Аналіз спеціальної літератури дозволив виявити, що одним з основних напрямків
досліджень фахівців є пошук ефективного змісту шкільного фізичного виховання, який може забезпечити оздоровчо-розвивальну спрямованість фізичних навантажень на уроках фізичної культури та враховувати індивідуальні особливості учениць. Маловивченими в цьому контексті є: типологічні особливості вікової динаміки морфофункціональних і моторних показників дівчат-підлітків; взаємозв’язок і взаємодія показників фізичного здоров’я і фізичної підготовленості представниць різних типологічних груп; методичні підходи до реалізації принципу індивідуалізації у програмуванні змісту уроків оздоровчо спрямованої фізичної підготовки та оцінки її результатів у дівчат-підлітків. 2. Констатуючий експеримент виявив, що дівчата астеноїдного типу конституції з 11 до 14 років мають найбільші прирости морфологічних показників (маси і довжини тіла, окружності грудної клітки, усіх компонентів складу тіла, за винятком жирового) при найменших порівняно з однолітками інших типів абсолютних значеннях цих показників. Функціональні показники (ЧСС у стані спокою, після дозованого навантаження та під час відновлення, АТ систолічний і діастолічний) в усі вікові періоди, що вивчалися, були найкращими у дівчат астеноїдного типу. Величини життєвої ємності легень є найбільшими в 11-річних дівчат дигестивного типу, у 12 років вони найбільші серед представниць м’язового і дигестивного типів, у 13 і 14 років – у дівчат м’язового типу (р<0,05 0,01). У кожному віковому періоді середньовікові (без урахування соматотипу) і середньотипологічні (з урахуванням соматотипу) значення морфофункціональних показників, що вивчались у представниць усіх соматотипів, достовірно відрізняються між собою. 3. Перехід дівчат-підлітків з одного соматичного типу конституції в інший упродовж трьох років практично не спостерігається, а розподіл у загальній вибірці становить 21,6% астеноїдного, 35,9% торакального, 25,6% м’язового, 14,8% дигестивного і 1,7% невизначеного соматотипу. 4. Розподіл дівчат одного віку за рівнем фізичного здоров’я обумовлений типологічними особливостями: 60-65% дигестивних дівчат від 11 до 14 років мають низький рівень здоров’я. Торакальний тип упродовж трьох років характеризується середніми оцінками фізичного здоров’я. У дівчат м’язового типу тільки з 12 до 13 років підвищується кількість середніх оцінок (з 19 до 51%), після чого з 25 до 50% збільшується кількість нижчих від середніх, з 19 до 25% – низьких оцінок здоров’я. В 11 і 13 річних дівчат астеноїдного типу середній рівень фізичного здоров’я підвищується за рахунок збільшення з 29 до 50% кількості середніх оцінок, з 12 до 13 років – за рахунок збільшення з 19 до 32% кількості нижчих від середніх оцінок і одночасного зменшення низьких оцінок (з 24 до 17%); з 13 до 14 років виявлено зниження загального рівня здоров’я, у першу чергу за рахунок зменшення кількості середніх оцінок (з 46 до 14%). Високого рівня здоров’я не мають представниці жодного соматичного типу у ці вікові періоди, а найбільшою кількістю вищих від середніх і середніх оцінок характеризуються дівчата-астеніки, потім – представниці м’язового, за ними – торакального типу. 5. Оцінки фізичного здоров’я дівчат різних соматотипів формуються неоднаковими шляхами при накопиченій дисперсії в усіх віково-типологічних групах 60-85,1%. Внесок кожного з п’яти показників у загальну оцінку здоров’я відрізняється: у 11-12-річних дівчат астеноїдного типу перший фактор складають життєвий і силовий індекси, у 13-14-річних – індекси Руф’є і Робінсона. Серед представниць торакального типу в 11 і 12 років перший фактор утворюють життєвий, силовий індекси і зросто-вагове співвідношення, у 13 і 14 років – індекси Руф’є, Робінсона і зросто-вагове співвідношення. У дівчат м’язового соматотипу 11-12 років перший фактор складають життєвий і силовий індекси, в 13 років – чотири з п’яти показників (без зросто-вагового співвідношення), у 14 років – індекси Руф’є, Робінсона і силовий індекс. В 11-річних представниць дигестивного типу перший фактор включає життєвий, силовий індекси і зросто-вагове співвідношення, у 12 років – усі п’ять показників, у 13 років – індекси Руф’є, Робінсона і силовий, у 14 років – життєвий, силовий індекси і зросто-вагове співвідношення. 