У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливого наукового завдання: обґрунтовано теоретико-методологічні засади застосування програмно-цільового методу управління видатками бюджету в Україні та розроблено практичні рекомендації щодо його вдосконалення для забезпечення ефективного і раціонального використання коштів державного та місцевих бюджетів. В ході дисертаційного дослідження вдалося досягти визначену мету та вирішити поставлені завдання. Комплексне дослідження сутності, особливостей, складових елементів і перспектив застосування ПЦМ в управлінні видатками бюджету дозволило сформулювати низку висновків теоретичного та науково-прикладного характеру: 1. Зроблено висновок, що на даний час в Україні сфера застосування програмно-цільового бюджетування обмежується видатковою частиною державного бюджету та окремих місцевих бюджетів у вигляді пілотних проектів. Тому має місце використання програмно-цільового методу як методу управління видатками бюджетів всіх рівнів. Проведене дослідження дозволило визначити програмно-цільовий метод як метод управління видатками бюджету в середньостроковій перспективі, спрямований на розробку та реалізацію бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат. Запровадження ПЦМ дозволяє перемістити акцент з безпосереднього процесу використання фінансових ресурсів на досягнення конкретного соціального та (чи) економічного результату. 2. Доведено, що необхідною умовою застосування ПЦМ в Україні є забезпечення органічної єдності його складових елементів: бюджетних програм, показників результативності бюджетних програм, розпорядників бюджетних коштів та відповідальних виконавців бюджетних програм, моніторингу, оцінки і аудиту ефективності програм, з обов'язковим здійсненням середньострокового бюджетного планування та стратегічного планування. Виявлено, що основною проблемою повномасштабного та дієвого використання ПЦМ є відсутність системного підходу до його організації. До проблем, які існують у вітчизняній практиці застосування ПЦМ, віднесено також наступні: відсутність належного стратегічного і середньострокового планування; обмеження терміну бюджетних програм тривалістю бюджетного року; недосконалість системи моніторингу, оцінки та аудиту ефективності бюджетних програм; відсутність персоніфікованої відповідальності учасників бюджетного процесу. Застосування складових елементів ПЦМ з дотриманням вимог системності дозволить підвищити результативність управління видатками бюджету. 3. На підставі узагальнення та аналізу світової практики використання ПЦМ визначено можливості використання в Україні прогресивного досвіду з урахуванням вітчизняних особливостей. Обґрунтовано, що в національних умовах з метою удосконалення управління видатками бюджету доцільно застосувати практику надання більшої самостійності у застосуванні ПЦМ на місцевому рівні (США); для забезпечення підвищення рівня відповідальності та підзвітності державних службовців застосовувати укладення контрактів із ними (Нова Зеландія). Корисним також визнано використання досвіду Російської Федерації стосовно складання трирічного бюджету, переходу від утримання мережі бюджетних установ до надання конкретних бюджетних послуг, запровадження Звітів головних розпорядників бюджетних коштів про результати і основні напрями діяльності. 4. Доведено, що запровадження ПЦМ сприятиме вирішенню питання вибору оптимальних шляхів використання бюджетних коштів за умов їх обмеженості, а також підвищенню результативності видатків державного і місцевих бюджетів. Результативність здійснення бюджетних видатків в дослідженні оцінюється через результативність виконання бюджетних програм. У вітчизняній практиці остання визначається з використанням чотирьох груп показників: показників витрат, продукту, ефективності та якості. На підставі проведеного аналізу визначено, що специфічність зазначених показників полягає в наступному: найлегше обчислюються показники витрат і продукту, проте вони не надають достатньої інформації про результативність бюджетних видатків; показники ефективності й якості найважче піддаються розрахунку, проте дають можливість оцінити ступінь відповідності досягнутих результатів встановленій меті та завданням. 5. У результаті аналізу практики застосування ПЦМ в Україні виявлено проблеми неефективного використання бюджетних коштів. Проведена оцінка динаміки щомісячних видатків Державного і місцевих бюджетів України протягом 2003-2007 рр. підтвердила наявність "ефекту четвертого кварталу", що полягає в значному прирості видатків наприкінці року та неможливості перенесення невикористаних ГРБК коштів і асигнувань загального фонду на наступний рік. Подолання зазначеної проблеми можливе шляхом застосування ПЦМ в умовах розширення горизонту бюджетного планування, що передбачає необхідність здійснення середньострокового планування, надання ГРБК можливості перенесення невикористаних в поточному році бюджетних асигнувань загального фонду на наступні роки. 6. Дослідження результативності фінансування видатків Державного бюджету України (на прикладі програм у сфері подолання епідемії туберкульозу та СНІДу) засвідчило низький рівень реалізації бюджетних програм. Одним із напрямів підвищення дієвості заходів у досліджуваній сфері визначено чітке розмежування показників результативності на безпосередні (проміжні) і кінцеві, що дозволить встановлювати взаємозв'язок між витраченими коштами та отриманими результатами, що в загальному підсумку забезпечить дотримання системності й комплексності при здійсненні оцінки реалізації бюджетних програм. 