У дисертаційній роботі узагальнено антропометричні та дерматогліфічні показники здорових і хворих на спайкову хворобу очеревини чоловіків та жінок 2-го зрілого віку, розкрито констатуючі та прогностичні фактори виникнення спайкової хвороби очеревини, з урахуванням яких розроблено дискримінантні моделі ризику виникнення цього захворювання, що є необхідним для своєчасної діагностики та профілактики. Запропоновано профілактику спайкоутворення, яка застосовується у хворих, схильних до розвитку спайкової хвороби очеревини. 1. У чоловіків, хворих спайковою хворобою очеревини, порівняно зі здоровими чоловіками встановлено достовірне зменшення ендоморфного та мезоморфного компонентів при збільшенні ектоморфного компоненту соматотипу за рахунок збільшення довжини тіла та зросто-вагового коефіцієнту, зменшення обхватних розмірів гомілки, товщини шкірно-жирових складок під лопаткою, на плечі, боку та гомілці, зменшення діаметрів епіфізів стегна та плеча. У жінок, хворих спайковою хворобою очеревини, на відміну від здорових встановлено достовірне зменшення ендоморфного та мезоморфного компонентів на тлі збільшення ектоморфного компоненту соматотипу за рахунок збільшення довжини тіла, зменшення маси тіла, збільшення зросто-вагового коефіцієнту, зменшення окружності грудної клітки, зменшення обхватного розміру гомілки, зменшення товщини шкірно-жирових складок під лопаткою, на правій боковій поверхні живота та плечі, зменшення діаметру епіфізів плеча та стегна. 2. Дерматотип чоловіків та жінок, хворих спайковою хворобою очеревини, достовірно відрізняється кількісними та якісними показниками пальцевої та долонної дерматогліфіки від дерматотипу здорових чоловіків та жінок. Найбільш суттєві відмінності встановлені для наступних показників дерматогліфіки: - у хворих чоловіків - зменшення величини кутів atb, atc та atd на обох кистях, на правій кисті більший міжпальцевий гребеневий рахунок bc і менша величина міжпальцевих гребеневих рахунків ab і cd, на лівій кисті менший міжпальцевий гребеневий рахунок ab, зменшення пальцевого гребеневого рахунку на І та ІV пальцях обох кистей, більш часте закінчення лінії А в полі 5, а лінії В – в полі 5 - порівняно зі здоровими чоловіками. - у хворих жінок - на правій кисті зменшення величини кутів atd та atb, на лівій кисті – збільшення величини кута atb; на правій кисті зменшення величини міжпальцевих гребеневих рахунків bc і cd, на лівій кисті - величини міжпальцевих гребеневих рахунків ab і bc, зменшення пальцевого гребеневого рахунку на І та ІV пальцях обох кистей порівняно зі здоровими жінками. 3. Прогностичні (дерматогліфіка) та констатуючі (антропометричні показники, соматотип) ознаки є специфічними гено- та фенотипічними маркерами схильності до розвитку спайкової хвороби очеревини. 4. Розроблені та науково-обгрунтовані дискримінантні моделі прогнозування виникнення спайкової хвороби очеревини у чоловіків та жінок 2-го зрілого віку в залежності від особливостей будови і розмірів тіла та дерматогліфічних показників є адекватними і дають можливість прогнозувати виникнення спайкової хвороби очеревини з вірогідністю 74,8% у чоловіків і 75,5% у жінок, і тому є доцільними для запобіжного застосування профілактичних заходів у групах підвищеного ризику розвитку захворювання. 5.Використання череззондової лікувальної програми в післяопераційному періоді у хворих з синдромом ентеральної недостатності, прооперованих з приводу гострої спайкової непрохідності кишечника, дозволило знизити рівень ендогенної інтоксикації та прискорити відновлення моторно-евакуаторної функції кишечника, і як наслідок, зменшити летальність з 5,1% до 2,2%, кількість післяопераційних ускладнень – з 16,95% до 9,09%, скоротити термін лікування з 15,5 до 8,4 ліжко-днів. 6. Назоінтестінальну інтубацію тонкої кишки слід вважати методом вибору. Використання з цією метою зонда власної конструкції дозволяє полегшити його проведення через дванадцятипалу кишку, що зменшує травматичність та тривалість операції (в середньому на 30 хв.) і сприяє адекватному відновленню моторно-евакуаторної функції кишечника. 7. Хворим, схильним до розвитку спайкової хвороби очеревини, необхідно проводити як інтраопераційну профілактику спайкоутворення з застосуванням гідрокортизону, фібринолізину, сандостатину, так і обов’язкове доповнення в післяопераційному періоді внутрішньовенного введення вазапростану. Застосування запропонованої схеми профілактики спайкоутворення дозволяє ефективно зменшити ризик виникнення або рецидиву спайкової хвороби очеревини в 75% випадків. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 1. Встановлені прогностичні (дерматогліфічні) та констатуючі (соматотип, антропометричні показники) критерії рекомендовано використовувати з метою виявлення людей, схильних до розвитку спайкової хвороби очеревини. 2. На основі прогностичних та констатуючих критеріїв можливе створення диспансерних груп чоловіків та жінок ІІ зрілого віку, схильних до спайкоутворення, з метою проведення запобіжних заходів до розвитку спайкової хвороби очеревини. 3. Перед виконанням планового чи невідкладного оперативного втручання на органах черевної порожнини всіх хворих доцільно обстежувати на предмет схильності до розвитку спайкової хвороби очеревини. Схильним до розвитку спайкової хвороби рекомендовано проводити профілактику спайкоутворення загальноприйнятими та розробленим нами методом із застосуванням інтраперитонеального введення гідрокортизону, фібринолізину та сандостатину з внутрішньовенним введенням в післяопераційному періоді вазапростану. 4. При відсутності протипоказів до проведення антеградних видів декомпресії, способом вибору необхідно вважати назогастроінтестінальну інтубацію зондом запропонованої конструкції, що значно полегшує саму процедуру інтубації та зменшує її травматичність і тривалість. 5. Пацієнтам, яким виконується декомпресія шлунково-кишкового тракту одним зі способів інтубації тонкої кишки, починаючи з перших годин після операції показане проведення комплексу череззондових лікувальних методик, які включають ентеральний лаваж, ентеросорбцію, покращення регіональної мікроциркуляції та селективну кишкову деконтамінацію, що досягається при череззондовому введенні гіпертонічного розчину хлориду натрія, полісорбу, реополіглюкіну, метрогілу та цефокситину. | 