1. Аналіз теоретичного доробку, присвяченого проблемам застосування програмно-цільового управління МТБ олімпійського та паралімпійського спорту, свідчить про його невідповідність реальним потребам практики. Нечисленні дослідження, головним чином, акцентують увагу на актуальності застосування методів програмно-цільового управління у сфері фізичної культури і спорту. Практичні аспекти таких досліджень обмежуються обґрунтуванням методик застосування програмно-цільового управління у процесі формування регіональних або галузевих програм розвитку ФКіС, в основу яких покладено нормативні показники кількості фізкультурно-оздоровчих та спортивних споруд. Дисертаційне дослідження заповнило цю прогалину у спортивній науці, заклало теоретичне підґрунтя впровадження програмно-цільового управління в механізм державного управління МТБ олімпійського та паралімпійського спорту, що дозволить істотно підвищити ефективність управлінських рішень. 2. Узагальнення практичного досвіду дозволило дійти висновку, що застосування програмно-цільового управління у сфері фізичної культури і спорту переважає в тих країнах, де законодавчо визначено механізм активного управлінського впливу держави на економічні процеси цієї сфери суспільного життя. При цьому процес управління обумовлюється факторами культурно-історичного, політичного і соціально-економічного характеру й набуває ряд особливостей, які полягають у формуванні відповідних організаційних структур управління, формах виконання програм розвитку МТБ, цілях, ресурсному забезпеченні програм. 3. МТБ олімпійського та паралімпійського спорту є специфічним об’єктом управління. Вона є частиною МТБ ФКіС країни і становить мережу спеціалізованих фізкультурно-оздоровчих та спортивних споруд, обладнання та інвентар, інше майно, метою функціонування якої є створення сприятливих матеріальних умов для підготовки членів збірних команд країни та резерву до участі у національних і міжнародних змаганнях, Олімпійських та Паралімпійських іграх. Організаційною формою МТБ олімпійського та паралімпійського спорту є база олімпійської та паралімпійської підготовки, що реалізує мету функціонування МТБ шляхом ведення господарської діяльності. Дослідження показують, що з позиції впровадження програмно-цільового управління доцільно визначити дві групи вимог до бази олімпійської та паралімпійської підготовки: 1) загальні вимоги до бази як юридичної особи, суб’єкта господарювання; 2) спеціалізовані вимоги до бази як виробника специфічних послуг. Ефективність управлінського впливу, насамперед, залежить від повноти виконання другої групи вимог (до території; складу споруд бази; технічних вимог до споруд; вимог до обладнання та інвентарю; кваліфікації кадрів), оскільки це забезпечує високу якість послуг і комфортні умови для споживачів. На основі визначених вимог розроблено і впроваджено в діяльність Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту (нині – Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту) «Типове положення про базу олімпійської та паралімпійської підготовки». Основні його положення були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2006 р. «Про затвердження Порядку надання закладу фізичної культури і спорту статусу бази олімпійської та паралімпійської підготовки і переліку закладів, яким надано такий статус». 4. Реалізація принципів програмно-цільового управління потребує постійного відслідковування фактичного стану МТБ олімпійського та паралімпійського спорту з метою його подальшої корекції. З огляду на це в роботі обґрунтовується доцільність застосування комплексу показників стану МТБ, що підтвердили 81 % опитаних респондентів – фахівців із державного управління та 75 % керівників баз. Він дозволяє фіксувати зміни з урахуванням необхідності: 1) приведення загальної кількості баз олімпійської та паралімпійської підготовки у відповідність до потреб розвитку олімпійського та паралімпійського спорту; 2) формування збалансованої мережі баз в рамках МТБ; 3) вдосконалення якісного стану МТБ. Застосування такого комплексу показників має закласти підвалини ефективного зворотного зв’язку між об’єктом і суб’єктом управління, що надасть змогу постійно підтримувати кількісні та якісні параметри МТБ на рівні, визначеному цільовим компонентом системи управління. 