7. Доведено, що за умов застосування ПЦМ підвищується результативність використання коштів місцевих бюджетів. Аналіз застосування ПЦМ в м.Комсомольську Полтавської обл. засвідчив позитивні результати його використання: підвищення ефективності розподілу й використання бюджетних коштів шляхом орієнтації бюджетних програм на досягнення конкретного результату; запровадження звітування ГРБК за виконання програм; посилення прозорості бюджету, залучення громадськості до обговорення питань бюджетної політики та врахування її думки при формуванні бюджетних програм; здійснення моніторингу бюджетних програм. У результаті проведеного дослідження автором виявлено труднощі використання ПЦМ в управлінні видатками бюджету місцевого рівня: недосконалість методик розрахунку показників результативності та здійснення моніторингу виконання бюджетних програм; відсутність регламентації процесу складання паспортів бюджетних програм і звітів про їх виконання на рівні місцевих бюджетів, відсутність належного механізму розподілу відповідальності за отримані результати у випадку наявності декількох розпорядників бюджетних коштів за однією програмою. 8. Запропоновано авторське тлумачення бюджетної послуги як нематеріального результату діяльності органів державного управління, що виникає внаслідок виконання покладених на них обов’язків та функцій шляхом реалізації законодавчо регламентованих повноважень, і фінансується за рахунок бюджетних коштів, та доведено доцільність використання якісних і кількісних характеристик бюджетних послуг як критеріїв для розробки показників результативності бюджетних програм. Обґрунтовано, що процедурі формування переліку бюджетних послуг має передувати вивчення думки громадськості щодо задоволення даними послугами. Це дозволяє оптимізувати застосування ПЦМ і узгодити пріоритети розвитку, потреби населення та обсяги фінансування. 9. Аналіз діючої нормативно-правової бази щодо застосування ПЦМ в управлінні видатками бюджетів засвідчив її недосконалість та неузгодженість. Враховуючи зазначене та потребу щодо удосконалення бюджетного процесу в Україні, визнано за доцільне: здійснення середньострокового бюджетного планування; врегулювання розбіжностей застосування програмної класифікації на державному та місцевому рівнях; законодавче впорядкування методики розрахунку показників результативності бюджетних програм. Розроблено Проект "Концепції застосування програмно-цільового методу управління видатками бюджету в Україні", який включає формулювання мети і завдань, дослідження сучасного стану застосування програмно-цільового методу в Україні, розробку напрямів вирішення проблем, визначення результатів та наслідків реалізації Концепції. За результатами дослідження надано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-методичних аспектів розробки бюджетних програм шляхом внесення змін до форм документів "Паспорт бюджетної програми" та "Звіт про виконання паспорта бюджетної програми", а саме: запропоновано структурувати дані документи на загальну, структурно-економічну та результативну складові частини, що дозволить полегшити процес формування бюджетних програм, підвищити контроль за їх виконанням; ввести в структуру даних документів систематизований перелік заходів, які мають здійснюватися в межах програми, із зазначенням календарних етапів їхньої реалізації; визначати проміжні цілі, що дасть можливість відслідковувати інформацію щодо виконання окремих етапів бюджетних програм, які виконуються в період, більший одного року. 10. Обґрунтовано доцільність запровадження середньострокового бюджетного планування в контексті практики законодавчого затвердження державного бюджету на наступний бюджетний рік у відповідності до розробленого середньострокового плану на трирічний період, що забезпечить умови для гнучкості і маневреності бюджетної політики. 11. Для підвищення дієвості застосування ПЦМ розроблено схему узгодження стратегічних пріоритетів діяльності органів місцевого самоврядування з потребами населення за допомогою бюджетних програм. Дана схема поряд з розробкою стратегічних та оперативних цілей розвитку міста передбачає вивчення потреб громадськості у конкретних бюджетних послугах, що забезпечить їх врахування в процесі формування переліку даних послуг і бюджетних програм. Запропоновано використання моделі, яка відображає співвідношення задоволення громадян бюджетною послугою та рівнем її забезпеченості, що дозволить органам самоврядування визначати доцільність подальшої дії бюджетних програм і пріоритетні напрями витрачання бюджетних коштів з метою оптимізації процесу управління видатками бюджету. | 