № 4 (18) - С. 338-339; 0,1 др. арк.

4. Олешко А.А. Основні тенденції та напрями державного регулювання промислового розвитку регіону// Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. – Вип.15 / Голов. ред. А.П. Наливайко. – К: КНЕУ, 2004 – С. 97-107; 0,5 др. арк.

5. Федоренко В.Г., Якушев К.Е., Олешко А.А., Гончарова Н.Г. Управління та роль державного сектору в Україні// Економіка і держава – 2005 - № 4 – С. 4 – 8; 0,4 др. арк. (особисто автору належить 0,1 др. арк.: теоретичне узагальнення проблеми оптимального співвідношення державного та ринкового регулювання).

В інших виданнях:

6. Олешко А.А. Державне управління енергозбереженням у промисловому виробництві регіону// Матеріали Міжнародної науково-технічної конференції „Енергоефективність – 2003”. – К: Поліграфічний центр „Аверс”, 2003 – 1.11; 0,1 др. арк.

7. Олешко А.А. Програмно-цільовий підхід до прогнозування промислового розвитку регіону// Материалы IV Международной научно-практической конференции „Информация, анализ, прогноз – стратегические рычаги эффективного государственного управления” – К: Укр ИНТЭИ, 2004. – С. 91 – 94; 0,2 др. арк.

8. Куценко Т.Ф., Олешко А.А. Деякі аспекти впливу собівартості виробництва промислової продукції на податкові надходження регіону// Матеріали науково-практичної конференції „Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004 – С. 212 – 215; 0,1 др. арк. (особистий внесок автора полягає у розроблених засобах державного впливу на собівартість виробництва шляхом стандартизації продукції та нормування витратних статей).