6. Учениці астеноїдного типу 11-14 років мають стабільно найвищі значення максимальної частоти рухів і статичної силової витривалості, дівчата торакального типу – у метаннях на дальність провідною рукою і акробатичних рухових діях, м’язового типу – швидкісної витривалості, кистьової і станової сили, дигестивні представниці – лише у рухливості плечових суглобів. Водночас найнижчими в астеноїдних дівчат є значення кистьової, станової сили і рухливості у поперековому відділі хребта, у дівчат торакального і м’язового типів таких результатів не виявлено, дівчата дигестивного типу в більшості тестів мають найнижчі результати, але особливо за показниками аеробної, швидкісної і статичної силової витривалості, спритності, швидкісно-силових можливостей у стрибках. У кожному віковому періоді середньовікові і середньотипологічні величини прояву більшості фізичних можливостей у представниць усіх соматотипів достовірно відрізняються між собою (р<0,050,001). 7. В кожному віковому періоді і соматотипі виявлені віково-типологічні фізичні здібності, які характеризуються надійними позитивними кореляційними зв’язками з функціональними показниками фізичного здоров’я. Виявлені також віково-типологічні особливості у методичних умовах розвитку деяких здібностей. На цій основі розроблено зміст педагогічного впливу на фізичний стан учениць, який передбачає пріоритетну реалізацію швидкісно-силових здібностей, гнучкості, загальної витривалості і спритності в 11-річних дівчат астеноїдного типу; силових здібностей, загальної витривалості і спритності в одноліток торакального типу; швидкісних, силових здібностей, спритності і гнучкості – у дівчат м’язового типу; силових здібностей, гнучкості, спритності і загальної витривалості – у дигестивного типу. Для 14-річних дівчат астеноїдного типу такими фізичними здібностями є сила, спритність і гнучкість, в одноліток торакального типу – швидкісна сила, гнучкість, швидкісна витривалість і спритність; м’язового – швидкісні, силові, швидкісно-силові здібності і спритність; дигестивного – сила, спритність, гнучкість і загальна витривалість. До авторської методики розроблено індивідуально-типологічні нормативи оцінки фізичних можливостей дівчат – представниць усіх чотирьох соматотипів. 8. Результати проведеного експерименту показали значне зростання фізичних можливостей дівчат експериментальних груп: у кожній віково-соматичній групі достовірно збільшилися фізичні можливості, які були об’єктом цілеспрямованого педагогічного впливу, а також ті, що цілеспрямовано не розвивалися (р<0,050,01); у контрольних групах виявлено різноспрямовану динаміку: значення певної групи можливостей достовірно збільшилися, іншої групи – навпаки, знизилися. Проте навіть у разі позитивних змін, фізичні можливості дівчат контрольних груп були достовірно нижчими порівняно з результатами експериментальних груп. 9. Застосування експериментальної методики призвело до покращення рівня фізичного здоров’я, який у п’ятикласниць астеноїдного соматотипу змінився за рахунок індексу Робінсона; торакального типу – за рахунок індексів Руф’є і життєвого; м’язового – індексів Руф’є, Робінсона і силового; дигестивного типу – завдяки чотирьом з п’яти індексів (крім індексу Руф’є). У восьмикласниць астеноїдного соматичного типу збільшення рівня здоров’я відбулось за рахунок індексів Робінсона і силового; торакального соматотипу – індексів Руф’є, життєвого і силового; м’язового – індексів Руф’є, Робінсона і силового; дигестивного – завдяки індексу Робінсона, силового індексу і зросто-вагового співвідношення. Ця праця є однією з перших спроб використання соматичного типу конституції як критерію програмування змісту уроків фізичної культури з оздоровчою спрямованістю для дівчат-підлітків. Подальші дослідження проблеми можуть бути спрямовані на пошук методичних підходів до програмування змісту уроків фізичної культури з оздоровчою спрямованістю та розробки нормативів оцінки фізичних можливостей для школярів інших віково-гендерних груп різних соматотипів; вивчення інших генетичних маркерів як чинника, що обумовлює зміст і результативність процесу фізичного виховання. |