5. Застосування методів соціологічного опитування фахівців та аналізу фактичного стану, який було проведено на основі розроблених нами актів експертизи бази, дозволило визначити особливості МТБ олімпійського та паралімпійського спорту в Україні, які характеризують її як об’єкт управління. Головними користувачами баз олімпійської та паралімпійської підготовки – тренерами збірних команд з видів спорту – оцінено рівень розвитку МТБ як більшою мірою недостатній (45 %) відносно рівня, необхідного для ефективної підготовки збірних до участі у міжнародних змаганнях. Це обумовлює низьку конкурентоспроможність баз на світовому ринку спортивно-тренувальних послуг. Аналізуючи стан МТБ в Україні, слід наголосити, що головна проблема не в кількості баз (їх в цілому достатньо) та їх розподілі в мережі, а в якісному стані. Фахівцями визначено головні переваги баз зарубіжних країн: наявність новітнього обладнання, інвентарю (5 з 5-ти балів) та розміри й технічний стан споруд (5 з 5-ти балів), про що свідчить і аналіз її фактичного стану. Аналіз змісту державного управління у сфері фізичної культури і спорту в Україні свідчить про відсутність сьогодні компонентів, завдяки яким можна було б у найближчій перспективі досягти якісних зрушень у стані МТБ олімпійського та паралімпійського спорту. 6. Дослідження свідчать про те, що впровадження програмно-цільового управління дозволить вдосконалити державне управління МТБ олімпійського та паралімпійського спорту в Україні шляхом: a) інтеграції діяльності та ресурсів усіх суб’єктів управління олімпійською та паралімпійською підготовкою, узгодження їхніх економічних інтересів; б) диференціації управлінського впливу на об’єкт управління на основі визначення пріоритетів його розвитку за двома векторами: напрямами діяльності, які є змінними і залежать від фактичного та бажаного рівнів розвитку МТБ, концепції управління нею; пріоритетністю баз з огляду на можливість отримання максимального ефекту від наданої підтримки у використанні бази для підготовки спортсменів. 7. Технологію застосування програмно-цільового управління МТБ доцільно представити як послідовну реалізацію семи етапів: підготовчий; цільовий; планування; організаційний; етап розробки програми; практичної реалізації програми, регулювання та стимулювання; підсумковий. Визначальним у цій послідовності є цільовий етап. Його розгляд дозволив нам обґрунтувати підхід до визначення пріоритетності цілей управління. За результатами дослідження було встановлено, що пріоритетність баз доцільно визначати на основі можливості отримання максимального ефекту від наданої підтримки у використанні бази в певному олімпійському циклі, тобто соціального результату. В основу покладено критерії пріоритетності баз з коефіцієнтами їх вагомості, визначеними експертами: 1) стан бази (0,09); 2) наявність важливих для підготовки спортсменів кліматогеографічних та погодних умов (0,07); 3) комплексність бази щодо кількості видів спорту, що культивуються (0,18); 4) комплексність додаткових послуг, що надає база (0,20); 5) коефіцієнт придатності бази для експлуатації в процесі діяльності (0,24); 6) ринковий попит на послуги бази, відображений в обсязі використання бази в процесі підготовки членів збірних команд та резерву (0,22). 8. Проведені дослідження дозволили дійти висновку, що інструментом реалізації запропонованої концепції програмно-цільового управління є державна програма розвитку МТБ олімпійського та паралімпійського спорту, яку доцільно розробляти і реалізовувати як складову частину програми розвитку МТБ ФКіС. Розробка програми базується на визначенні системи цілей, в яку відповідно до загальнотеоретичних положень увійшли основні, управлінські та цілі забезпечення. За оцінкою респондентів, визначена у роботі система цілей є зорієнтованою на головну мету (5 балів із 5-ти); логічно узгодженою (4,57 бала із 5-ти); збалансованою (4,71 бала із 5-ти); комплексною щодо розв’язання проблем власне розвитку МТБ (4,57 бала із 5-ти); комплексною з формування керуючих впливів та забезпечення (4,29 бала із 5-ти). 9. Головною відмінністю запропонованої в роботі концепції програмно-цільового управління МТБ є її комплексний характер, що базується на розгляді системи управління з позиції суб’єктно-об’єктних відносин, аналізі суб’єкта та об’єкта управління, взаємодії між ними у вигляді управлінського впливу та зворотного зв’язку у вигляді потоку інформації про зміну об’єкта. Запропонована концепція визначає місце програмно-цільового управління в системі управління, його взаємодію з іншими інструментами управління, яка проявляється у наданні процесу управління інтеграційного характеру. Ця концепція базується на позиціях сучасної економічної теорії, враховує зарубіжний досвід, відповідає існуючій системі організації економіки України і містить конкретні шляхи впровадження в практичну життєдіяльність. Перспективи подальших досліджень пов’язані з науковим обґрунтуванням концепції розвитку МТБ України відповідно до сучасних світових тенденцій розвитку олімпійського та паралімпійського спорту, дослідженням проблем підвищення економічної ефективності використання МТБ. |
